Страница 9 из 85
Він і досі не міг повірити, що вона снилася йому щоночі; що протягом восьми болісних місяців він знав смак, тепло та м’якість її шкіри уві сні. Ніщо інше, тільки напад божевілля, не могло б його довести до такого стану. Молодий чоловік був страшенно втомлений, все ще перебував під впливом темної магії, яка поволі загасала. Його розум і тіло не повністю оговталися від останніх нападів диявола. Тільки це й було його єдиним виправданням, що він зламався — магія не витримала удару, і його слабке тіло було доведене до краю її ніжністю. У будь-яку іншу годину свого життя він був би сильнішим. Кір просто пішов би геть, запечатавши собі рота — він помер би, перш ніж зганьбити себе жалюгідною демонстрацією власного бажання.
Чорт забирай, чоловік мав би знати краще.
Вісім місяців тому Ібліс навмисне підкинув йому в голову образ Алізе, створив у свідомості Кіра історію, що зробила його майже безсилим перед нею. Без сумніву, диявол сподівався використати її, щоб зламати його — і ось він попався в цю очевидну пастку, якої можна було б уникнути.
Йому стало важко дихати.
Щось незворотно змінилося в ньому цієї ночі, і він боявся за те, ким він стане після цього. Зникла його маска, його оболонка байдужості, згасала його здатність протистояти її близькості з уїдливою дотепністю та величезним арсеналом презирства. З моменту їхньої першої зустрічі Кір залатав міріади дірок у своїх грудях уявними доказами її зла; вона, зрештою, була обраною нареченою диявола — це, безумовно, було вагомою причиною вважати її продажною та безчесною. Він припускав, що Алізе вважала диявола своїм другом, що вона була співучасницею плану по захвату його імперії. Він тримав ці переконання у своєму серці навіть тоді, коли його сумніви щодо неї були швидко спростовані, а кожне викриття її невинності давало руйнівні тріщини в його броні. Що її репутація кристальна, що дівчина не укладала жодної угоди з дияволом, що її так само переслідує Ібліс, як і його...
Це було гірше, нескінченно гірше.
Її останній прояв співчуття до нього став його погибеллю, бо це, на додачу до всього іншого, довело, що вона на всі сто відсотків була янгольським створінням, яке він плекав у своїх мріях. Туланський правитель не тільки жахливо помилявся щодо неї, але й поводився з нею жорстоко. Тепер він знав, що вона настільки вища за нього, що він не гідний навіть стояти в її тіні. Звісно, він не мав права чогось від неї бажати.
Кір раптово зупинився, його серце калатало під ребрами.
Увесь цей час йому вдавалося витримувати муки її присутності лише тому, що він тримав себе в руках ненависті; тепер же, розуміючи всю глибину своєї помилки, як він зможе знов наблизитись до неї? Як взагалі зможе дивитися їй у вічі, коли в нього більше не залишилося захисних механізмів, необхідних для того, щоб вберегти своє жалюгідне серце?
Молодий чоловік провів замерзлими руками по обличчю, нагадуючи собі, що треба зберігати самовладання — що вона все ще може бачити його. Він відчував, що може згоріти, якщо не заспокоїться, і все ж таки:
Як він міг впоратися зі своїми розбурханими думками, коли вона дивилася на нього?
Останніми хвилинами він майже не звертав уваги на те, що його оточувало, і тільки зараз, піднявши голову, зрозумів, що стоїть перед освітленою купою дерев на краю найбільшого в Тулані соляного плато. У цьому величезному просторі було моторошно, і він як ніколи чітко усвідомив, що вони з Алізе стоять удвох під куполом темряви, а їхні рухи супроводжують зірки. Якась гарячкова частина його наважилася уявити її там, у темряві, спостерігаючу за ним.
Боже, як він прагнув до неї.
Він бажав її з всепоглинаючою жагою, з відчаєм людини, яка чекає на смерть. Без сумніву, диявол був задоволений, спостерігаючи за його приниженням. Ця протверезна думка одразу ж розвіяла спеку в його голові, натомість за її відсутності Кір відчув себе холодним та безтямним.
Заціпенілим.
Якби він тільки міг повернутися до ненависті та недовіри до неї — все було б безпечніше. Натомість, якщо чоловік дозволить собі продовжувати в такому ж відчайдушному темпі, Книга Ар’ї буде найменшою з його
неприємностей. Він міг би вбити когось, якби це покращило краєвид з її вікна. Він міг би відмовитися від усієї угоди, як того бажав диявол.
О, тоді він пошкодує.
Кір був на межі того, щоб втратити контроль над собою. Алізе зробила йому велику послугу, покинувши його, поклавши край тому, що могло його знищити. Він більше ніколи не зможе дозволити собі стати з нею поруч. Було смішно навіть припускати думку, що вона від чуває щось до нього. Навіть зараз дівчина йшла за ним лише тому, що не довіряла йому; вона й гадки не мала, що йде за ним сьогодні в пекло, де темний володар нетерпляче чекає на його прихід.
Ні. Його душа була понівечена.
Спостерігаючи за її зверненням до відчайдушного, захопленого натовпу, який вже був готовий і хотів померти за неї, він відчув той останній удар, який сколихнув його свідомість.
Він назавжди залишиться мерзотником у її житті.
Багато місяців тому він змирився з жертвою, якою мало стати його існування, бо тільки так він міг виконати поставлені перед ним завдання. Для Кіра сподіватися на щось більше, ніж смерть, було підступною грою, яка могла закінчитися лише трагедією. У нього не було іншого вибору, окрім як відправити свої нездійсненні мрії до запилених скриньок дитинства.
До того ж, на нього чекав диявол.
Із цією останньою, гіркою думкою він зник.