Страница 74 из 85
Вона жалібно застогнала. Де ж тут була ця бібліотека? Вона бачила її лише раз, мимохідь, у свій перший день у замку. Вона припускала, що може запитати слугу, але не хотіла привертати увагу до їхніх вечірніх планів. Якби ж то вона могла згадати...
—То ви призначили дату?
— Побачення? — розгублено перепитала Алізе. Худа не відставала від неї, занепокоєння в її очах ставало дедалі сильнішим.
—Для весілля, — Худа нахмурилася. — Ви впевнені, що з вами все гаразд?
— О —сказала Алізе, кліпнувши очима. — Так, звісно. Худо, ти не знаєш, де тут бібліотека?
— Бібліотека? — перепитала вона. — Прямо по коридору, потім два рази направо, потім наліво, але зачекайте... — вона ніжно потягнула Алізе за руку, відводячи її назад. — Що він сказав? Коли ви одружитесь?
—Через два дні.
— Через два дні? — Худа мало не заплакала. — Чи не занадто швидко?
Алізе напружилася. Всюди були слуги, які, судячи з усього, виконували різні завдання. Коли вона працювала снодою, Алізе завжди дивувало, що люди говорили в її присутності.
Вони просто не сприймали її як людину. Вони приділяли їй стільки ж уваги, скільки шпалерам — і все ж вона завжди, завжди слухала.
— Збери всіх інших, — тихо сказала вона, — і зустрінемося в бібліотеці якнайшвидше. Я маю вам багато чого розповісти.
Худа променисто посміхнулася.
—Чудово! Може, мені подзвонити, щоб принесли чаю? Розбудити Оміда? Він пішов спати, але я...
— Ні, — швидко сказала Алізе. — Мабуть, краще нехай спить. І ані чаю. Ані слуг. Вечір буде зовсім іншим.
—Чому ні? — посмішка Худи потьмяніла. — Хіба ми не збираємося, щоб попліткувати?
— Ні, — сказала Алізе, стискаючи руку молодої жінки. — Не зовсім.
— Ваша величносте, — почувся знайомий схвильований голос, і Алізе обернулася, щоб побачити Хазана, який майже біг до неї. Він дістався до неї за мить і зупинився, щоб роздивитися її, перш ніж запитати: — 3 вами все гаразд?
—А чому б могло бути ні? — відповіла вона, здивована його турботою. — Щось ще сталося?
—Мені повідомили, що ви піднялися до нього в покої одна — я не думав, що ви будете в закритій кімнаті, коли розмовлятимете з ним — присягаюся, якщо він доторкнувся до вас хоч пальцем...
Поганий настрій Алізе повернувся.
— Чому всі так бояться, що він мені щось зробить? До вашого приїзду я проводила багато часу наодинці з Кіром, і він жодного разу не завдав мені шкоди.
— З усією повагою, ваша величносте, — сказав Хазан з вимушеним спокоєм, — та коли ми знайшли вас, ви були непритомні, з розрізаним горлом, раною на голові і вся в крові.
— Нам справді необхідно обговорювати це перед слугами? — відчайдушно запитала вона.
Він стишив голос.
— Провидці сказали, що знайшли напівзагоєні драконячі укуси на вашій нозі та тулубі...
—А потім ви прийшли до тями, — додала Худа драматичним шепотом, — тільки для того, щоб бути пораненою в спину і скинутою зі скелі.
— Це ж Камран зробив!
— Що я зробив?
Алізе підняла очі й побачила Камрана, що наближався до їхньої групи. Він усміхнувся їй з непідробним задоволенням, а потім побачив Худу і скривився.
— Що ти тут робиш? — запитав він, перевівши погляд на Хазана. — Ми ж мали зустрітися з тобою у вітальні. Чому ви всі стоїте в коридорі й палко дискутуєте ?
— Як цікаво, що ви запитали, — солодко промовила Худа. — Алізе якраз згадувала, як ви ледь не вбили її.
Вираз обличчя Камрана лише потемнів.
— Я сумніваюся в цьому.
— І справді, це не так, — сказала Алізе, хмуро дивлячись на Худу. — Будь ласка, не сваріться сьогодні. У нас занадто багато справ попереду.
— Яких справ? — Хазан раптом насторожився. — Щось сталося?
—Так, я...
Камран підійшов і став поруч, швидко торкнувшись її талії рухом, який здався їй майже власницьким. Вона здивовано підняла на нього очі. Не те, щоб їй було ніяково; вона переживала за Камрана і відчувала себе з ним цілком безпечно. Скоріше, вона хотіла дати зрозуміти, що наразі не вважає його для себе чимось більшим, ніж другом. Вона хотіла щось сказати, але не могла вирішити, чи не буде це надмірною реакцією на такий незначний жест, і вирішила не звертати на нього уваги. Її розум і так був переповнений новинами.
—Хазане, — сказала вона, вирішивши спробувати ще раз. — Ти не міг би провести нас до бібліотеки? Я все поясню, коли у нас буде трохи часу...
Саме тоді вона почула крик; а повернувшись на звук, вона побачила, що якась снода заклякла, побачивши її, а коли Алізе подивилася на дівчину, та видала задушливий звук і звалилася посеред зали. Алізе злякалася, згадавши, що в палаці працює декілька слуг-джинів, і зробила рух, щоб підійти до неї, але Хазан потягнув її назад.
— Не можна, — сказав він.
— Чому не можна? Вона могла забитися...
— Ми ще не спіймали вбивцю, я не хочу ризикувати вашим життям...
— Вона ж служниця.
— Це зручна форма, — сказав він, зиркнувши на неї досвідченим поглядом.
— Але.Хазане, ми не можемо просто залишити її там...
На метушню до зали вбігло кілька снод, двоє з них помітили Алізе й одразу ж закричали. Одна з них затулила собі рот долонею, намагаючись стримати сльози, а інша спробувала щось сказати, а потім знепритомніла.
Решта слуг, які нібито не були джинами, стояли і дивилися на Алізе з роззявленими ротами, їхні погляди були ще більш моторошними через те, що вона не могла бачити їхніх очей.
Хазан похитав головою.
— Я забираю вас звідси. Вам не можна більше блукати цими залами на самоті.
Поглянувши на Худу і Камрана, він сказав:
— Ви двоє, зустрінемося в бібліотеці, — і додав: — І постарайтеся не вбити одне одного до того, як прийдете туди.
—Але, Хазане, зачекай, хтось має допомогти снодам...
— Я все владнаю, — почувся знайомий, солодкуватий голос.
Алізе знервовано обернулася, побачивши Сарру, яка неквапливо прямувала до їхньої групи.
Сарра похитала головою, її очі були прикуті до Алізе, коли вона сказала:
— Якою дивною і захоплюючою несподіванкою виявилося твоє прибуття. Останнім часом, куди б я не пішла, скрізь відбувається якась драма, і ти, моя люба, в її епіцентрі.
Алізе нічого не відповіла на це, лише насторожено простежила очима за Саррою, як вона пробігла повз них до повалених снод, клацаючи пальцями, щоб хтось покликав «того ардунійського аптекаря». Алізе все ще не знала, що думати про цю жінку, і боялася, що все, що вона скаже, буде ретельно проаналізовано, адже вони перебували в присутності щонайменше двадцяти слуг,