Страница 69 из 85
— Вулканічний ґрунт; прісна вода; великі запаси магії. Тут стільки різних кліматичних зон, що королівство практично самодостатнє. Вони вирощують майже все, що їм потрібно; Тулан майже нічого не імпортує і має незначний борг. Військо невелике, так, але сильне і добре навчене. Історично це була земля, яка постійно перебувала в облозі, яку безжально захоплювали і грабували зовнішні сили, але родина Нара — сімейна лінія Кіра — була першою, яка дала відсіч і перемогла. Майже сто років вони відбивали кожне іноземне вторгнення, що дало їм стабільність, необхідну для процвітання, створення передової зброї та розробки сучасних магічних систем захисту. Тут дуже низький рівень безробіття, люди мають високий рівень грамотності, а сучасне медичне обслуговування доступне по всій країні. Загалом, імперія є надзвичайно цінним активом не лише завдяки своїм багатим землям і багатим ресурсам, але й тому, що вона має освічених, щасливих і працьовитих громадян. Ось чому Ардунія так довго намагалася претендувати на неї. Якщо Кір робить тобі пропозицію, ти маєш прийняти її, — він різко похитав головою. — Без сумніву.
Губи Алізе розтулилися, від несподіванки вона практично втратила дар мови.
— Ось воно що, так? — вона блимнула на нього очима. — Ось що є причиною перемир’я. Причиною, через яку ви з Кіром помирилися.
Він поворухнувся на своєму місці, відчуваючи раптовий дискомфорт.
— Так.
— То ти хочеш не мене, — сказала вона, і ледь помітна посмішка торкнулася її вуст. — Ти хочеш Тулан.
— Я хочу і те, і те.
Тепер вона засміялася.
— Я ціную твою чесність — справді, ціную — але ти щойно виклав усі причини, чому Тулан є чудовою країною. Що ж могло б спонукати мене ділитися з тобою усіма цими багатствами, коли я могла б забрати їх собі?
— У цьому зітканому королівстві глина й вогонь на престолі.
Алізе перестала усміхатися. Вона подивилася на нього із щемом у грудях, і її тіло затремтіло від тривоги.
— Ти бачив мою книгу, — прошепотіла вона.
—Я знайшов її у твоїй килимовій сумці, — сказав він, — яку ти залишила в Ардунії.
— Так, я залишила її в домі Худи.
Камран сягнув рукою до кишені й дістав її хустинку, яку вона взяла з його простягнутої руки.
—Дякую, — сказала вона, і серце її закалатало. Вона провела великим пальцем по вишитому світлячку, згадуючи свою матір, батька, свою долю. — Я ніколи не думала, що побачу це знов.
Вони раптово і болісно зупинилися, зупинилися настільки несподівано, що полетіли в обійми одне одного. Камран спіймав її перш, ніж їхні голови зіткнулися,
Вона відчувала тепло його рук крізь прозорий ліф, його м'язи — крізь одяг. Він був сильним, безпечним і впевненим, і на мить вона точно згадала, чому колись поцілувала його.
—Виходь за мене, — палко прошепотів він. — Виходь за мене після того, як ми поховаємо його, і ми зможемо об’єднати дві найвеличніші імперії на землі. Разом ми будемо нездоланною силою. Разом ми зможемо змінити долю джинів в усьому світі.
Вона судомно зітхнула, переповнена його почуттями. Це було занадто для її розуму, щоб встигнути розібратися.
— Камране, я не...
Двері карети з тріском відчинилися, і перед ними з яскравою посмішкою і палкими привітаннями стояв придворний лакей. Алізе відразу ж вирвалася з обіймів Камрана, але одразу ж побачила вдалині знайому мідну голову, яка ненадовго з’явилася і зникла.