Страница 61 из 85
Майже місяць так звана королева переховується, посилаючись на необхідність «спокою і роздумів», в той час як її послідовники знемагають в межах кордонів Тулану, а громадяни імперії живуть у безладі. Широко поширюється інформація про те, що туланський король обрав таємничу молоду жінку своєю нареченою, що є політичним рішенням, яке може ввергнути Тулан у ще більший хаос. Залишається тільки здогадуватися, чи відбудеться такий союз.
Туланський король Кір відмовився від коментарів.
Зростання кримінальної активності в громадах джинів вже було відзначено по всьому світу. Минулого тижня імперія Зельдан намагалася вгамувати серію бунтів в одному з найбільших таборів, а в Шеффаті, за повідомленнями, було вбито двох тюремних наглядачів у сутичці з одним з ув'язнених.
Повстання джинів, за словами доктора Аміри з Рейнану, відомого професора з вивчення джинів в університеті Сетар, «може призвести до однієї з найкривавіших світових воєн в історії».
Ардунія, що межує з Туланом, стала свідком найбільшої на сьогоднішній день хвилі міграції джинів, що викликає занепокоєння у багатьох громадах по всій імперії. Провінція Гомол, розташована на півночі біля підніжжя гір Ар'я, була майже повністю спустошена, багато будинків і крамниць були покинуті. Місцеві крамарі висловлюють побоювання за майбутнє свого бізнесу, оскільки купи свіжого зерна і продуктів залишаються непроданими.
Проте народні симпатії залишаються на боці принца Камрана, якому багато хто висловлює величезну вдячність. Єдиний лідер змішаного королівства, багато ардунійців сподіваються, що принц зможе відновити мир за межами Тулану, допомагаючи світові у збалансованому підході до громадян-джинів в усьому світі. Поки що невідомо, коли він повернеться додому для довгоочікуваної коронації; хоча нова інформація змусила членів королівської родини припустити, що його затримка викликана зовсім іншими інтересами. Дехто каже, що королева джинів, про яку ходять чутки, насправді та сама молода жінка, яку мало хто зміг впізнати того вечора на королівському балі...
Дін вихопив газету з її рук, і Алізе здригнулася, піднявши очі й побачивши, що аптекар нервово блимає очима, відступаючи назад.
— Як медик, ваша величносте, я не можу рекомендувати вам читати ці новини...
—Діне...
— Віддайте їй! — закричав Омід, замахнувшись на Діна, щоб забрати газету. — Вона має знати, про що вони пишуть...
— Оміде, — терпляче сказала Худа. — Їй не треба стільки знати.
— Вона повинна знати! Ви навіть не дали їй прочитати найгірше...
— Гаразд, — тихо сказала Алізе. — Досить.
Омід коротко видихнув, виставивши щелепу і втупившись у землю. Його гнів був відчутним, і Алізе зворушило те, що він так турбується за неї.
Проте їй потрібно було сісти.
Алізе збрехала б, якби сказала, що прочитане не вплинуло на неї. Вона була більш ніж вражена. Дівчина була схвильована, налякана і приголомшена.
Звісно, вона була наївною.
Алізе не очікувала такого невдоволення з боку решти світу; вона ніколи не уявляла, яким чином Кір і Камран можуть бути втягнуті в її долю; і вона була абсолютно сліпа до масштабних небезпек, пов’язаних з її роллю. Проте Алізе не так образили погрози її життю, як звинувачення в тому, що вона покинула свій народ. Майже місяць вони чекали на неї. Сім’ї. Діти. Немічні та літні люди. Дівчина й гадки не мала, які труднощі їм довелося пережити.
Вона б нізащо не хотіла залишати їх так надовго.
Зітхнувши, молода жінка заплющила очі, потім з ретельно стримуваним хвилюванням озирнулася довкола, відчуваючи тремтіння і розгубленість, але перепочити було ніде. Як і все інше, що вона бачила в храмі, кам’яна зала, в якій вони стояли, була пошарпана й обвітрена, але в дірявих стінах було кілька вузьких вікон, що виходили на внутрішній двір, де панувало яскраве світло й проступали ознаки життя. Худа, яка, здавалося, читала думки Алізе, зробила крок, щоб провести її до внутрішнього дворика, коли Омід стрімко ступив між ними, загородивши двері.
— Ні, — сказав він, і його очі палали люттю.
Худа поклала руки на стегна.
— Я знаю, що ти наляканий, Оміде, але зараз ти поводишся безглуздо...
—Я не поводжуся безглуздо, — заперечив він. — Якщо вона вийде туди, то почує їх, і тоді вона ніколи не...
— Почую їх? — перепитала Алізе, вдивляючись у вікно так, ніби могла побачити звук. Лише коли вона зосередилася, то нарешті почула тихий шум, вібрацію того, що могло бути хором голосів. — Про що вони говорять?
Дін похитав головою до Худи.
—Не можу повірити, що повторюю це, але, знову ж таки, я згоден з хлопцем. їй небезпечно виходити на вулицю, і ми не повинні її заохочувати...
— Це не від нас залежить! — вигукнула Худа. — Я теж із цим не згодна, але не думаю, що маю право примушувати її...
— То ви дозволите, щоб її вбили? — майже закричав Омід.
— Оміде...
Дін знову похитав головою, цього разу більш рішуче.
— Якщо Хазан дізнається, що ми дозволили їй стояти беззахисною перед сотнею тисяч людей, він уб’є нас із принципу...
— Там менше, ніж сто тисяч...
— Будь ласка, я не така вже й беззахисна, як ви думаєте, — заперечила Алізе. — Я завжди могла захистити себе.
— Ніхто не вважає вас беззахисною, міс, — сказав Омід, і голос його був суворим. Боже, вона ніколи не бачила його таким серйозним. — Те, що ми хочемо захистити вас, не означає, що ви слабка, це означає, що ви важлива...
Алізе наблизилася до нього, і він одразу замовк, його слова завмерли на видиху. Вона взяла його за руки, зустрівшись із його гарячковим поглядом.
У залі теж стало моторошно тихо.
Омід постаршав за її відсутності, дівчина бачила це по його обличчю. Вона відчувала, що він занадто дорослий для дванадцятирічного хлопчика, занадто високий, занадто потовчений життям. Проте регулярне харчування заповнило впадини в його тілі. Його карі очі більше не були великими і запалими; більше не були полохливими; більше не були змученими голодом. Насправді він здавався ширшим, повнішим, конкретнішим. Це було жахливо, уявити, що цей енергійний молодий хлопець колись встромив собі в горло тупий кинджал — колись намагався вбити себе посеред міської площі. Алізе згадувала цей потворний факт з болісним відчуттям, її потреба згасала, коли вона почула слабке тремтіння його дихання, побачила, як напружено стискаються його плечі.