Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 60 из 85

Це був шедевр з ніжно-рожевого шовку, мережива і тюлю, всипаного діамантами. Кожен сантиметр матеріалу був прикрашений складними золотими візерунками, тонкі стібки мерехтіли ще більшою кількістю блискучих дорогоцінних каменів. Тканина її ліфа з високим коміром і довгими приспущеними рукавами створювала відчуття справжньої ілюзії, майстерно затканої переливчастим сяйвом та блискучим камінням рожевого кольору. На голові у неї була тоненька вуаль відповідного кольору, яку доповнювала золота тіара, що виблискувала, наче корона. Вона ще не бачила власного відображення — на це не було часу, але все, що їй потрібно було зробити, це поглянути на себе, і її подих перехопило від подиву.

Після стількох років роботи служницею, Алізе все ще не сприймала розкоші.

Вона не вірила, що людина стає кращою від того, що вдягається в пишне вбрання, але не могла заперечувати силу одягу. Це була одна з речей, які дівчина найбільше любила в роботі швачки: з клаптиків тканини можна було зробити щось на кшталт зброї.

За допомогою одягу можна створити людину або зламати її. Саме зараз ця розкішна сукня сприяла тому, шоб її мислення змінилося.

Вона відчувала себе королевою.

— Попереду є двері у внутрішній двір, — казала Худа, — а звідти можна потрапити на один з балконів...

— Це погана ідея,— колишній безпритульний хлопець похитав головою, його довгі ноги допомагали йому легко тримати темп. — Я не думаю, що вам варто це робити. На вулиці мільйони людей, міс.

Худа ляснула його по руці, і він здригнувся.

— Я маю на увазі, ваша величносте.

—Худа запевняла мене, що їх менше ста тисяч, — сказала Алізе. — І ти не повинен називати мене «ваша величність».

—Мені байдуже, скільки там людей, — сердито відказав Омід. — Я не хочу, щоб ви постраждали.

Алізе зупинилася на місці, настільки вона була здивована.

Повільно повернувшись обличчям до хлопчика, вона побачила в його очах справжній страх. Вона знала, що якщо буде сміятися з його болю, то тільки поранить його. Дівчина теж втратила обох батьків у ранньому віці; вона знала, як жах і самотність поширюються разом з горем, як злісні бур’яни. Ніколи не було більше теплих обіймів. Ніколи не було такої люблячої руки, яка б гладила її по волоссю. Не було жодного дня, коли б Алізе не боролася з несталістю радості.

За лічені місяці цей бідолашний хлопчик втратив батьків, жив на вулиці, бачив, як вбивали його друзів заради вигоди За-ала, а потім втратив Провидців.

Він боявся, що втратить і її теж.

Алізе спостерігала, як Омід стримував клубок емоцій, перш ніж вона подалася вперед, розкриваючи йому свої обійми. Він був вищий за неї майже на цілу голову, але вона знала, що він просто дитина — дитина, яка так само, як і багато інших, потребує розради. Спочатку він зблід від її запрошення, але потім, ступив в її обійми так, ніби ось-ось заплаче, і відтінок червоного на його шкірі став настільки яскравим, що майже злився з його рудими кучерями.

— Я не хочу зіпсувати вашу сукню, — пробурмотів він. Та вона лише міцніше пригорнула його до себе.

— Не хвилюйся за мене, — сказала вона нарешті, стискаючи його, перш ніж відпустити на відстань витягнутої руки. — Зі мною все буде добре.

Він подивився в підлогу, його обличчя все ще було забарвлене червоними плямами.

— Я хвилююся, міс. Я хвилююся. Ви вже майже померли. І я знаю, як це буває у великому натовпі — ми з хлопцями робили свої найкращі крадіжки саме на концертах. Злодії та шахраї люблять працювати у великому натовпі.

—Мені неприємно це говорити, але дитина має рацію, — сказав Дін. — Ви не повинні наражати себе на небезпеку. До того ж, ви тільки-но прийшли до тями — можливо, вам потрібен час, щоб трохи відновити сили. Я міг би заварити вам цілющого чаю, щоб підбадьорити вас...

— Я ціную вашу турботу, — сказала Алізе, озираючись на своїх друзів. — Справді, дуже.

Але я повинна поговорити зі своїм народом, навіть якою не наражає мене на якусь небезпеку.

Вони просто дивилися на неї, і на їхніх обличчях були різні прояви переляку та покори.

— Ви хочете мені ще щось сказати, — сказала Алізе, зводячи брови разом. — Що саме?

— Чутки вздовж торгових шляхів викликають занепокоєння, — тихо відповів Дін, хоча зараз він не дивився на неї. — Багато моїх знайомих купців писали мені, розпитуючи про вас, а у відповідь розповідали різні історії... — він похитав головою. — Ваша величносте, ви повинні знати, скільки є тих, хто бажає вам зла.

— Це правда, — додала Худа, переводячи погляд з неї на Діна і назад. — Пробачте мені, люба, але багато чого змінилося з тих пір, як вас поранили. Навіть тут, у Тулані, багато хто налаштований проти вас. Величезний наплив мігрантів був надзвичайно руйнівним — він розлютив громадян, незважаючи на те, що натовп поводився мирно. Вони не дуже... хочуть, щоб ви були тут.

— Все ще гірше, — сердито сказав Омід, дістаючи з-під куртки згорнуту газету, яку він тицьнув Алізе. — Вони хочуть, щоб ви померли.

— Оміде! — здригнулася Худа, намагаючись вирвати газету з його рук. — Ти не повинен був приносити це!

Його щелепа рішуче стиснулася, і Омід легко ухилився від нападу, передавши газету Алізе, яка обережно взяла її. З пильно-зеленого кольору сторінок вона зрозуміла, що їй вручили примірник «Дафтару», найвідомішої газети Ардунії, хоча й не знала, як їм вдалося роздобути його так далеко від дому. Вона ще раз подивилася на обличчя своїх друзів — стурбовані, занепокоєні та сердиті, — перш ніж перевела погляд на газету і струснула її, щоб прочитати заголовок.

ТРИВОГА ПО ВСЬОМУ СВІТУ: ПОВСТАННЯ ДЖИНІВ НЕМИНУЧЕ

Тулан під обстрілом, принц Камран намагається посіяти мир, загрози насильства зростають

МЕСТІ — У безпрецедентній історичній події десятки тисяч джинів заполонили столицю південного королівства, і це лише початок, оскільки очікується, що їх буде ще більше. Ці небажані мігранти, що походять з усіх куточків світу, є першою хвилею, яка обрушилася на Тулан, хоча вони прибувають з однією метою: присягнути на вірність тій, кого вони вважають своєю королевою. Традиція джинів давно натякає на пророцтво про спасителя, хоча багато хто має підстави сумніватися у стрімкому злеті молодої жінки, яка, згідно із численними повідомленнями, ще не висунула себе на роль лідера. З'явившись лише на короткий час перед значно меншим натовпом, ймовірна королева відмовилася надати будь-яку суттєву інформацію про свою особу, ухиляючись від прямих запитань і пропонуючи туманні обіцянки пояснити все пізніше, які досі так і не були виконані.