Страница 6 из 85
Омід, міс Худа та Дін вирушили в цю подорож лише заради пригод, заради доторку до чарівного. Вони були тут не так, як він: у відчайдушній боротьбі за своє життя, трон і спадщину. Те, що вони могли так легко сміятися, так вільно розважатися, їсти підчас бесіди, змушувало його кипіти від обурення. В глибині душі принц хотів би пізнати таку ж життєрадісність; але, не маючи змоги висловити ці почуття навіть самому собі, він кипів у своєму розчаруванні, дозволяючи знайомим обіймам люті підтримувати себе, поки сидів у небі, і невідомість повільно роз’їдала його.
Думки про Алізе, звісно, турбували його найбільше.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
АЛІЗЕ ДОТОРКНУЛАСЯ ПАЛЬЦЕМ до землі і заходилася вимальовувати на грубому рельєфі, поверхня якого м’яко дряпала їй шкіру, якісь контури. Вона сиділа на самоті в крижаній темряві, заглиблена в простір величезної соляної рівнини, яка, здавалося, вирувала в нескінченність в усіх напрямках. Білі кристали спресувалися на поверхні землі у тверду скоринку, і мінерали виблискували в місячному світлі сяйвом подрібнених діамантів.
Дівчина мимоволі злизала трохи солі з великого пальця, скривившись від смаку, коли язик спалахнув тупим жаром. Думки її вирували, коли вона дивилася у простір поля, де темрява ночі була поцяткована зоряним суцвіттям. Алізе знала, що в атмосфері Тулану живуть світлячки, і мерехтіння цього вечора було таким густим, що місцями аж розпливалося. Здавалося, ніби то дитина притиснула долоню до небес і розмазала зоряний блиск по небу.
Втім, ці дива не відволікали її уваги від думок.
Події останніх кількох годин продовжували переслідувати її, звуки безперервно відбивалися в її кістках, а спогади про пережиті відчуття пробігали як мороз по шкірі. Навіть зараз, оточена тишею, вона не могла віднайти спокій.
Лише кілька годин тому Алізе зробила щось неймовірне.
Після вісімнадцяти років переховування Алізе нарешті вийшла з тіні. Виступити в ролі зниклої королеви Ар’ї було ризикованим кроком з кількох причин, головна з яких полягала в тому, що вона була погано підготовлена для цієї ролі. У неї не було ані трону, ні армії, ані плану, ні краплі потужної магії, яку їй було обіцяно для цієї ролі. В такий момент її б скоріше вбили, ніж вшанували, що вона висунула голову з насидженого місця, але вона відчувала, що не має іншого вибору, окрім як з’явитися, хоча й непідготовленою, в центрі уваги. Після того, як чутки про її прибуття в Тулан заполонили королівське місто, тисячі джинів почали штурмувати замок в її пошуках, з вимогами доказів її існування. Натовп ставав шаленим та розлюченим, вимагаючи побачити легендарну королеву, погрожуючи розправою, якщо їй хтось зашкодить. Як добре, що поріз на горлі був не надто видимим, щоб його міг розгледіти віддалений натовп.
На жаль, він одразу ж привернув увагу Сарри.
Королева-мати пережила справжній шок та потрясіння, побачивши Алізе, яка перед тим, як постати перед натовпом, вийшла зі спальні Кіра в короткій закривавленій сукні і з горлом, що кровоточило, тримаючись із усією гідністю, на яку вона тільки була здатна. Сарра оцінила розчервонілу й побиту Алізе, потім дикі очі та оголений торс власного сина, і вираз її обличчя потемнішав до чогось схожого на вбивчу огиду. Алізе нервово розв’язала вузол своєї забрудненої сукні, висмикнувши поділ на всю довжину, перш ніж узялася пояснювати ситуацію — але Кір кинув на неї такий суворий погляд, що спалахнула носта, захована в корсеті, і м’який опік змусив її замовкнути. Сарра глузливо засміялася із цього маленького діалогу, хоча, зрештою, питання так і залишилося не обговореним, бо жінка, здавалося, була занадто схвильована нагальною проблемою з натовпом — тисячі джинів все ще бунтували під стінами замку, — щоб марнувати час на балачки. Вона тільки кинула пильний погляд у дальній кінець зали, де четверо молодих снод з роззявленими ротами навалилися одне на одного в стані майже комічного шоку, а потім похмуро посміхнулася до Алізе.
— Зберися з думками, дівчино, — промовила вона з погрозливою м’якістю. — Якщо натовп не знищить тебе цим вечором, то це можуть зробити плітки.
Алізе заплющила очі від цього спогаду, і її шкіра спалахнула від пережитого приниження. Більша частина правди, звісно, була далеко не такою вже й скандальною; насправді Сарра була б у захваті, якби дізналася, що вони з Кіром лише намагалися вбити одне одного.
Це був запаморочливий вечір.
Кілька годин вона доглядала Кіра після жорстокого нападу диявола, а потім напівнепритомний король за допомогою магії переніс їх до своєї опочивальні, де незабаром після цього між ними сталася вибухова сутичка. Вони схрестили мечі, обмінюючись ударами й прокльонами, поки, врешті-решт, він не переміг її: не зброєю, а серією пристрасних зізнань, які залишили її майже без сил.
Мимохіть вона торкнулася своєї шиї, здригнувшись від того, що соляний пил на її пальцях обпік відкриту рану. Алізе підтягнула коліна до грудей і міцно притиснулась до них, прикусивши щоку, щоб зуби не стукотіли від холоду.
Як їй вдавалося тримати свої думки в голові, коли на неї нахлинуло стільки відчуттів, які треба було впорядкувати? Як впоратись із такою кількістю бажань, які потрібно загасити?
Дівчина не знала, чого очікувати, коли нарешті вона заявить про свої права на древній трон джинів, хоча колись їй здавалося слушним припустити, що будь-яка така претензія буде зустрінута з підозрою та гнівом. Алізе приготувалася захищатися від звинувачень у шахрайстві; вона думала, що буде змушена якось довести, що є законною спадкоємицею.
Натомість, щойно вона ступила на балюстраду, як натовп здригнувся, наче під впливом невидимої сили. Їхній оглушливий рев стих до такої повної тиші, що Алізе змогла почути власне слабке дихання. Перші миті були просто жахливі; секунди тягнулися, наче перетворилися на години, її серце билося об ребра, а паніка охоплювала її зсередини.
Вона не продумала все до кінця — у неї не було достатньо часу на підготовку — і вона хвилювалася, що має сказати щось урочисте, або ж те, що надихає. Поза всяким сумнівом, її перші привселюдні слова увійдуть в історію, і їх будуть повторювати на вулицях. Спочатку дівчина думала, що має їх підбадьорити.
Потім вона придивилася уважніше.