Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 58 из 85

—Та ні, — сказала вона. — Насправді, про нас добре піклуються. Омід їсть за десятьох, а Дін був у захваті від лікарських запасів, що є у замку. Дін каже, що в Ардунії йому виділяли лише невелику кількість магії від корони для його бізнесу, але тут вони мають доступ до багато чого. Одного разу він запитав короля, чи він може спробувати свої сили в змішуванні зілля, і Кір не відмовив йому в дозволі, — вона знизала плечима. — Так чи інакше, Омід багато їсть, я багато шпигую, Камран ховається, Хазан пригнічений, а Дін проводить більшу частину дня, працюючи з придворним алхіміком. Ми всі зустрічаємося за їжею, хоча здебільшого ми не бачимо Кіра. Гадаю, в нього є багато потаємних справ, адже він король і все таке.

Нарешті коротка промова Худи добігла кінця, і Алізе повернулася до неї обличчям. Тисячі запитань крутилися в неї на язиці, але вона не могла їх поставити, бо Худа прикипіла до неї зацікавленим поглядом.

— Ви справді збираєтеся вийти за нього заміж? — запитала вона.

Алізе застигла. Від цієї думки їй дивно перехопило подих, і вона тихо відповіла:

—Можливо.

На диво, Худа не засудила її за це. Замість цього вона нахилила голову і сказала:

— Спочатку я, звісно, не розуміла. Хоча, тепер, мабуть, я бачу, в чому суть.

Губи Алізе розтулилися від здивування.

— Справді?

— Авжеж! — засміялася Худа, але потім нахмурилася. — Я б теж вийшла за нього заміж, якби не означало, що невдовзі після цього я зможу його вбити і забрати його імперію.

Алізе відчула, що вся кров прилинула до її голови.

— Як ти... Як ти...

— О, моя люба, не дивіться так перелякано! Ніхто на вас не ображається! Камран, звісно, спочатку був засмучений, але тільки до того моменту, поки Кір не розповів нам про те, як Ібліс примушує його до одруження з вами, — вона махнула рукою. — Не хвилюйтеся, він пояснив умови вашої угоди. Він навіть сказав нам, що запропонував вам клятву на крові, що, до речі, я вважаю дуже гарною ідеєю, незважаючи на те, наскільки жорстокою вона здається Хазану, — вона підняла брову. — Я б точно не ризикнула вийти заміж за такого чоловіка без клятви на крові, щоб убезпечити своє майбутнє.

Алізе ошелешено блимнула очима.

—То всі знають? І ніхто не заперечує проти того, щоб я вийшла заміж за Кіра?

— Що ж, — Худа закусила ніготь. — Можливо, вам варто поговорити з Хазаном, перш ніж ви приймете остаточне рішення. Я боюся, що йому є що сказати вам щодо цього.

Алізе знову блимнула очима.

— Розумію.

—Так чи інакше, — весело сказала Худа і постукала по валізі. — Сукня, яку я вибрала для вас, просто чудова. Сарра показала мені костюми, які вона зібрала на вашу честь, і ми разом пройшлися по багатьох речах, які вона підібрала для вашого гардеробу.

Більшість речей, до речі, доведеться перешивати за вашими мірками — що мене здивувало, з огляду на те, як добре сиділа на вас та лавандова сукня в ніч балу, — але Сарра пояснила, що подарунки від Кіра були зачаровані, щоб вони підходили своєму власникові, тоді як одяг, який вона вибирала, був звичайним замовленням...

—Худо, — сказала Алізе, намагаючись зосередитися, — не хочу тебе образити, але я втомилася під тягарем цих численних викриттів. Думаю, я б воліла повернутися до замку і сама вибрати собі одяг. Попереду на мене чекає багато важливих розмов, і все, що мені зараз потрібно, — це щось пристойне і розсудливе.

Худа глузливо посміхнулася.

— Ніби ви можете вдягнути щось пристойне і розсудливе, щоб з’явитися перед таким натовпом! Ви ж їхня королева, люба, і зобов’язані мати відповідний вигляд, тим паче, що всі вони так терпляче чекали...

—Що?

Худа, яка розстібала валізу, на мить застигла.

—Так, — сказала вона, здригнувшись. — Хіба я забула про це сказати?

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

— ЦЕ НЕМОЖЛИВО, — СКАЗАВ ХАЗАН, навіть не намагаючись приховати свою підозру.

Вони обидва дивилися на носту, яку Кір тримав у витягнутій руці.

— Як вона може належати вам? Моя мати залишила її мені у своєму заповіті.

Спалах тепла від ности підтвердив ці слова — хоча Кірові й не потрібна була ніяка допомога, бо він був здатен розпізнати брехню.

— Хто була твоя мати?

Щелепа Хазана стиснулася.

— Я прийшов сюди не для того, щоб мене допитували.

— Ні, — сказав Кір і подивився на нього. — Ти прийшов сюди, щоб допитувати мене.

— Не варто дивуватися, почувши це, — відповів Хазан, який почервонів від гніву. — Цілком очевидно, що я вам недовіряю.

Кір майже посміхнувся.

— І ти сподіваєшся, що я розвію твої сумніви?

—Я хочу знати умови вашої угоди з дияволом.

— Ні.

—Я хочу знати, що ви отримаєте від цієї угоди.

— Ні.

—І я хочу знати, чи буде вона в безпеці як ваша дружина.

Від слів «ваша дружина» Кір закляк. Глибина почуттів, які він пережив, почувши ці слова, на мить перевернула його свідомість. Звісно, це було абсурдно; адже навіть якщо вона погодиться вийти за нього заміж, вона ніколи не стане його по-справжньому. Він знав це, та все одно його серце не сповільнювало свого ритму.

Поволі він зустрівся поглядом з Хазаном.

— Завжди, — сказав він. — Зі мною вона завжди буде в безпеці.

Носта спалахнула в його руці червоним полум’ям, і Хазан спостерігав за зміною кольору зі змішаним подивом і тривогою.

— Моя черга, — сказав Кір, крутячи в пальцях маленьку кульку. — Ти знав, що це королівська реліквія? Що вона передавалася в моїй родині з покоління в покоління. Ось чому Провидці повернули її мені. Мій батько думав, що ми втратили її давним-давно.

Очі Хазана застигли,

— Як я вже казав, я отримав її від своєї матері.

—Але ти знаєш щось про її історію.

На це Хазан нічого не відповів.

— Ти ж не звичайний джин, чи не так?

— Що ви маєте на увазі?

— Я маю на увазі, що, мабуть, важко постійно брехати про те, ким ти є насправді.

Хазан мовчав так довго, що між ними запала тиша, густа, наче задушливий дим. З неприхованою злістю він нарешті промовив:

— Ви нічого про мене не знаєте.

Носта спалахнула білим, холодним світлом.