Страница 55 из 85
Зазвичай Кір не був людиною, яка занурюється у свої печалі. Але йому дозволили зайняти це місце на краю володінь Провидців саме тому, що його напади сентиментальних емоцій викликали таке співчуття. Допоки його ногине торкалися освяченої землі, йому було дозволено сидіти тут і спостерігати за нею здалеку. За цей час — рівно за годину — він занурився у власну похмурість.
Така поведінка була настільки не схожа на нього, що він почав навіть гніватися.
Він трохи посунувся, піднявши голову, щоб ще раз поглянути на натовп, коли з нізвідки матеріалізувалася сарана, яскрава зелена блискавка легко приземлилася на його руку. Комаха розправила крила і витріщилася на нього своїми моторошними очима.
Привіт, друже, — беззвучно промовив Кір.
Сарана підстрибнула у відповідь, приземлившись йому на плече. Це були дивовижні створіння, відомі тим, що уважно слухають і мало говорять у відповідь.
Ти її бачив? — запитав Кір.
Сарана лише переставила ноги та смикнула головою.
Перевіриш? Даси мені знати, як щось зміниться?
Ще один рух головою, і сарана полетіла, зникаючи в хмарах.
Кір дивився їй услід, а потім сховав зім’яту газету, яку все ще тримав у руці. Майже чотири тижні щоночі йому снилася Алізе.
Сильний тілом, але зломлений духом, Кір був настільки сп’янілий від своїх запаморочливих, чуттєвих переживань, пов’язаних з нею, що ледве бачив крізь туман власної свідомості, що відбувається в реальності. Він пішов проти власних інстинктів і зробив так, як наказав Мозафер, тобто заснув. Це була слушна порада, адже жодна магія не може замінити цілющі властивості сну, і Кір одразу відчув різницю: його тіло стало міцнішим. Проте агонія і блаженство цих дивних кошмарів були дорогою ціною, яку він заплатив за підвищення фізичної витривалості. Щодня він прокидався з болем і задишкою, його тіло було напружене від спраги, а серце калатало так сильно, що це його лякало. Кір відчував себе опіумним наркоманом, який відчайдушно прагнув цих відчуттів екстазу, хоча й знав, що вони отруйні. Він перестав боротися із цим. Він охоче тонув у відчутті її тіла, п’яніючи від її смаку. Це було катуванням, яке він не міг визначити. Щоночі він спав, притулившись обличчям до її шкіри. Щоночі нова частка його душі вмирала заради неї.
Йому було погано, весь час.
Він був наскрізь пронизаний нетерпінням, тривогою. Іноді йому здавалося, ніби він проковтнув сонце, ніби намагався стримати вогонь, який вб’є його ще до того, як погасне.
Нарешті Кір витягнув шию і покрутив головою.
— Це триває вже занадто довго, — сказав він. — Я втомився від цього. Напевно, і ти вже втомився від цього.
Спочатку була тиша, а потім, врешті-решт, почувся повільний хрускіт рослинності підчеревинами. Минуло кілька секунд, перш ніж молодий чоловік нарешті вийшов до нього, хоча Кір навіть не повернувся до нього обличчям. Порив вітру штовхнув пелену хмар у його бік, і він обережно притиснув пальці до їхньої маси.
—То ви знали, — обережно промовив Хазан.
— І По ти стежив за мною? — Кір мало не розсміявся, — Звісно, я знав,
—Тоді чому не сказали про це раніше?
Кір відповів не одразу. Він проводив пальцями по хмарах, коли нарешті сказав:
— Напевно, мені було цікаво.
Хазан ще якусь мить нависав над ним, а потім влаштувався на даху на невеликій відстані, весь час вивчаючи південного короля.
— Цікаво, що саме? — спитав він.
—Ти.
Юнак насупився.
:
;—Чому?
Кір сягнув рукою до кишені, а потім розтиснув кулак, в якому лежала носта, яку Провидці знайшли захованою на тілі Алізе. Кілька тижнів тому вони передали цей магічний предмет Кіру, і хоча відкриття стало для нього шоком, його заспокоїло усвідомлення того, що поки вона носила її, вона могла знати, що він заслуговує на довіру.
Нарешті він подивився на Хазана.
— Вона отримала це від тебе, чи не так?
Хазан тримався дуже спокійно, хоча в його очах то з’являвся, то зникав панічний страх.
— Звідки це у вас?
—Я міг би поставити тобі те саме запитання, — сказав Кір. — 3 огляду на те, що це моє.