Страница 53 из 85
Він дивився на них, на їхні обличчя в капюшонах, на їхню досконалу непорушність. Вони випромінювали спокійну, щільно згорнуту енергію, цей постійний пульс магії, що бився в них, як друге серце. Могутні і безіменні. Провидці були загадкою для більшості; насправді, багато хто вважав їх жахливими. Проте Кір знав, що ті, кого тягне до ворожби, часто бувають замкнутими і пристрасними, задоволеними тим, що проводять своє життя, ставлячи запитання землі. Проте він так давно не стояв у присутності Провидця, що трохи нервував.
Південний король привітав їх, як колись — схиливши голову, притиснувши руки до грудей, і хоча вони й відповіли йому тим самим жестом, їхнє несхвалення було відчутним.
Він не був одним з них.
Вже тоді Кір не бажав нічого іншого, окрім як поголити голову і втекти від світу; він прагнув їхньої свободи. Тужив за годинами, які колись проводив у затишному спокої, за виснажливими ранками, коли видобував магію з гір, за залитими сонцем літніми вечорами, коли очищав і сортував свіжий видобуток кристалів.
Багато років тому Кір навчився очищати дорогоцінний матеріал та обережно вивільняти магію з каменю, шепочучи заклинання собі під ніс, коли був ще надто недосвідченим, щоб робити це беззвучно. Тисячі разів він травмувався, одного разу ледь не відірвав собі праву руку, коли почав викликати силу занадто поспішно. /Дійсно, переконати магію покинути свій кристал і вийти в цей буремний світ було дуже схоже на процес приборкання дикого дракона. Це було жорстоко і небезпечно, і вимагало не лише безмірного самообмеження, але й величезної душевної напруги — адже сила була мудрою і не віддалася б мирно в руки того, кого вважала недостойним.
Bel nekan nostad, nektoon bidad.
Після звільнення магія ставала лагідною і доброю. Вона мала енергію кота у стані спокою, легкого, як подих вітру, що в’ється навколо шиї свого господаря, мугикаючи від задоволення.
Кір був одним з небагатьох королів на землі, кому було знайоме це відчуття.
Більшість королівських осіб проводили своє життя як воїни, або ж віддавалися веселощам і легковажності; за традицією вони отримували від Провидців удар певну порцію магії, часто подібну до коштовностей, посиленої зброї чи зачарованого вбрання. Роки священства принесли Кіру рідкісний авторитет і незалежність як правителю. Він мав доступ до величезних запасів магії, не потребуючи при цьому заступництва Провидців; в результаті не було нікого, хто міг би допитати його про те, як саме він використовував свою владу. Він настільки вправно заволодів цією дорогоцінною матерією, що жив так само, як жили Провидці: завжди готовий накласти закляття.
Але деякі підвалини магії залишалися ще недоторканими.
Найпотужніші кристали були настільки мінливими, що з ними було майже неможливо працювати; чим потужнішим було ядро, тим важче було видобути його з каменю. Деякі різновиди були настільки темпераментними, що могли вибухнути, якщо до них доторкнулася не та людина, що спричинило б обвал цілої шахти. Протягом багатьох років тисячі людей загинули, намагаючись витягти з-під землі ці дорогоцінні сорти — і Кір давно вже підозрював, що магія Алізе належить до цієї недоторканної породи. Навіть найвидатніші Провидці Ардунії не мали доступу до кристалів гір Ар’я. І якщо ці розповіді були правдою — якщо Алізе справді могла б віднайти таку силу — її визнали б усі святі ордени на землі як найвеличнішу Провидицю свого часу. Її верховенство було б незаперечним.
Світ схилився б перед нею.
З кожним днем ця неймовірна теорія ставала все сильнішою. Джини звідусіль ініціювали масовий вихід. Ті, хто міг, покидали свої домівки, долаючи величезні відстані, щоб дістатися до своєї королеви. Вже тоді Кір отримав тонко завуальовані попередження від сусідніх союзників і відверті погрози нападу з боку далеких народів — просто за те, що прихистив її.
Існування королеви джинів було нічим іншим, як обіцянкою революції.
Алізе була загрозою для наявних систем пригноблення, для ринку дешевої робочої сили, яку ці імперії отримували від ув’язнених, для соціального порядку, встановленого на землі протягом тисячоліть. Мало які інші королівства дозволяли своїм джинам хоч якусь міру свободи; більшість із них піддавалися жахливим переслідуванням, на них просто полювали на вулицях, вони були підпорядковані кастовим системам, які відмовляли їм навіть у базових людських знаннях, або ж були насильно ув’язнені в таборах, де їхні сили контролювалися за допомогою магічних кайданів і систематичного зневоднення; отже, їх експлуатували заради прибутку; там вони жили, вмирали і народжували своїх дітей. Світові імперії не могли допустити, щоб хтось, подібний до Алізе, піднявся.
І хоча південний король знав, що його перемир’я з Ардунією було не більше ніж фікцією, решта світу бачила в цьому політичний маневр. Очікуваний шлюб Кіра з лідером повстанців у поєднанні з його нещодавнім союзом з такою могутньою силою, як Ардунія, зробили його та його скромне королівство мішенню для злих намірів.
Він не знав, як довго йому вдасться стримувати напад розлюченої імперії, але договір між Туланом і Ардунією виявився водночас і проблемою, і захистом, бо хоча цей союз і викликав неспокій у всьому світі, але саме мовчазна міць легендарної армії Ардунії наразі забезпечувала безпеку Алізе в межах Тулану.
У ці болісні тижні йому стало зрозуміліше, чому батьки переховували її, і чому диявол був таким непохитним щодо цього шлюбу. Від народження вона була позначена. Без союзника, без армії, без імперії, без ресурсів, магії та води, Алізе не змогла б самостійно протистояти цим зовнішнім силам. Великі і необхідні зміни завжди народжувалися в крові та нещастях.
Її життя буде в небезпеці доти, доки вона житиме.
Він роздумував над цим фактом того нещасного ранку, уявляючи собі реальну і уявну мішень на її спині, і навіть коли він стояв перед Провидцями, його тіло гуділо від страху.
Чому він тут?
Кір одразу ж почув голос у своїй голові, бо він був йому знайомий. Священство вимагало відмовитися від матеріального життя та його смертних титулів — із часом навіть імена були втрачені, — але чоловік, якого він колись знав як Мозафера, вийшов вперед, щоб заговорити.
— Він наполіг на тому, щоб прийти, — пояснив Кір. Він подивився на Хазана чий погляд був майже лютим. — Він турбується про свою королеву.
На це немає часу, — була відповідь.