Страница 39 из 85
Якщо ти думаєш, що зараз її не шукає хтось інший, то ти недостатньо уважний. Вогнища неспокою в громадах джинів продовжують турбувати нашу імперію. Серед них є багато таких, хто помилково вважає, що воскресіння старого світу — це єдиний спосіб рухатися вперед.
Камран судомно зітхнув.
Увесь цей час він вважав її королівський титул символічним; він ніколи не думав, що її по-справжньому визнають королевою.
Але тепер — тепер, коли тисячі людей штурмували замок, щоб побачити її, і мільйони інших могли незабаром присягнути їй на вірність...
Він з подивом усвідомив, що зовсім не знає Алізе. Він захопився якимось міражем, міражем дівчини. Її вигаданою версією, якої ніколи насправді не існувало.
Сарра була приголомшена, і Камран відчував себе так само.
— Скільки мільйонів? — запитав Дін, кліпаючи очима.
— Я не знаю, — тихо відловів Хазан. — Це лише приблизні підрахунки. Є дуже мало імперій, які живуть у мирі з моїм народом. Багато джинів живуть і помирають без документів, змушені доживати віку в таборах для ув’язнених. Інші продовжують переховуватися. Ми — народ без нації, вигнаний з власної землі, земля під нашими ногами вкрадена глиняними королями. Так довго ми чекали на спадкоємця нашої імперії, того, хто захистить і об’єднає наш народ. Я не можу знати напевно, скільки їх прийде, — він похитав головою, — але повірте, що ті, хто зможе, прийдуть. Пішки, караваном, кораблем чи драконом. Якщо їм доведеться тягти себе, крок за кроком, по землі, щоб дістатися до неї, вони це зроблять.
Сарра видала якийсь божевільний звук, і її шкіра стала безкровною від страху. Вона щось белькотіла, якісь напівслова та нісенітниці про те, що місто не розраховане на таку кількість людей одночасно, що не вистачить ванних кімнат, «і де вони будуть спати?».
Омід розплакався.
—Я не хотів її скривдити, — задихаючись, промовив він. — Чесно, я б ніколи не вбив її — я просто... я був такий голодний, що не міг ясно мислити...
Худа присунула стілець ближче до хлопчика і пригорнула його до себе, гладячи його волосся і приглушено втішаючи його плач.
— Все гаразд, любий, — прошепотіла вона. — Вона ж тобі вже пробачила, чи не так?
— Вона проявила до мене милосердя, міс, — він підняв голову, очі налилися кров’ю і він шморгнув носом, — коли я не заслуговував на це.
— Візьми себе в руки, — прошипів Дін, маючи явно збентежений вигляд. — Ти ставиш себе в незручне становище.
— Це якось трохи різкувато...
Камран відсторонено спостерігав за цією дивною сценою; він застиг на місці, вражений власним страхом, його пульс прискорено бився, коли його наздогнав ще один спалах спогадів.
Дід намагався застерегти його.
Якщо дівчина претендуватиме на місце королеви свого народу, то цілком можливо, навіть попри укладення Вогняної Угоди, що ціла раса присягне їй на вірність лише на підставі стародавньої відданості... Джини Ардунії сформують армію; решта цивільних піднімуть повстання. Повстання посіє хаос по всій землі. Мир і безпека будуть зруйновані на місяці — або навіть роки — в гонитві за нездійсненною мрією...
Чорт забирай, він був таким наївним.
Коли він уперше зустрів Алізе, вона була скромною служницею, яка мила підлогу у великому будинку його тітки і терпіла побої від мерзенної економки. Дівчина була такою вразливою і маленькою, що Камран не міг уявити її інакше, ніж безправною служницею, якою вона здавалася спочатку. Пізніше, коли вона розправилася з нападниками, яких його власний дід підіслав убити її, він зрозумів, що вона цілком здатна захистити себе. Проте у неї не було ні зв’язків, ні багатства, ні очевидної зацікавленості у визнанні. Майбутня королева жила в тіні. Те, що хтось у її становищі сказав «ні» його владі, його багатству, його короні — те, що вона продовжувала відмовляти йому навіть після того, як у них виник явний фізичний потяг, вуглинки якого все ще горіли в ньому, — не мало жодного сенсу.
Вона сказала, між нашими життями немає мосту. Немає шляху, що з'єднує наші світи.
Він був дурнем.
За лічені дні дівчина знайшла королівство, яке її обрало, і народ, який її підтримав. Її сходження вже стало причиною загибелі його діда, зруйнувало його життя. Вона зміцніла, коли він був розбитий, і тепер похитнула основи його імперії.
Що станеться з його королівством, з його арміями, якщо ардунійські джини присягнуть на вірність іноземному правителю?
Він приклав руку до рота. їх би розірвали на шматки. Все це промайнуло в його голові за мить, та його повернув до реальності звук жахливого скиглення.
Сарра почала прискорено крокувати залою.
— Боже, допоможи нам, — вигукнула вона. — Якщо вони дізнаються, що вона була поранена...
— Так, — Хазан значно протверезів. — Це справді кепсько.
— І ти кажеш, що навіть не знаєш, де вона? Вона поранена і зникла? Якщо вона помре...
— Вона не помре, — суворо сказав Хазан.
— Кір відправив її на спині дракона, — сказав Камран. — Тільки король знає, куди вона поїхала, та оскільки він зараз нездужає, ми не можемо дізнатися, що він з нею зробив.
На цих словах до Сарри знов повернулися проблиски її запалу та гніву.
— Тож вона не впала зі скелі і не зникла. Мій син відіслав поранену дівчину геть.
Камран звузив очі від її тону.
—Такі є.
— І все ж ти кажеш, що не знаєш, що він з нею зробив? Твоя уява і справді така безбарвна?
— Я не читаю думки, мем.
— А ти. — звернулася вона до Хазана. — А ти що, не бачиш іншого пояснення його вчинку?
Хазан подивився на неї з новою стурбованістю.
— Ви думаєте, що він застосував до неї темну магію? Або, можливо, отруїв її?
Сарра подивилася на Хазана майже із жалем, хитаючи головою:
— Кожна твоя версія передбачає, що він бажає їй зла. Ти не дуже добре розгледів характер мого сина.
— Я не згоден, — відповів Хазан, і його занепокоєння змінилося гнівом. — Король Кір проявив себе не інакше, як жорстоким, агресивним убивцею, та ще й маніпулятором на додачу. За одну ніч він убив короля Ардунії та цілий сонм Провидців, і це ще не кажучи про руйнування, які він залишив по собі, наполовину розтрощивши один з найстаріших палаців в історії, дозволивши дракону...
—Так, добре, — сказала вона зітхнувши. — Гадаю, ти не помиляєшся, роблячи такі висновки. Зізнаюся, спершу я думала, що він хотів заподіяти шкоду і дівчині. Але я вже не вірю, що він хоче їй зла. У будь-якому разі не навмисно.
— Що ви маєте на увазі? — насторожився Камран. — Як ви можете бути впевнені?