Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 37 из 85

Вона підхопила його кволе тіло на руки і ніжно поклала його голову собі на груди, пригладжуючи волосся, що спадало йому на лоба, навіть коли він тремтів у її обіймах.

Кір знову і знову робив конвульсивні ковтки, незважаючи на сухість у горлі та відчуття грубого піску, і саме тоді, коли він вже думав, що помре від спраги, вона доторкнулася пальцями до його шиї. І ніби ця маленька дія відразу ж вгамувала його потребу, і він дивувався цьому, надзвичайній силі, якою вона володіла, коли вона раптом провела чистою мокрою ганчіркою по його руках та ногах, змиваючи бруд з майже неможливою легкістю. Звідки вона брала воду, чоловік не знав. Він хотів запитати її, хотів зрозуміти, але вже непритомнів, його розум вимагав відпочинку. Незабаром король повністю відновився; його тіло виблискувало у її відбитому світлі, вона була місяцем у його нескінченній темряві.

Вона гладила його волосся, її пальці були м’якими і прохолодними на його розпаленій голові.

— Розкажи мені, що сталося, — тихо промовила вона. — Хто це з тобою зробив?

Кір намагався тримати очі відкритими.

—Диявол, — сказав він. — Це завжди диявол.

— Відпочивай, — прошепотіла вона, притискаючись поцілунком до його чола. — А диявола залиш мені. Я подбаю про те, щоб він ніколи більше до тебе не чіплявся.

Кір видихнув з таким відчуттям, що напруга, яку він тримав у собі, розвіялася.

Його переповнювало усвідомлення того, що вона зрозуміла глибину його страждань, що вона поклала край його болю.

Ніхто ніколи не піклувався про нього так, як вона.

Нарешті його очі заплющилися. Відчуття спокою охопило його, дозволивши йому відпочити так, як ніколи він не відпочивав за її відсутності. Тут він був у безпеці. З нею він був у безпеці.

Коли він знов розплющив очі, вони лежали в його ліжку.

Вона була гола в його обіймах, шовковий тиск її пружних вигинів створював чудовий контраст із твердими площинами його тіла. Вона посміхалася до нього, обводячи рукою обриси його ключиці, і його серце стискалося від одного її погляду. Те, що вона взагалі існує, було дивом; те, що вона піклується про нього, здавалося неможливим. Що він зробив, щоб заслужити любов і прихильність янгола? Коли він висловлював ці почуття вголос, вона часто сміялася, сприймаючи його обожнювання як ніжне перебільшення; вона навіть не здогадувалася, як багато він стримував, як багато ще хотів сказати. Насправді він був настільки захоплений нею, що ледве міг дихати в її присутності, і коли вона грайливо підштовхнула його підборіддя вгору своїм носом, тягнучись, щоб поцілувати нижню частину його щелепи, він подумав, що його груди ось-ось розірве.

—Ти прокинувся, — сказала вона, повертаючись, щоб подивитися на нього.

—Ти тут, — зітхнув він.

Вона засміялася, потім прикусила губу, і її очі були такими радісними і прекрасними, що йому стало фізично боляче дивитися на них. Вона помітила цю зміну в ньому, і її щастя потьмяніло.

— Що сталося? — запитала вона.

— Нічого, — відповів він, навіть відчуваючи, як щось закипає всередині нього, а серце загрожує вискочити з грудей.

З великою обережністю він взяв її обличчя в долоні і дивувався, відчуваючи її, дивувався її прекрасному образу. Він був зачарований усім: не тільки її глибокими, блискучими очима, але й тонкими дугами брів, витонченою формою носа, м’яким вигином вуст. Ще більш дивовижним було те, що її краса була лише посудиною, фізичною оболонкою, створеної для її душі, настільки ніжної, що не піддавалося опису.

—Коли ти тут, — сказав він, — все гаразд.

Її викривлена усмішка промовила у відповідь, що вона не вірить йому, але вона була достатньо милосердною, щоб позбавити його від допиту. Повільно повернувши голову, вона притислась до його долоні поцілунком, задоволення від якого він відчув з гострим болем.

—Мій сумний хлопчисько, — тихо сказала вона. — Що ж мені з тобою робити?

Він дивився на її рот, на м’яку лінію її щелепи, на вигин її грудей на його грудях. Сама її близькість викликала в ньому таке глибоке відчуття піднесення, що паморочилося в голові. Він звів очі вгору, зустрівшись із її поглядом так жадібно, що аж сам злякався.

—Все, що завгодно.

Вона мало не розсміялася.

Але Кір був приголомшений, дивлячись на неї з таким жаданням, яке він не міг висловити ніякими словами.

—Ти, напевно, можеш мене вбити, і я буду тобі за це вдячний.

Вона закам’яніла і відсторонилася.

— Не кажи так, — різко сказала вона. — Це не смішно.

—Я не жартую.

— Кіре...

—Я хочу все, янголе. Не лише твою радість, але й твою печаль. Не лише твою надію, але й твій страх. Я хочу твій гнів і зневагу, твоє розчарування і презирство...

Вона затамувала подих.

— Я б ніколи не поставилася до тебе з презирством.

— Я знаю, — сказав він, провівши великим пальцем по її вилиці, а його очі стежили за цим легким рухом. Він ледве стримував тремтіння голосу і рук. — Але я також знаю, що ти завжди будеш робити те, що справедливо. Ти ніколи не проявиш до мене свого презирства, якщо я на нього не заслуговую, та якщо я буду настільки дурним, щоб викликати твоє презирство, то я матиму за честь отримати його.

Вона завмерла, її губи розтулилися від несподіванки.

Раптом вона здалася такою вразливою, коли похитала головою, її очі блищали свідченням почуття, яке, здавалося, пробивало в ньому діру.

— Я люблю тебе, — прошепотіла вона.

Він завжди втрачав від цього дар мови.

Нарешті вона посміхнулася йому, спершу трохи, а потім все більш пустотливо, коли залізла на нього зверху і обхопила його стегна. У нього щось глухо защеміло в горлі, очі заплющилися, коли її вага налягла на нього; а потім вона ковзнула руками по його тілу, і він затамував подих, спільна насолода була такою гострою, що могла б зрівнятися з агонією.

Вона нахилилася, щоб поцілувати його брову, заплющені очі. Вона провела кінчиком пальця по гострому схилу його носа, і він вчасно розплющив очі, щоб побачити, що її щоки розчервонілися.

—Такий гарний, — тихо промовила вона.

Ці слова не викликали в нього нічого, крім болю. Він витріщився на неї, його розум відключився від свідомості, наче він сп’янів від її оголеного тіла. Він хотів жити тут, притулившись до неї обличчям, дихати тільки її атмосферою. Він провів нетвердими руками по її спині, наляканий шквалом емоцій, що наростав усередині нього.

Він відчував власне шаленство.