Страница 32 из 85
—Вашою невісткою? — стривожено обірвав її Камран. Він мало не встав з-за столу. Чорт забирай, він мало не втратив голову. — Тобто... Це правда? Вони мають одружитися?
—Ні, — різко сказав Хазан. — Це неправда.
—Авжеж, це правда, — заперечила Сарра. — Саме тому, безумовно, ви тут. Щоб бути присутніми на майбутньому весіллі як гості нареченої мого сина. Щоб встановити мир між нашими імперіями після всього цього недавнього неподобства. Щоб запобігти війні, — вона кинула на Камрана пронизливий погляд. — Безумовно, ні з якої іншої причини.
Серце принца калатало надто швидко.
— Це нестерпно, — сказав він, повертаючись до Хазана. — Вона збирається вийти за нього заміж? Ти знав про це?
— Вона погодилася вийти заміж за цього негідника? — сказала Худа, маючи недобрий вигляд. — Це не може бути правдою.
— Ні, — Омід похитав головою. — Алізе — хороша жінка, а він жахливий, жахливий, вбивця, ОЙ... — хлопчик спохмурнів та зиркнув на Діна. — Чому ви штовхнули мене?
—Ти не можеш ображати короля в його власному замку, хлопче...
— Камране, послухайте мене, це неправда, вона поки що не прийняла його...
— Поки що? — вибухнув він. — Що ти маєш на увазі, вона поки що не прийняла його?
На мить Камран міг би заприсягтися, що почув, як Сарра засміялася; але коли він поглянув на неї, вона була цілком спокійною.
—А я вже думала, що зрозуміла мотиви вашого візиту, — сказала вона йому, і її посмішка стала ще ширшою. — Тепер я бачу, чому ви справді прибули.
— Ви поширюєте безпідставну брехню, — заперечив Хазан.
— Брехню? — очі Сарри розширилися. — Спитай-но будь-якого слугу в палаці, чим він займався останнім часом, і він скаже тобі, що готувався до приїзду королівської нареченої.
—Та це не означає, що вона вийде за нього заміж...
—Тоді чому, скажи на милість, я перехопила її, коли вона виходила з опочивальні мого сина минулої ночі?
Біль пронизав груди Камрана, віддавшись у горлі. Він відчув, що не може дихати.
— Ви розважаєте себе, місіс, — сердито сказав Хазан, — сіючи насіння розбрату. її величність не має жодного стосунку' до короля. Перебування в опочивальні нічого не доводить.
— Це якесь прокляття, — сказала Худа, закусивши губу. — Як би мені не хотілося це визнавати. З якої ще причини вона могла...
— Ви опускаєтесь до того, щоб думати про неї найгірше, керуючись безпідставними словами цієї жінки, яка явно насолоджується нашим розпачем, — Хазан був розлючений. — Де ваш здоровий глузд?
—Я не це мала на увазі, — сказала Худа, швидко хитаючи головою. — Чесно, я не хотіла, я просто... О боже, я так втомилася...
—Вона бреше, Камране. Сьогодні вранці я запитав Алізе, чи заручена вона з туланським королем, і вона твердо відповіла, що ні. Незважаючи на те, що вона отримала пропозицію руки і серця, вона все ще обмірковує своє рішення...
—Обмірковує своє рішення? Та одне те, що вона навіть обмірковує рішення щодо заручин із людиною, яка вбила мого діда, яка ледь не вбила мене, яка вбила наших Провидців...
—Та хто ти такий, — звернулася Сарра до Хазана, і її очі суворо блимнули на нього, — щоб звинувачувати мене в брехні? Яку функцію виконуєш ти в цьому збіговиську придворних нікчем? — вона підняла палець. — Ні, зачекай, дай вгадаю. Все стає зрозумілі-шим, тепер я це бачу. Спочатку я припустила, що ти, найсміливіший із цих простаків...
—Простаки? —Діна відкинуло назад від образи. — Я навчався в Королівській академії, а моя крамниця неодноразово відзначалася в «Дафтарі»...
— ...прибув сюди виконувати розпорядження принца. Єдиний здібний компаньйон, єдиний, у кого працює мозок.
—Перепрошую...
—Я прийняла тебе за лицаря. Лише тепер я розумію, що твій союз насправді з дівчиною — і я хотіла б знати, чому. Ти хто такий? — вона нахилила голову до Хазана. — Такий несамовито пристрасний. Такий відданий. Тільки не кажи мені, що ти теж у неї закоханий?
Худа різко зітхнула.
— Боже милостивий, — тихо промовив Дін, а потім подивився на Оміда, який з жахом захитав головою.
Камран, який ніколи раніше не замислювався над такою ймовірністю, був геть приголомшений. Повільно він повернувся обличчям до свого друга.
Минула довга, болісна мить, перш ніж Хазан промовив смертоносним шепотом:
— Та як ви смієте?
Після цих слів усі присутні в залі ніби видихнули, а Сарра немов би розквітла.
— Здається, ти мені подобаєшся, — сказала вона. — Гадаю, я дозволю вашій братії прожити досить довго, щоб побачити наречену в усій її красі.
—Але я думала, — вигукнула Худа, — я думала, що ви вже вирішили залишити нас у живих. Насправді, я думала, що ми прийшли сюди, щоб поснідати.
— Я схильна змінювати свою думку, — зневажливо сказала Сарра, перш ніж поглянути на принца. — Гадаю, що було б цікаво подивитися, чим закінчиться вся ця драма. Я люблю трагічні історії кохання.
Камран зі стриманим гнівом відповів:
— Я не закоханий у неї.
Хазан різко повернувся на своєму місці.
— Що?
Принцові не давали спокою випадкові уколи, грубі натяки на те. що він подолав увесь цей шлях у гонитві за жінкою, яка навіть знати його не хоче. Гордість Кам-рана не могла більше терпіти таких натяків на слабкість. Правда, що вона була йому небайдужа, це так, вона глибоко зворушила його...
і справді, як вона могла його не зворушити?
Вона уособлювала вищість, із грацією перетинала суворий світі була наділена красою, від якої перехоплювало подиху його легенях. Вона вселила в нього багатство почуттів, про які він навіть не здогадувався. Якби вона тільки відповіла йому взаємністю, Камран міг би пізнати справжнє щастя. Але він ніколи не нав’язував жінці своєї уваги, а Алізе вже двічі відмовила йому, пішовши від нього обидва рази, коли він благав її залишитись. До того ж, його заповітні спогади про неї втратили свій блиск під нальотом нещодавніх розчарувань, і, що ще гірше, Камран навіть не був упевнений, чи можна їй довіряти — їй, яка добровільно ризикнула своїм життям, намагаючись врятувати його заклятого ворога.
З огляду на таку жахливу невизначеність, Камран мав би бути найбільшим дурнем, якби освідчився їй у коханні.
Тож він цього не зробив.
Свої наступні слова він звернув до Сарри.
— Здається, у вас склалося враження, що я прибув сюди через нерозділене кохання. Це зовсім не так.
—Камране...
— Я просто хочу прояснити, — він підняв руку, — що хоча я дуже захоплююся нею, я не закоханий в неї.
Чомусь ця чесність розлютила Хазана.