Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 29 из 85

— Пробачте мені, — втрутився Хазан. — Але королю потрібна швидка медична допомога. Можливо, нам слід послати по хірурга або Провидця...

—Твої батьки все ще у Фешті? — продовжувала Сарра. — Чи ти переїхав до королівського міста разом з родиною?

Омід кинув нервовий погляд на Хазана, перш ніж відповісти на запитання жінки.

—Мої батьки померли, — сказав він і на знак поваги до покійних торкнувся двома пальцями свого чола, а потім повітря. — Inta sana zorgana le pav wi saam. Нехай їхні душі будуть піднесені до найвищого спокою.

— Як і мої, — тихо промовила вона, повторюючи його рух. — Inta ghama spekana le luc nipaam. Нехай їхні печалі відійдуть у безвість.

— Я... Дякую, місіс, — Омід нахилив голову на знак подяки, а після ще одного поштовху Худи додав: — Тобто, ваша високосте, місіс.

Сарра ще мить роздивлялася Оміда, і вираз її обличчя не був недобрим, а потім вивчила кожного з них з проникливістю, що змусила інтуїцію Камрана насторожитися.

— Ласкаво прощу всіх вас, — сказала вона. — Який несподіваний, але приємний сюрприз. Будь ласка, проходьте зі мною...

— Боюся, ми мусимо відмовитися, — сказав Камран, звертаючись до жінки з першими словами. Тепер він був упевнений, без сумніву, що вона божевільна; не було жодного шансу, що він кудись піде з нею.

—Але, сір, — сказав Омід, — вона казала, що буде сніданок...

— Я знаю, що ситуація незвична, — сказала Сарра, її очі були пильні, коли вона повернулася до Камрана, а усмішка на її обличчі спростовувала її подальші слова. — Але якщо ви не підете зі мною всередину, то ви про це дуже пошкодуєте. Як ви пам’ятаєте, ви прибули сюди сьогодні вранці з наміром вбити мого сина...

— Все було не так, як вам здалося, ваша величносте, — нервово промовив Дін. — Більшість із нас не хотіли заподіяти шкоди...

— І, зазнавши невдачі, ви вирішили, що можете скоротити вимоги і повернутися додому. Ви не зрозуміли, що стоїте тут тільки завдяки мені, завдяки амністії, яку я готова вам надати. Вам не треба розуміти моїх мотивів, але ви повинні зрозуміти ось що: ваші дії бачили в замку всі. Невже ви думали, що ніхто не помітить появу в нашому небі п’яти легендарних чарівних птахів? Що ніхто не побачить, як вони опускаються на нашу землю?

Дін видав придушений звук.

—Дуже розумно з вашого боку, мушу сказати, — тихо додала вона. — На світі є лише одна істота, до якої дракони виявляють таку повагу, інакше ви б ніколи не пережили свого спуску на терени цього замку. Хоча те, як вам вдалося заручитися захистом Сіморг, це загадка, яку б я луже хотіла розгадати, — вона звузила очі на Камрана. — Гадаю, це якось пов’язано з легендарною історією твого діда.

— О, так, місіс, — відповів Омід, — це справді дивовижна історія...

П’ять голів одразу повернулися в його бік, і Худа швидко затулила хлопчикові рота долонею. Камран мало не вилаявся вголос.

—Зрозуміло, — сказала Сарра, чий гнів, здавалося, вибухнув у тиші, що запанувала після цього. — Ти маєш намір чіплятися за свої таємниці до самого кінця. Як нерозумно. Бо підозрюю, що ти й гадки не маєш, який хаос спіткав наш дім минулої ночі, і яке лихо може спіткати всіх нас, якщо пошириться чутка, що ардунійський принц вдерся до нашого замку, намагаючись вбити короля.

— Коли вона так каже, — прошепотіла Худа, відводячи руку від обличчя Оміда, — це й справді звучить жахливо.

—Чорт забирай, — зітхнув Дін. — Я просто хотів поспілкуватися із Сіморг.

—Хоч його й ненавидять в Ардунії, — продовжувала Сарра, — але вдома туланського короля дуже люблять. Тож якщо ви не бажаєте війни між нашими імперіями — або не хочете бути вбитими на вулиці — ви приєднаєтеся до мене, — промовила вона крізь зуби, — за сніданком.

Камран все ще обмірковував цю приголомшливу промову і все ще вирішував, як йому відповісти, коли Хазан гнівно перервав її:

—Як ви можете стояти тут і виголошувати промови, коли ваш син лежить на землі, стікаючи кров’ю? Ваші дії настільки незрозумілі, що збивають з пантелику!

Місіс, король помирає. Я прошу вас негайно покликати на допомогу, поки ще не пізно.

Сарра ніяк не відреагувала на цей вибух, навіть не глянула на Хазана. Замість цього вона не зводила очей з принца, а її дивна посмішка тепер межувала з вищиром. Зустрівшись із нею поглядом, Камран відчув, як його пронизує жах.

Це була правда: він і гадки не мав, у що вони щойно вляпалися. Юнак не мав жодного уявлення про те, що пережила Алізе за час перебування тут; він не знав, хто ця жінка, які її наміри, або куди в біса поділася Сіморг. Боже, як же вона була йому зараз потрібна.

Та більш за все йому потрібен був його дід. Він був би радий доброму слову навіть від матері.

Насамперед Камран згадав про конверт у кишені — той самий, який Хазан раніше вклав йому в руку. Раптом він відчув, що йому як ніколи важливо зрозуміти сенс повідомлення від матері, і він вирішив знайти привід усамітнитися за першої ж нагоди.

—Дуже добре, — сказав він, непомітно зустрічаючись поглядом з Хазаном. Цього єдиного погляду вистачило, щоб підтвердити те, що вони обидва зрозуміли: із Сар-рою щось справді не так, і їм слід бути обережними з нею. — Для нас буде честю приєднатися до вас за сніданком.

— Чудової — вигукнула вона, плескаючи в долоні. Потім повернулася до Худи: — Деякі речі мають бути заборонені як образа для людських очей, моя люба, і якщо ви хочете увійти в мій дім, то, боюся, вам доведеться спалити цю сукню, — вона ще мить роздивлялася дівчину, її брови нахмурилися від огиди. — Якщо ви вдягнете цю бридоту сьогодні на вечерю, я буду готова підпалити її власноруч, разом з вами.

— Вечеря? — стривожився Камран. — Коли ми ще не пережили сніданку?

— Я не знаю... Адже це моя єдина сукня... — спробувала виправдатися Худа, яка несамовито почервоніла.

— Ваша величносте, будь ласка, — повторив Хазан.

—Я вважаю, що ви дуже гарна, міс, — заперечив Омід, нахилившись ближче до дівчини, наче хотів захистити її. — Не слухайте її...