Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 25 из 85

Останню частину він майже прокричав, слова луною розійшлися навколо.

Захоплений цим безглуздим обміном думками між кронпринцем і його підданим, Кір ледь не посміхнувся.

— Ти надто гостро реагуєш, — спробував заперечити Камран.

—А ви реагуєте недостатньо!

Приготуйтеся до спуску, сір. Хоча як ви сподіваєтеся втримати її на моїй спині за вашої відсутності, я не уявляю.

Вони були майже врівень зі скелею, Каве обережно завис, тож вся невтішна картина постала перед ними в повній красі. Хазан і Камран вчепилися одне одному в горлянки, так заклопотані своїм гнівом, що отямилися дещо пізніше за інших, а ті троє з жахом роззявили роти, дивлячись на Кіра, а потім на Алізе, яка залишалася нерухомою в його обіймах.

Голосна дівчина закричала.

— Вона мертва! — міс Худа закричала знову, цього разу ще пронизливіше. — Боже, допоможи нам, вона мертва, ми вбили її, вона мертва

Кір повернувся спиною до всього цього хаосу.

Він, звісно, чув усе — їхнє спільне сум’яття, їхні вигуки, їхні запитання, їхню сварку, — але він відвернувся від цього, бувши впевненим, що Хазан утримає принца від будь-яких подальших спроб на вбивство. Кіру потрібно було зачаклувати Алізе, щоб вона витримала подорож до Провидців, і, оскільки його голова і так розколювалася від болю, що накопичився від безлічі нещасть, йому потрібна була хвилина, щоб зосередитися.

Це було пов’язано з великим ризиком.

Вичерпавши весь свій запас магії, він став би вкрай вразливим для нападу — і, що ще гірше, опинився б у полоні втоми. Він не спав більше сорока восьми годин; а тепер, позбавлений сну і втративши чимало крові, він замислювався, як він буде виконувати елементарні функції моторики. Йому потрібно було якомога швидше дістатися до своїх покоїв після завершення чаклування над Алізе, але як йому це зробити, коли поруч ця зграя клоунів, з якою треба боротися, — він не знав.

Кір зробив глибокий вдих, а на видиху його тіло пронизало тремтіння. Він обережно пригорнув Алізе до грудей, притиснув свою міцну руку якомога ближче до її рани і з величезним зусиллям передав рештки магії, що залишилися в його тілі, прямо в її.

Він відчув, як щось в ній змінилося, як енергійний пульс повертається до її кінцівок, і вона закричала у відповідь, і цей безладний звук занурив його невеличку аудиторію в новий хаос.

—Вона не мертва! Вона не мертва! — навіть коли її крик незабаром розчинився у жалібних стогонах. Молодий чоловік не міг зцілити її, не із цією стрілою у спині; але він принаймні полегшив їй біль, і був упевнений, що тепер вона залишатиметься при тямі, доки не дістанеться до місця свого призначення. Наразі цього було достатньо — так мало бути, бо коли її очі розплющилися, Кір ледь не захитався. Без магії, яка не давала йому заснути, він раптом відчув себе таким втомленим, що ніби втратив контроль над тілом. Кір, який ніколи не торкався спиртних напоїв, зрозумів, що саме так відчувається сп’яніння.

Дивом він підняв її зі своїх колін і посадив на дракона, задоволений, що вона не хитається з боку в бік. Проте його думки, здавалося, були нечіткими.

—Давай, — видихнув він, намагаючись зібрати останні залишки адреналіну. — Пообіцяй мені, пообіцяй, що подбаєш про неї.

— Що? — примружилася до нього Алізе.

Кір злякався. Він не очікував, що вона заговорить, і не збирався казати це вголос. Проте, вона здавалася лише напівпритомною, її голова схилилася набік, хоча тіло залишалося у вертикальному положенні.

Дівчина ледь чутно запитала:

— З ким ти розмовляєш?

Його серце забилося швидше.

— З моїм драконом, — відповів він.

— Ох, — між її бровами утворилася маленька зморшка. — У тебе тут дракон?

— Я... Так.

— Все як і раніше, — вона придушила позіхання, очі її заплющилися. — А у мене теж буде?

Кір нахмурився.

—А ти б хотіла?

—Так, думаю, що так.

— Гаразд, — він поволі заплющив очі. — Буде в тебе дракон.

Голова Каве різко смикнулася, а з його ніздрів пішов дим.

Ви зовсім з’їхали з глузду, сір? Ви ж не збираєтеся дарувати дівчині дракона.

Кір розлютився.

Ти живеш під моїм захистом, служиш короні. Я подарую їй дракона, якщо захочу.

Але це буду не я.

—Кіре?

—Так?

— Чому там люди кричать?

Через силу Кір подивився на інших. Здалеку Камран погрожував випустити йому кишки, троє інших бовдурів перебували в різних станах істерики, а Хазан мав такий вигляд, ніби обмірковував можливість стрибнути зі скелі на дракона. Дуже погана ідея.

—Люди, мабуть, іноді кричать, — сказав він, повертаючись до неї.

— Кіре?

Він відчував себе не у своїй тарілці. Він дивився на неї з благоговінням божевільного, який вперше побачив сонце. Він майже провів рукою по її щоці. Майже поцілував її в шию. Майже впав на неї та заснув.

—Так, янголе?

—Ми ж загинули, так?

Питання було настільки несподіваним, що він ненадовго прийшов до тями, і вже збирався заперечити, коли вона заговорила знову.

—Ми загинули, але ми разом, і ми не в пеклі, — прошепотіла Алізе. Вона ледь не перекинулася, але магія підхопила її. — І в тебе є дракон. Може, і в мене теж буде дракон.

Він мало не закашлявся.

Вона сліпо поплескала його по руці.

— Це, мабуть, означає, що не такий ти вже й поганий. Кір ніби відчув укол отрути; він не зміг відповісти на це.

Той придурок джин збирається стрибнути, — сказав Каве. — Ви маєте тікати, сір. Я дам вам знати, як тільки вона буде в безпеці..

Це була правда; в очах Хазана з’явився рішучий блиск. Він скидав із себе хлопця, який марно намагався відтягнути його від краю прірви, і це було майже зворушливо.

Я довіряю її твоїй турботі, — сказав Кір. Прошу тебе. Захисти її за будь-яку ціну.

Як скажете. Я лише хочу, щоб ви знали, що я не схвалюю ваших дій.

Він зітхнув.

Востаннє поглянувши на Алізе, король обережно зійшов з дракона; Каве простягнув крило в бік урвища, неначе справжній міст у невідомість. Кір подолав цю відстань так швидко, як тільки дозволяла його запаморочена голова і поранена нога, і, опинившись на тому боці, був винагороджений за свої муки різкими криками своїх непроханих гостей.

—Ти, зараза, що ти з нею зробив?

— Сильне поранення? Наскільки глибока...

— Зніми її з дракона, ти, виродку психований!

— Вона мертва? Будь ласка, скажіть мені, чи вона мертва? Не було ясно...