Страница 18 из 85
Вона піднесла руки до його обличчя, взявши в долоні його злегка пошарпані щоки. Він здригнувся від дотику, раптовий рух його грудей видав його реакцію краще, ніж очі, які залишалися непорушними, поки вона вивчала його. Вона не могла пояснити свою потребу доторкнутися до нього, переконатися, що він справжній.
Єдина сльоза, остання, скотилася по її щоці.
—Хазане, — тихо промовила вона. — Як ти тут опинився? Я думала, що він тебе вбив.
У відповідь Хазан лише похитав головою, його очі палали від розпачу.
— Ваша величносте, — прошепотів він. — Ви тяжко поранені.
Ця заява здивувала її.
Алізе поплескала себе по тілу, ніби намагаючись знайти джерело якогось поранення, потім підняла руку до волосся, яке давно вже вибилося з-під шпильок та прикрас. Блискуча маса її кучерів виявилася затисну-тою підвагою плаща, а коротші пасма вивільнилися та застрибали перед її очима. Вона похмуро озирнулася, намагаючись з’ясувати, де вона і як сюди потрапила, спогади про минулий день та ніч поверталися до неї сумбурно та безладно. Вона обережно провела пальцями по обличчю, здригнувшись, коли відчула слід від свіжого удару вздовж вилиці.
— Ох, — зітхнула вона, борючись із гримасою. — Ти маєш на увазі це? Я не знаю, де...
Слова застрягли в її горлі, а очі розширилися від подиву, коли вона нарешті помітила чотири фігури, що стояли прямо позаду голови Хазана.
Алізе не знала, чи відсахнутися, чи то радіти.
Її розум вже достатньо прийшов до тями, принаймні, щоб зрозуміти, що вся ця сцена якась дивна. Хоч як вона зраділа, побачивши міс Худу, Оміда та Діна — всі троє підняли руки на знак привітання, — їхня присутність тут не несла в собі жодної логіки.
Нарешті вона перевела погляд на останнього з них, найважливішого з усіх чотирьох, що стояв трохи осторонь від інших. Кронпринц Ардунії вражав навіть у спокої, його блискуче соболине волосся і медова шкіра були для неї і чимось новим, і знайомим.
Алізе відчула, як у неї в животі прискорено забилося, коли вона зустрілася з ним поглядом, здивовано виявивши, як багато вона забула про нього за такий короткий час. Він мав надзвичайно величний вигляду сяйві ранкового сонця, з незрозумілим виразом обличчя вивчаючи її, а його суворі губи були стиснуті в жорстку лінію. Вона не була впевнена, чи це було через перевтому її розуму, але обличчя Камрана ніби змінилося: одне його око виблискувало золотом у світлі, що розгорялося, а друге було таким же темним, як і раніше.
Боже, але ж він був приголомшливо красивий.
Він не зробив жодного руху, жодного зусилля, щоб наблизитись до неї. Він лише спокійно вивчав її здалеку, одна рука злегка лежала на руків’ї меча, інша тримала на грудях ремінь, який з’єднувався із сагайдаком стріл, що визирав з-за його плеча. Алізе знадобилося більше часу, ніж зазвичай, щоб зібрати докупи все, що вона побачила, розглядаючи його, але за лічені секунди вона склала разом всі деталі, щоб пояснити його прибуття — стоїчний, непохитний вираз його обличчя — і коли вона це зробила, то раптом відчула, що остаточно прокинулася.
Навіть кількох днів не минуло ще відтоді, як король Заал загинув від руки Кіра — відтоді, як були вбиті поважні Провидці, — і Камран, без сумніву, мав справу з безладом надзвичайних масштабів в Ардунії. Він не міг прибути без запрошення до туланського замку, якщо тільки його не цікавила одна річ.
Помста.
Алізе різко перевела подих, а очі Камрана звузилися. Здавалося, що цими двома діями вони передали одне одному все, що хотіли сказати. Тепер вона розуміла, що він не надто радий бачити її, і подумки перебирала в голові події останніх тридцяти шести годин, щоб пригадати подробиці їхнього розставання, з болем згадавши те усвідомлення зради, який вона побачила на його обличчі перед тим, як поїхати.
І все ж...
Напевно, все було з’ясовано? Камран, мабуть, простив Хазанові таємні спроби допомогти їй втекти з Ардунії — бо інакше чому б ці двоє знов були разом? Інакше, чому б Хазан і досі був живий?
її думки знову закрутилися в голові, і вона перевела погляд на Хазана, який дивився на неї з якимось співчуттям.
— Не бійтеся, ваша високосте. Я не дозволю, щоб вам заподіяли лихо.
Алізе відсахнулася.
—Лихо? Ти маєш на увазі, що принц має намір заподіяти мені лихо?
— По правді кажучи, — сказав Хазан за мить, — я не вірю, що він на це здатен.
Та це якось не заспокоювало.
Алізе знову захвилювалася, бо ця заява була настільки незрозумілою, що їй важко було навіть щось сказати.
— Я не... Я не розумію... З якої причини він міг...
Вона відволіклася на рух вдалині і, піднявши голову, побачила Камрана, що йшов до них швидкими кроками, з таким самим незворушним виразом обличчя, як і завжди. Алізе мимоволі відкинуло назад, коли Камран наблизився, насторожившись, навіть коли вона впилася в нього поглядом.
Ні, очі не обманули її: його обличчя змінилося.
Щось схоже на удар блискавки розсікло його ліве око, відкривши вздовж обличчя тоненьку безладну золоту жилку, яка виблискувала на сонці. Його уражена райдужна оболонка була тепер нелюдського кольору, і це перетворення якимось чином лише підкреслювало його красу, роблячи її якоюсь потойбічною і трохи жахливою.
— Ваша величносте, — почувся тихий, наполегливий голос Хазана. Алізе повернулася до нього, її пульс відмовлявся заспокоюватися. — Пробачте, але я повинен негайно поставити вам питання: чи дали ви згоду вийти заміж за короля Тулану?
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
АЛІЗЕ ЛЕДЬ НЕ ВПАЛА НА СПИНУ від здивування.
Дівчина не могла збагнути, як звістка про пропозицію Кіра так швидко долетіла до Ардунії, хоча й не могла уявити жодного іншого способу, звідки Хазан міг би про це дізнатися.
— Ні, — тихо сказала вона з очима все ще круглими від здивування. — Я не давала згоди вийти за нього заміж.
—Прокляття, — видихнув Хазан, і це різке слово дуже суперечило його очевидному полегшенню. — Не можу передати, який я радий це чути.
—Але, Хазане, мушу тобі сказати, — вона поклала руку на його руку, і він здригнувся, — я серйозно обмірковувала його пропозицію... Кір запропонував мені своє королівство в обмін на...
— Hi, — сказав він, спалахнувши тривогою. Крадькома він кинув погляд на постать Камрана, що наближалася. — Благаю вас, не обмірковуйте це. Це було б помилкою, ваша величносте...
— Що було б помилкою?