Страница 11 из 85
Кляті чорти, невдачі його діда продовжували переслідувати його.
— За моїми підрахунками, ми досягнемо землі приблизно за пів години, — сказав Хазан. — Я сподівався обговорити з вами підсумки моєї попередньої подорожі перед тим, як ми приземлимося. Однак якщо ви бажаєте зачекати...
— Ні, — Камран застиг, розпрямивши спину. Вже стільки годин вони не могли знайти ані спокою, ані тиші в метушні цього польоту, а ця найважливіша розмова так довго відкладалася, що про неї вже майже забули. Ще вчора, щоб убезпечити себе перед можливим вигнанням із замку, Камран відправив Хазана на північ Ардунії, доручивши йому знати надійний притулок, де вони могли б одного дня сховатися, якщо буде така потреба. — Ні, обговорімо твої новини зараз. Ти казав, що бачив мою матір? У сільській місцевості?
—Так.
—Ти говорив з нею?
Хазан похитав головою, навіть коли сказав:
—Так.
—Де вона була? Вона була здорова?
—Так.
— І ти будеш змушувати мене витягувати з тебе кожне слово, як ото по крихті? Що з тобою?
— Твоя мати — дивна жінка, — відповів Хазан, борючись із посмішкою. — Я поїхав на північ на ваше прохання і попрямував просто до найбільшого міста. Я подумав, що місцева таверна — найкраще місце, де можна знайти селянина, який нічого не підозрює і готовий обміняти свої гектари на невелику купу золота...
—Так, дуже добре, Хазане, ти пішовдо таверни і знайшов селянина. Ти хочеш сказати, що потім пішов до м’ясника і знайшов шматок яловичини?
Хазан примружив очі.
— Якщо у вас занадто поганий настрій навіть для такої простої розмови, то скажіть про це зараз і позбавте мене від бажання скинути вас у повітря, щоб я міг помилуватися, як сила тяжіння зробить свою добру справу — зламає вам шию.
З незрозумілих для нього причин ці слова трохи розвеселили Камрана.
—То мій настрій завжди такий помітний для тебе?
— Ваш настрій помітний і для мертвого.
Принц відвів погляд, борючись із усмішкою, та сказав:
—Тож продовжуй. Ти пішов до таверни і зустрів там селянина.
— Ні. Я зустрів там вашу матір.
Камран різко підняв голову.
— Вона, судячи з усього, чекала на мою появу. Щойно я відчинив двері, як побачив її — хоча, чесно кажучи, вона й не намагалася приховати свою присутність. Вона була настільки обвішана коштовностями, що я здивувався, як її не пограбували в усіх на очах.
— Мама завжди була майстром обережності.
Хазан сухо засміявся.
— В будь-якому разі, вона глянула на мене, як я увійшов, і одразу ж запропонувала мені сісти за її стіл, після чого почала розповідати, що знайшла для нас безпечний притулок.
—Що?
Хазан кивнув.
—Моя мати — моя мати, немічна принцеса Арду-нії — взяла на себе обов’язок мати справу з простим селянином? В інтересах мого захисту? Тільки не кажи, що вона зняла кімнату на сільському постоялому дворі?
Хазан знову кивнув.
— Ні, — зітхнув Камран.
— Я підтвердив цей факт у власника.
Але звідки вона знала, що мені знадобиться притулок?
Хазан раптом занепокоївся.
— Я не знаю. Як я вже казав, ваша мати — дивна жінка. Вона анітрохи не здивувалася, побачивши мене живим; не запитала, чи ви вижили після того кинджала, який вона так завбачливо спрямувала вам у плече; не була стурбована смертю вашого діда; і запитала лише, чи планували ми їхати до Тулану. Коли я відповів «так», вона попросила позбавити її подробиць.
Камран відвернувся, провівши рукою по обличчю, коли крижаний вітер пронизав його тіло тремтінням. Світанок ще не настав, але темрява вже розпливалась, як уперта пляма. Синій і сірий кольори розтікалися на обрії, обіцяючи золоте світло, і принц глибоко вдихнув, насолоджуючись туманом, намагаючись збагнути сенс цих одкровень.
Хазан завагався, перш ніж додати:
— Вона також запитала мене, чи не навідувався до вас диявол.
Камран обернувся, кожен м’яз його тіла напружився.
—Диявол?
— Я сказав їй, що не маю жодного уявлення, бо ми це не обговорювали.
Принц похитав головою. Йому завжди вистачало здорового глузду відштовхувати диявола, але після того, як він став очевидцем наслідків жахливої угоди свого діда з Іблісом, сама думка про зустріч із такою істотою розлючувала його до глибини душі.
— З якої причини він мав завітати до мене? Я ще не став королем.
Не знаю, відповів Хазан, і між бровами його утворилася зморшка. — Про це вона мені не сказала. Вона лише доручила мені передати вам, що чекатиме на нас, коли ми повернемося, що вона добре контролює
ситуацію в сільській місцевості, і що я повинен скеровувати будь-яке військо в її бік, щоб воно перебувало під її опікою, — Хазан завагався. — Вона також надіслала вам ось це.
Хазан сягнув рукою до кишені пальта і дістав блідо-рожевий конверт, який простягнув принцу, що прийняв цей дивне підношення з деяким збентеженням. Він перевернув тонкий папір у руках, помітивши, що згортка конверта відкрита. Розпечатаний.
Камран підняв очі на друга.
—Ти прочитав?
Хазан зітхнув, похмуро дивлячись на нього.
— Гадаю, я маю вас попередити, — сказав він. — Це не лист.
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
АЛІЗЕ ЙШЛА ДУЖЕ ОБЕРЕЖНО, НАМАГАЮЧИСЬ не наступати на довгий поділ плаща під час руху. Її кінцівки затерпли від холоду; вона нарешті визнала свою поразку і почала зворотній шлях до замку. Зорі згасали з наближенням нового дня, чорне небо вкрилося сірими хмарами. Незважаючи на цю надію на світло, подорож здавалася більш загрозливою через те, що дівчина йшла тепер сама, і було якось дивно визнавати, що з Кіром вона почувалася в більшій безпеці. Проте не було сенсу чекати на його появу; Алізе розуміла, що він занадто хитрий, щоб вона змогла відновити його сліди, повертаючись додому, тож переслідувачка вирішила не витрачати більше жодної хвилини на його очікування.
Насправді, вся ця пригода змусила її відчути себе роздратованою та дурною.
Нелегко було змиритися з тим, що її спроби вистежити Кіра зійшли нанівець; але також було великою помилкою вважати, що вона зможе розгадати таємницю туланського короля, адже він мав переваги, з якими Алізе було важко змагатися. Дівчина стежила за ним, а молодий чоловік зник. Вона відчувала, що його застосування магії було вкрай нечесним.