Страница 25 из 36
1 - Я так рада відвідати Батьківщину тата! Тому що я знаю про Україну тільки за його розповіддю.
2 - Сьюзен, люба, я також ніколи не була в Україні, хоча ми з твоїм батьком одружені вже вісімнадцять років. Принаймні, ми привили тобі обидві культури.
3 - Джоан, ми спочатку завітаємо в Харків, до мого батька. Поживемо у нього декілька днів, а потім забиремо мого племінника Якова та поїдемо до мами та брата в Одесу.
4 - Я пам'ятаю про це, Джозеф.
Сцена друга
Харків.
Квартира Ярослава.
Ярослав та Яків зустрічають Іосифа, Джоан та Сьюзен.
Ярослав
Діти, я дуже радий вас бачити! Сьюзен так підросла, я її останній раз бачив років дванадцять тому, на той час, я ще був одружений на кікіморі... ( швидко закриває рот рукою) тобто на Розі. Ми з нею удвох відвідували вас у Флориді.
Джоан
No, тато. Тоді ви відвідувать нас з мамою Розою, ніякої кікімори з вами не було.
Ярослав (жартує)
Джоан, кікімора - це створіння, яке живе у воді. Коли я привіз Розу жити до себе додому, у Харков, вона мені тут мозги виносила, що жити не може без моря, а мені більше подобається жити у Харкові. Через це ми розлучились.
Джоан
Sorry, як це розуміти: " мозг виносила?"
Ярослав
Так і розумій... Скиглила, так розумієш?
Джоан
What?
Ioсиф ( пояснює Джоан)
She cry. ( Ярославу) Тато, не ображай маму! Я, так само як і Хаім, та всі ваші онуки, любимо тебе та маму однаково.
Ярослав
Хто її ображає? Вона мені потрібна, як мертвому припарка!
Сьюзен (не розуміє)
Навіщо потрібна припарка людині, яка померла?
Ярослав
От і я кажу про те ж саме! Яков, ми з тобою не встигли купити хліб. Підеш до магазину?
Яков ( з одеським акцентом)
У меня же денег нет, дедушка.
Ярослав ( жартує)
Так з грошима і дурний купить, а ти спробуй без грошей... ( дає йому гроші)
Яков
Сьюзен, пойдешь со мной в магазин?
Сьюзен
Ходімо.
Йдуть.
Іосиф ( також говорить з одеським акцентом)
Папа, расскажи как ты здесь живешь?
Ярослав
Живу, як і всі. Чекаю, коли Яків закінчить навчання у школі та переїде до мене, у Харків. Він хоче навчатись у ВУЗі тут, у Харкові, і мені веселіше буде... Яків гостює у мене все літо. Він підключив комп'ютор, та навчив заробляти гроші в інтернеті. Я продаю свої старі речі, які мені не потрібні: старовинні статуетки, монети, значки...
приходять Яків та Сьюзен
Яков
Дедушка, я и Сьюзен решили поехать в центр.
Ярослав
Можливо, краще буде якщо ви поїдете завтра? Можливо, Сьюзен втомилась.
Сьюзен
No. Я нормально перенесла переліт.
Яков та Сьюзен йдуть. Невдовзі лунає дзвінок у двері.
Ярослав
Яків та Сьюзен забули щось... (відчиняє двері. На порозі стоять дві дівчини)
Перша дівчина
Ми збираємо гроші на похорон. Дайте скільки можете.
Ярослав (зі співчуттям)
Звісно. (відійшов за гаманцем, після чого повернувся та дав їм гроші)
Друга дівчина
Дякую.
Ярослав (закриває двері та повертається до кухні, до Іосіфа та Джоан)
Гроші на похорон збирали. І чому я не спитав хто помер?
Іосиф ( виглянув у вікно)
Тато, виглянь у вікно, будь- ласка.
Ярослав
Що там таке?
Іосиф (посміхається)
А ти виглянь.
Ярослав (виглядає у вікно та бачить, як ті ж самі дівчата відв'язують білу хустку, яку повісили біля під'їзду та йдуть)
Ну ти уявляєш?! От аферистки!
Джоан ( нічого не розуміє)
Що це все значить?
Іосиф
Джоан, є такий звичай: якщо людина помирає, біля під'їзду прив'язують білу хустку, а родичи цієї людини збирають гроші на похорон, всі сусіди повинні дати грошей, хто скільки зможе. І хустку не знімають до тієї пори, поки не мине похорон. В данний момент, ці дівчата вирішили заробити на цьому.
Ярослав (свариться)
У нашій країні немає нічого святого! Зовсім вже совість втратили! В інших країнах люди заробляють гроші для того, що б жити добре, а в нашій країні, для того, щоб добре жити, не працюють, а крадуть, або обманюють інших людей. Вже б крали у заможних, так ні, у таких же людей крадуть, як і вони самі, у тих. хто живе бідно!
Джоан
Якщо людина краде, рано чи пізно його посадять до тюрми...
Ярослав (свариться ще сильніше)
У нашій країні не тих людей сажають у тюрми! Є люди, які крадуть відкрито, всі про це знають, та ніхто нічого не робить, а більш простих громадян можуть посадити до тюрми просто так, ні за що!
ПАУЗА
Джоан (здивовано)
Як це, " ні за що"?
Ярослав ( відмахується)
У нашій країні кожна друга людина сидить у тюрмі просто за те, що за когось заступився! ( ПАУЗА) Ходімо вийдемо у двір та подивимось пішли ті аферистки у наступний під'їзд чи ні.
Сцена третя
Двір.
На лавці сидять сусіди, до них виходять Ярослав, Іосиф, та Джоан.
Перша сусідка
О! Ярослав! А я думала, це ти помер!
Ярослав (ображається)
Дякую!
Друга сусідка
Отже, жити будеш довго...
Ярослав
Якби я помер, моя колишня дружина зраділа б...
Іосиф ( незадоволено)
Тато! ( Коротка пауза. Сусідкам)
До вас також приходили збирати гроші на похорон?
Третя сусідка
Вони заходили до всіх, а зараз пішли у наступний під'їзд! ( вказує на наступний під'їзд, на якому прив'язна біла хустка)
Джоан
Так, можливо, треба попередити тих сусідів, що б не давали грошей тім дівчатам?
Третя сусідка (фиркнула)
Робить нам більше нема чого! Нас же ніхто не попереджав, що ці дівчата аферистки, ось і ми не будемо!
Іосиф ( звертаючись до тертьої сусідки)
Ви схаменулись тільки тоді, коли хустку відв'язали?
Третя сусідка
Ой, дай згадати ( трохи помовчала) Я забувати стала багато чого, склероз... Я вирішила вигуляти свого кота Мурчика. На вулицю він звик ходити, тепер до лотка ніяк не привчу! Я ж раніше жила у приватному секторі, а один місяць тому вирішила помінятись з дітьми: вони переїхали у мій дім, а я - в їх квартиру. Ну, а що? Вони ж мають велику родину... А тут я дізналась, що моя подруга Клава почала називати мене пліткаркою! Уявляете?! Головне, я все життя з цією заразою дружила, а тут - на тобі! Яка ж я пліткарка?! Я беру участь у житті людей, збираю інформацію. Як же інакше? З людьми потрібно спілкуватись... я ж нікому не розповідаю про те, що Клава гоне самогон! Або Анжела з двадцять восьмої квартири, вчора, дивлюсь, о десятій вечора йде з кавалером! Авторитетний такий, його звати Влад, вона з ним вже давно зустрічаеться... Мені ж цікаво стало о котрій годині він від неї вийде, не вийшов! Ох і Анжела! Правильно про неї у ліфті пишуть!
Іосиф ( перебиває її)
Я не про те питаю!
Всі дивляться на те, як ті дівчата йдуть. Ярослав, Іосиф, та Джоан заходять до під'їзду та бачуть, як дівчинка на стіні пише нецензурні слова
Ярослав (свариться)
Катерина, ах ти ж бестижа морда! І не соромно тобі таке писать?! Ось батькові тавоєму я все розповім, і він тебе поб'є, як сидорову козу!
Джоан ( з обуренням)
Who beats a goat?! This same cruel treatment of animals! This law is punishanle! 5
Iocиф (заспокоює її)
Джоан, люба, це вираз такий...
Ярослав
Ти ще не чула вирази Рози... (Помітив незадоволений погляд Іосифа) Добре, мовчу, ходімо додому ( Йдуть додому)