Страница 36 из 39
Марина
Мені байдуже що коїться в твоєму житті. Йди, будь ласка.
Сергій
Марина, вибач мене за те, що я порізав твою картину. Я бачив, що ти її написала заново, і саме ця картина принесла тобі успіх та славу.
Коротка пауза.
Марина
Ти знаєш, Сергій, я тебе давно вже пробачила. На той час, ні ти, ні я не розуміли, що ми є занадто різними людьми, і не підходили одне одному, але ніхто в цьому не винен. Більш за те, якби не та ситуація, я б не пішла від тебе, і не зустріла Віктора... Світ влаштований так, що через негативні ситуаціїї у житті ми всі досягаємо щастя. (ПАУЗА) Мені шкода, що в тебе вийшла така ситуація з синами... Тримайся.
Сергій
Дякую. Гарного дня.
Марина
Гарного дня. (Сергій йде. Марина знову телефонує Віктору) Вітя, ти де? Ти відвіз Наталку до батьків і зараз їдеш до мене, в ресторан? Я передумала, я не хочу відпочивати в ресторані. Я хочу прогулятись парком, то ж зустрічай мене там.
КІНЕЦЬ.
Новорічна причуда
Мелодрама
Орися їх донька, 14 років
Славко їх син, 10 років
Борис і Дарина друзі родини, теж подружжя
Мілана їх донька, 14 років. Дружить з Орисею
Дія перша
Сцена перша
Квартира Дмитра і Віри.
Орися фарбується перед дзеркалом у коридорі, та дивиться на себе, ніби зі сторони.
З кімнати чутно голос Віри, яка свариться на Орисю
Голос Віри
Орися, ти знову чипаєш мою косметику!
Орися хутко ховає помаду Віри у трюмо, та витирає нафарбовані губи. До неї підходить Віра.
Віра ( говорить суворо)
Орися, я скільки разів тобі казала, що не дозволяю тобі фарбуватись та чипати мою косметику!
Орися
Я і не фарбуюсь!
Віра
В такому разі, куди поділась моя губна помада?
Орися
Не знаю.
Віра (шукає у шухлядах та бурчить)
Не знає вона! А хто знає?! Ось помада! Як вона тут опинилась?! Невже я поклала, а потім забула?! (коротка пауза) Я й не дивуюсь! Я вже така затуркана... ( дзвонить мобільний телефон Віри, вона відповідає) Привіт, Дмитро. Яке кіно?! Мені зараз не до походів до кінотеатрів! Мені потрібно підібрати костюми на новорічнє свято у школі для дітей!
Орися (свариться)
Мамо, я тобі вже казала, що не піду на це свято! Це свято для малоліток!
Віра ( свариться також)
Орися, твій класний керівник сказав, що на цьому святі збирається вся школа, в актовому залі, як малолітки... чи той, молодші класи, так і старші! (потім продовжує говорити з Дмитром) Діма, мені треба вийти до магазину та купити нитки, що б дошити костюм дітям! Я не можу зараз говорити! ( вимикає мобільний звязок)
Орися
Мамо, ну навіщо ти приробила до мого старого плаття той дурнуватий дощик! Можна ж купити сучасний карнавальний костюм!
Віра
Я не розумію, навіщо витрачати гроші на костюм, який ви з братом вдінете один раз. В моєму дитинстві, моя мама саме обшивала мої старі плаття дощіком, і це виглядало, досить, не погано.
Орися
Ну ти згадала, що було сто років тому!
Віра
Не сто років тому, а двадцять пять! Ти кудись збираєшся?
Орися
Ми з Міланою домовились зустрітись та вийти на прогулянку.
Віра
Ходімо, вийдемо разом.
Орися
Взагалі, я хотіла перевдягтись. Надіти більш теплий светр. На вулиці морозно...
Віра (сміється)
Аякже! Перевдягтись ти хотіла! Нафарбуватись ти хотіла! (обіймає її, та обидві дивляться у дзеркало) Доню, ти зрозумій, ти ще занадто молода для того, що б фарбуватись. В тебе є природна привабливість, яскравий колір губ, від природи, румянець на щоках...
Орися
Але всі мої сверсниці вже фарбуються!
Віра
І на що вони схожі? А ти в мене від природи гарненька, тобі не потрібно фарбуватись.
Обидві збираються та йдуть
Сцена друга
Лікарня, у якій працюють Дмитро, Борис і Дарина.
Кабінет Бориса. Заходить Дмитро.
Дмитро
Борис, я не можу зрозуміти, у паціента закритий чи відкритий перелом. Подивись, будь ласка. (поклав на стіл знімок)
Борис (придивляється)
Що тут не зрозуміло? Відкритий перелом! Нажаль, зараз на вулиці слизько і люди часто потрапляють до лікарні з переломами та ушибами...
Заходить Дарина
Дарина
Ну все. Я зробила обхід паціентів, тепер треба піти на обід. Дмитро, ти з нами?
Дмитро
Ні, Дарина, дякую. Я не голодний.
Борис
Дмитро, щось ти останнім часом, сам не свій. Не можеш відлічити закритий від відкритого перелому, хоча в тебе стаж лікаря травматолога вже сімнадцять років. В медичному інституті це ти мені завжди підказував, памятаєш? (сміється)
Дмитро (з серйозним виразом обличчя)
Так, звісно.
Дарина
Дмитро, у вас з Вірою все гаразд?
Дмитро
Мені треба працювати. Борис, якщо в тебе виникнуть питання стосовно пацієнта, про якого ми щойно говорили, я буду у себе в кабінеті. (Йде)
Борис та Дарина мовчки дивляться одне на одного. Коротка пауза.
Дарина
Мені здається, у Дмитра і Віри проблеми у стосунках. Віра, останнім часом, знервована. Також, за словами Мілани, Віра, коли викладає в їх групі, не попадає в ноти, хоча раніше такого ніколи не було. Ти ж знаєш, як гарно Віра грає на фортепіано. Та й і в музичній школі, де вона працює, їй рівних немає...
Борис
А Дмитро, останнім часом, замкнутий в собі... Можливо, розпитати у нього, що сталося в їх родині. Як ти думаєш?
Дарина
А це буде корректно? Мені здається, якщо люди захочуть поділитись проблемами, вони самі все розкажуть.
Борис
Теж правильно. От тільки Дмитро замкнутий став, наврядчи він щось стане розповідати.
Дарина
Давай за обідом все обміркуємо?
Борис ( обіймаєчи її)
Добре. Ходімо.
Сцена третя
Вечір. Квартира Дмитра і Віри.
Сімейна вечеря: Дмитро, Віра, Орися і Славко розповідають одне одному як в кого минув день.
Орися
Ми з Міланою прогулялись по центру, потім зайшли у кафе і випили по чашці гарячого шоколаду...
Славко
Орися, зараз в цирку проходять Новорічні дійства. Скажи, ви б з Міланою пішли б зі мною у цирк?
Орися (здивована)
Чого це ти, раптом, запрошуєш мене з Міланою до цирку на Новорічну программу? (коротка пауза) Аааа! Я зрозуміла! Ти закохався у Мілану! (дражниться) А Славко закоханий у Мілану! Славко закоханий в Мілану!
Славко
А Орися чіпала косметику мами!
Орися (кидає в нього їжею)
А ну замовкни!
Славко також кидає їжею в Орисю, і Орися робить теж саме.
Віра
Діти, припиніть!
Дмитро
Орися, Славко, не можна кидатись їжею! Ви покарані! Йдіть у свої кімнати! (Орися і Славко похилили голови та йдуть)
Славко (тихо Орисі)
Це ти у всьому винна!
Орися
Ні, ти!
Дмитро (суворо дітям)
Що б я вас не чув!
Орися і Славко йдуть мовчки у свої кімнати. Дмитро і Віра залишаються на одинці.
Дмитро
Що ти скажеш, Віра?
Віра
Я тобі вже казала це багато разів, я вважаю, що ти занадто суворий з дітьми.
Дмитро