Страница 16 из 36
Валерія
Я багатьох не помічаю, але інші студенти обговорюють одне одного у аудиторії, і я це чую. Чому ти більше не спілкуєшся з тією дівчиною, яка була твоїм прикриттям?
Михайло
Ми знайомі ще зі школи, вона молодша за мене на один рік. У цьому році вона закінчила навчатись у школі, та переїхала навчатись у інше місто, де познайомилась з іншим хлопцем, та почала зустрічатись з ним.
Валерія
А я думала, що ти приїхав з іншого міста, як і всі, хто живе у студентському гуртожитку.
Михайло
Ні. Я мешкаю в іншому кінці міста, і мені потрібно добиратись до інституту тривалий час, тому я й вирішив поселитись у гуртожитку, який знаходиться поряд з інститутом.
Валерія
Михайло, мені ніяково про це питати, але все-таки, мені цікаво, як тобі живеться у соціальному суспільстві? Я думаю, ти розумієш, що я маю на увазі.
Михайло
Не всі люди ставляться адекватно до таких як я, вважаючи, що ми ганьбим чоловічий рід. Але ми не винуваті у тому, що народились такими! Така наша природа, і з цим нічого не зробиш. Мало хто це розуміє, також як і те, що представники нетрадиційної орієнтації - це також люди, як і всі інші, адже вони говорять та дихають як і будь-яка інша людина, просто вони мають іншу природу.(дзвонить телефон Валерії)
Валерія
Вибач, Михайло. Мені потрібно відповісти на телефонний дзвінок, я відійду на декілька хвилин.
Михайло
Без проблем. ( Валерія відійшла, Михайло один) До сьогоднішнього дня я ніколи не замислювався над тим, чому люди завжди ставляться гірше до тих, хто відрізняється від інших. Якщо людина, наприклад, хвора на ДЦП, чи на іншу, не менш страшну хворобу, або інвалід, чи просто відрізняється від сірої масси, на таких людей суспільство дивиться як на прокаженних! Ні, звісно, кажуть, про те, як це погано і що це такі ж люди, як і ми самі, от тільки це лише слова! Для того, щоб зрозуміти людину, необхідно пережити таку ж, або схожу ситуацію! ( трохи подумавши) Втім, є люди, які розуміють, що вони відрізняються від інших, та починають спекулювати на цьому, давити на жалість, заради власної вигоди. І це відштовхує! Напевне, причина у цьому, більшою мірою. Адже, на щастя, у 21 столітті суспільство стало більш цивілізованим, ніж було декілька століть тому. Тепер вже, завдяки новим технологіям та експериментам є наукові пояснення багатьом речам, та відношення суспільства змінилось у кращу сторону, до всього, чому не могли дати пояснення у середньовіччя. ( підходить Валерія)
Валерія
Батьки телефонували.
Михайло
Непокояться?
Валерія
Так. Як же я втомилась від батьківського контролю! Навмисне поїхала вчитись до іншого міста, що б бути подалі, але вони телефонують мені та виводять з себе, через те, що контролюють!
Михайло
У мене така ж ситуація. Я тебе розумію. Просто, батькам важко усвідомити, що ми вже подорослішали.
Валерія
Їм взагалі неможливо нічого довести!
Сцена четверта
Студентський гуртожиток.
Кімната Михайла та Артема.
Михайло (один)
В принципі, я вже знайшов підхід до Валерії. Коли я її проводжав, ми говорили з нею так, як наче товаришуємо вже багато років. І це добрий знак! Я не можу Валерію назвати поганою людиною, як про неї думають всі студенти. Про неї всі думають погано, тому що Валерія ні з ким не спілкується, крім Ганни. Її злість-це лише маска! І я її у цьому розумію. Адже, коли людина показує свою доброту, більшість людей намагається цим скористатись! А ось злих людей бояться та намагаються обходити стороною. Так, більшість добрих людей, через своє виховання, бояться відмовити, навіть якщо їх допомога буде на шкоду собі! Більшість просто не розуміють, що відмова, частіше за все, це не невміння, а небажання допомогти, і в цьому немає нічого особистого. (входить Артем) О, Артем, де ти був? Я вже пів часа, як вдома, а тебе десь немає.
Артем (з обуренням)
А ти чергу до душу бачив?!
Михайло
Ні, не бачив. Ти весь цей час стояв у черзі до душу?
Артем
Уяви собі! А також я проходив повз загальної кухні та стягнув вечерю для нас. Хтось залишив варити борщ на плиті та пішов, гріх було цим не скористатись. Давай пересипемо борщ до нашої каструлі, а цю віднесемо назад. Як пройшло твоє побачення?
Михайло (пересипаючи борщ до іншої каструлі)
Поки що, це не побачення, але я буду цього добиватись.
Артем
Так, як все пройшло?
Михайло
Не погано. Послухай, Артем, тобі ж подобається Ганна, подруга Валерії.
Артем
Так, але я не знаю, як їй зізнатись у своїх почуттях.
Михайло
Але ми можемо піти в кіно, або відпочити у клубі вчотирьох.
Артем
Добре було б. От тільки ми не маємо з тобою грошей, на що ми поведем Ганну та Валерію до клубу?
Михайло
Не переймайся, гроші ми заробимо! Все, давай змінемо тему розмови! Артем, ти вивчив уроки?
Артем
Вивчив, поки ти на побаченні був.
Михайло
Дасиш списати?
Артем
Добре!
Михайло ( забираючи чужу пусту каструлю)
Тоді, піду займу чергу у душ, а потім прийду списувати домашнє завдання. Разом з тим, придумаю, як нам заробити грошей. (Йде)
Артем ( один)
Одвічне питання: де знайти грошей бідному студенту? На роздачі листівок я заробив не багато, а влаштуватись за спеціальністю, без освіти, не можу. Влаштуватись до цього інституту лаборантом хотів, але місце вже зайнято. Нещодавно, я дав об'яву, що зможу писати реферати, за певну суму грошей, але заказів, поки що, немає. ( тяжко зітхає) Ох, як важко заробляти гроші, зате як легко та приємно їх витрачати! Воно й зрозуміло: по-перше, потрібно самому на щось жити, а ціни зростають, наче гриби після дощу у лісі! І само собою, погуляти хочеться. Коли ж ще можна погуляти, як не в студентські роки?! А ще, я хочу справити враження на Ганну, потрібно частіше запрошувати її до кіно, театрів, кав'ярень та клубу, що б була можливість проводити час разом та поспілкуватись, дізнатись більше про неї, а також дізнатись краще, що Ганна за людина та чи підходить вона мені для довгих та серйозних стосунків. (знову зітхає) Так, гроші це основний засіб для виживання, тому необхідно вчитись їх заробляти.
Сцена п'ята
Загальна кухня.
Заходить Валерія та помічає, що їх з Ганною каструля з борщом пуста.
Валерія ( одна)
Як це зрозуміти? Я на п'ять хвилин вийшла з кухні, а борщу вже немає! На кухні немає нікого. Ой, навіть якщо хтось і був, все одно сказали б мені, що ніхто нічого не бачив! Як завжди! Якщо трапляється щось не значне, всі все бачуть, а потім обговорюють, а в ситуації, у якій корисно було б мішатись, або стати свідком, у всіх одразу з'являються свої важливі справи, і ніхто нічого не бачить і не знає! І у цьому полягає проблема нашого суспільства: у важливих питаннях люди проявляють байдужість, зате полюбляють мішатись не в свою справу, аргументуя свій інтерес переживанням про ближнього, але насправді, це зовсім не переживання, а жага попліткувати! А звідки береться інтерес до чужого життя? Від того, що власне життя не цікаве! А хто у цьому винен: сам пліткар чи об'єкт, який викликає плітки, по відношенню до себе? Чия це проблема, пліткаря, який є хазяїном власного життя, чи оточуючих його людей? (ПАУЗА) Добре, що хоч каструлю повернули! Ось так і готуй щось на загальній кухні! Все що можуть вкрасти, вкрадуть, і винних потім не знайдеш! Що за люди? (заспокоюючись) Звісно, я сама частково винна. Треба було зачекати, поки борщ звариться, це п'ять хвилин мого часу він був майже готовий. Навіщо я відійшла? Залишились ми з Ганною без вечері. Нічого страшного, не помремо, на ніч їсти шкідливо. Прикро, лише те, що доведеться після когось каструлю мити... Що ж, наступного разу, буду більш обачною, не буду залишати нічого без догляду, ця ситуація навчить мене!