Страница 33 из 40
— Як тебе розуміти? — спитав Максим.
— По-моєму, більш недвозначної ситуації не існує, — хижо посміхнулася Тома.
— Ти не вагітна. Є таке слово «блеф». Ти просто хочеш помститися.
— Доведи, — просто сказала вона. — Якщо експертиза підтвердить твоє батьківство…
— Ніякого батьківства! Ти брешеш!
— А раптом ні? Уяви собі: шлюб зареєстрований, я подаю на розлучення і аліменти, а у твоєї майбутньої дружини є консервативні батьки…
— Вони не консервативні!
— Дивлячись в якій ситуації, коханий мій. Я тобі зіпсую все життя, можеш бути спокійний. Але твоє щастя, що дитина, тим більше від тебе, мені зараз не потрібна. — Вона припалила сигарету. — Це не означає, що я взагалі не хочу дітей. Колись я зустріну пристойну людину, і я не хочу на той час бути калікою. Сучасна медицина і гроші мені в цьому допоможуть.
Максим відсьорбнув теплого пива з імпортної пляшки.
— Грошей немає, ти повинна це розуміти.
— Тоді мені доведеться народжувати. Більше ніде я грошей не проситиму, мені приємно одержати їх саме від тебе, тому на тебе чекають неприємності.
— А якщо, — Макс проковтнув разом з рештками пива важкий клубок у горлі, — я стану на коліна і вибачусь перед тобою?
— Після того, як виставив мене круглою ідіоткою? А чи зможеш ти потім сповідатися Аллочці? І чи вибачить вона тобі те, що раптом сама виявилася ідіоткою? Чесне слово, легше заплатити.
Без сумніву, вона отримувала масу задоволення від своїх слів.
— І потім невже від твоїх вибачень ембріон сам розсмокчеться? Ні, хлопче, торгуватися ми не будемо. Не питай, де я зупинилася: все одно не скажу. Подзвоню післязавтра. Якщо будеш волинку тягнути — побалакаю з твоїми тестем і тещею. Не радій даремно, телефончик я маю.
Вона підвелася і ходою переможця рушила геть.
— Сука, — процідив їй у спину крізь зуби Максим, навіть пляшкою замахнувся, щоби жбурнути в неї, але де не нагодився сивий дідок з брудною дерматиновою сумкою, простягнув до порожньої пляшки руку, зазирнув в очі благально…
Разом з пляшкою Максим тицьнув йому першу-ліпшу купюру, яку видобув з гаманця. Кажуть, якщо подати жебракові, пощастить найближчим часом.
8
Гроші дістала Алла. Максима не цікавило, де і як. Його цілком задовольнило те, що він написав розписку. Того вечора вони майже не розмовляли.
Тома подзвонила, як і обіцяла, призначила зустріч, не рахуючи, запхнула конверт у сумочку, мовчки розвернулася і пішла геть.
Коли він увечері повернувся додому, на нього чекала розкішна вечеря, Алла поцупила з весільних запасів пляшку шампанського і, розуміючи стан Максима, відкоркувала пляшку горілки.
Рано-вранці телефонний дзвінок силоміць витягнув обох з обіймів сну. Трубку зняв Максим.
— Доброго ранку, — привіталась трубка Тамариним голосом. — Я не спала всю ніч, думала… Тільки не перебивай, гаразд?
При всьому бажанні Макс не зміг би її перебити: напівсонний, він не зрозумів толком, про що йдеться, і сухість у горлі заважала говорити. Він тільки гугукнув щось незрозуміле. Та Алла якимось, тільки жінкам притаманним, відчуттям зрозуміла, хто дзвонить, відчула недобре, піднялася на лікті — сну як не було.
— Розумієш, — Тамара говорила повільно, щоб на тому кінці дроту можна було якомога краще зрозуміти суть сказаного, — природа все ж таки бере своє… Я не вірила, чесне слово, але закони… Одним словом, я не можу… Думала, буде легше, але тепер зрозуміла — не можу. Я вирішила зберегти дитину.
— Поздоровляю, — вичавив з себе Максим.
— Не поспішай з вітаннями: мені потрібні гроші. Майбутній матері необхідне нормальне харчування, вітаміни і таке інше… І потім, це все ж таки твоя дитина… Три тисячі доларів. Одразу або частинами — головне, щоб я отримала від тебе цю суму. Більше після того в твоєму житті я не з’явлюся.
— Ти ненормальна!
— Яка є! — тепер її голос був жорстким, у ньому дзвенів метал. — Три тисячі доларів, зрозумів? Інакше я уб’ю немовля і підкину трупик тобі під двері!
Максима раптом занудило. Спазм стиснув шлунок, він впустив трубку і перехилився з ліжка. Але далі спазму справа не пішла — він ще нічого не їв, шлунок був порожній.
Трубку схопила Алла.
— Ти даси нам спокій чи ні?
— Йому там що, погано стало? Мені було гірше, набагато гірше! Я повторюю спеціально для вас, мадам: дитину я зберігаю, мені потрібно три тисячі баксів, інакше я підкину вам мертве немовля.
— Ти… ти розумієш…
— Розумію. А ти ще не все зрозуміла — я не на таке ще здатна! Те, що ви вже заплатили, буде моральною компенсацією. А те, що ви заплатите, забезпечить вам спокійне сімейне життя. Подумайте. О дев’ятій я дзвонитиму знову.
Алла відкинула трубку, як слизьку гадюку.
Максим випростався, з ненавистю поглянув на телефон, лайнувся.
— Вона переборщує, — промовив він.
— Ти віриш в те, що вона сказала? Ну, про немовля…
— Вірю. Але не думаю, що до цього дійде.
— Сподіваєшся відкупитися?
— Ти сама знаєш — це неможливо. Практично неможливо. Але вона доконає нас раніше, значно раніше.
— Максику, подивись мені в очі, — попросила Алла після тривалої паузи.
Їхні очі зустрілися.
— Я хочу почути правду: ти дійсно пожартував з нею? Вона правду мені розказала?
Він не міг сказати «так». Тепер, після всього, що сталося, не міг. Алла хоче зрозуміти причини поведінки Тамари, вона не може второпати, чому абсолютно чужа людина нахабно втрутилася в таке спокійне їхнє життя і отруює його. Вона розуміє — це схоже на помсту. Але Максим знав — вона сподівається почути тверде «ні», — «так» буде справді несподіванкою для неї і катастрофою — не менше! — для нього. Вони розстануться — і це буде мінімально неприємний наслідок. Проти нього будуть дві розлучені і обдурені жінки, а це дорівнює могутньому танковому удару, який він не витримає.
— Вона бреше, — відповів Макс. — Мене лихий поплутав, коли я зустрів її, я визнаю, можеш мене за це зневажати, але я всього-на-всього мужик — раб своїх інстинктів…
— Багато слів, — тихо сказала Алла. — Отже, крім цього, нічого не було?
— Ні. Ти ж бачиш…
— Все! Годі… Іди на кухню, звари кави. Я хочу побути сама і обмізкувати ситуацію…
Алла вірила йому. Не тому, що божевільна історія, розказана божевільною ідіоткою, не могла бути правдою, — ще й не таке трапляється! Вона вірила йому, бо раптом зненавиділа Тамару, як тільки жінка може ненавидіти жінку. Їй просто не хотілося, щоб ця сучка виявилася такою, що має рацію. В розумі їй не відмовиш: розіграно все мов по нотах, в неї ні гроша за душею, тут дурник підвернувся, коханець колишній, який начебто непогано влаштувався і якого можна подоїти. І плюнути на її погрози хочеться, але віриться, ох, віриться, що вона якщо не так, то інакше помститься, не було б гірше від того.
Спокійно, сказала собі Алла. Запах кави з кухні чомусь заспокоїв її. Треба не гарячкувати, подумати як слід, — вихід знайдеться. Поки що програма-мінімум — душ і кава. Душ. Кава.
9
— Ти знаєш, що твої дії підпадають під статтю Кримінального кодексу? Ми ж можемо запросто записати розмову на магнітофон!
— І що буде? У мене вже давно написана заява про те, що на мене вчинено напад і згвалтовано, що гвалтівника я знаю, що він давно домагався мене і нарешті вирішив у нетверезому стані задовольнити всі свої потреби. Я зараз просто-напросто намагаюся полагодити все мирним шляхом, без порушення кримінальної справи. Ось як я поясню ваш запис, правда, навряд чи він є…
— Ти точно хвора! Тобі лікуватися треба!
— Частина грошей, які я від тебе отримаю, піде на лікування.
— Дулю з маком ти отримаєш!
— Я не поспішаю. Врахуй тільки, що жертві згвалтування завжди вірять, що б вона не казала, а звинуваченому — ніколи, стаття делікатна, аби позбутися звинувачень, чого завгодно набрехати можна. Гаразд, я не поспішаю. У мене все одно відпустка. Так що думай…