Страница 4 из 30
НЕ ВЧОРАШНІЙ
Везе в місто мужик сіно Якось проти свята Та й годує в капелюсі Малі шпаченята… Але їде пан багатий До костьолу, знати, Та вже в них натура, мабуть, Щоб покепкувати… Іде звольна та й питає: «Со wieziesz, Іване?» Мужик пану поклонився: «А що ж? Дрова, пане…» «Lzesz, galganie! Wieziesz siano!» «То ж пан самі знають, Що се сіно, а не дрова, Нащо ж пан питають?» Закусив пан тлусті губи: «Z jakej wsi?» - питає… Мужик підняв шпаченята Та й одповідає: «Всі не всі, вельможний пане, Старі повтікали… Молоді лиш половив я, Бо ще не літали!..» «Kto najstarszy u was we wsi?» «Баба Терпелиха: Пережила стара баба Всіх дідів до лиха!..» «Galgan jeste! Kto was bije?» «А хто ж? Бугай, пане! То так і б’є напропале, Кого лиш достане!..» Хтів пан чогось допитати, Та й не допитався… «Со z galganem! Ruszaj predzej!» І вперед погнався… Привіз в місто мужик сіно… Продав його зрання, Купив собі добру миску Драглів на снідання!.. І сидить собі на возі, Драглі уплітає… Аж той самий пан надходить Та й його питає: «Сzy nie slychac do spzedania Owsa tu, Іване?» Мужик встав, кругом обнюхав… «Ні, не чути, пане!» І сів знову на драбині, Драглі уплітає… «Czy ty, chlopie, nie wczorajszy?» Пан його питає. «Де вам, пане, я вчорашній? Гляньте на всі боки: То мені вже оце буде Тридцять і два роки!»КОЗАЦЬКА МІРА
Зайшов козак до коршомки. «Здоров, орендарю! А налий-но мені,- каже,- Горілачі чару!» Налив Мошко одну чару, Козак вихиляє. Вихиляє, не ковтає, Іще підставляє. Налив другу, козак хилить, Разом дві ковтає Та й жидові коло шинку Трояка кидає. Підійняв жид, подивився… «Гирсти, як то буде?! В мене кожну по три гроші Пили добрі люди!» «Мовчи, жиде бородатий, Тебе не питають. У нас,- каже,- запорожці Свою міру мають. Не першина нашим пити, Пили ми немало, А у губу за три гроші Більше не влізало!..»РАБИН І ЗАПОРОЖЕЦЬ
Читав рабин свої книги Двадцять і сім років, Перечитав всіх талмудів І усіх пророків… Читав двадцять і сім років, Ні з ким ані слова!.. З ним не сміла говорити Й сама рабинова. І чи то він свою мову За той час забувся, Чи з великої науки З розуму схибнувся, А як вийшов уже на світ Жидову учити, Він зачав уже на мигах З нею говорити!.. Чудуються, дивуються Жиди бородаті - І давай по цілім світі Гонців розсилати! Ганяються гонці всюди, Мудрих зволікають; Та щось мови його й мудрі Не дуже втинають. Але іде запорожець Та й почав питати: «А що у вас, жиденята, Доброго чувати?..» Жиди й кажуть козакові: «Таке й таке діло!..» «Ет! Дурні ви, жиденята! - Козак каже сміло.- А скажіть-но,- каже,- тому Величному пану, Що я із ним хоть і зараз До розмови стану!..» Пішли жиди до рабина, Разом повклякали, Доткнулися його капців, З страхом запитали, Чи звелить він козакові Мовити з собою… Рабин тільки подивився, Махнув бородою… І вернулись жиденята Козака просити, Щоби козак із рабином Ішов говорити… Прийшов козак, поклонився, Рабина вітає… Але рабин встає з крісла, Палець наставляє… Наставляє - біс то знає, Чого рабин хоче!.. Але козак йому сунув Аж два перед очі!.. Кивнув рабин головою, Махнув бородою; Показує йому вгору Правою рукою!.. «Він угору! Тра донизу!» - Козак розважає І нагнувся і рукою В землю утикає!.. Махнув рабин головою, Подивився всюди І складає собі руки Наохрест на груди!.. Тогді козак приступився - Як заїде в пику!.. Ціле місто зворухнулось З галасу та крику!.. Але рабин знов спокійно Махнув бородою! Поклонився козакові, Пішов з жидовою. Приступили жиденята, Рабина питали: «Що пан рабин з запорожцем Розмовляти мали?» І сів рабин коло школи Та й став говорити: «Я питався: хто б тебе мав Такий сотворити?..» А він мало так казати: «Що питати много? Той мене мав сотворити, Хто тебе самого!..» Я, герехт! Що правда, правда! Я ще був питати: Хто б то був, що мав над нами Небо збудувати? А воно пак так розумно Мені відказало: «Той і небо, хто і землю Сотворити мало!..» Я ще був йому казати, Що бог не гнівливий, А воно мені сказало, Що і справедливий!..» Підступили й наші люди, Козака питали: «А що то ви із рабином Розмовляти мали?..» «А що ж, люди? Та жид жидом! Я лиш показався, А він пальцем вже до ока Мені добирався… Та мене-то не схитрити, Знаю чого хоче, Та йому аж два козацьких Сунув перед очі!.. Видить рабин - не злякає! «Повішаю!» - каже. А я тебе, йому кажу, Закопаю, враже! А він каже: «Зв’яжу руки!» Чи чули огиду?.. А я його за то в пику: «Брешеш, скурвий жиду!..»