Страница 5 из 30
ЩО РАБИН РОБИТЬ?
Випив мужик півкватирки, Хлібом заїдає. А жид ходить коло шинку, Борухи співає. «Чи є, Мошку, у вас рабин?» - Став мужик питати. А жид: «Гирсти! А чому ж нам Рабина не мати?» «А розумний у вас рабин?» Жид аж вийшов з себе: «Та вже ж,- каже,- розумніший, Мужику, за тебе!..» «А що ж рабин у вас робить? Що він поробляє?» «Що він робить? Все читає… Читає… читає». «А коли ж він спочиває, Як все коло книжки?» «Спочиває дуже мало Або ані кришки. Он привик, бач, коло книжки День і ніч сидіти». «А як же ж то, орендарю, У рабина діти?» «Та тим глупством у нас рабин Себе не займає: Єсть такий там у рабина, Що за дітей дбає».МОШКО І СУРА
«Щоб ти мені, Сура, Здоровенька була!..» «А ти ж, Мошку, як?» «Я вже буду й так!..»ДВА РАБИНИ
Два рабини на коршомці Зашабашували, Одправили борухати, За стіл посідали. На кождому лапсардаки, Шапка шабашкова, Сидять собі коло столу, Жоден - ані слова. Аж приходить чоловік наш, Кварту набирає. «А хто то в вас, орендарю?» - Шинкаря питає. «І то рабин, і то рабин!» - Шинкар обізвався. «Чому ж вони не говорять?» - Чоловік спитався. «Ет, Іванцю,- жидок каже,- Нащо то питати! Що розумні такі люди Мають розмовляти? Що один з них добре знає, То і другий знає, А чого один не знає - І другий не знає».БОРОДАТИЙ ХУСИТ
На підсінні в малій хаті Сидить старий хусит, Вопівночі над талмудом Бородою трусить. І, як рабин, зачитався, Читає, читає!.. А з підсіння запорожець В вікно заглядає… Заглядає та гадає, Чим би поживитись; Але в жида всюди голо, Куди подивитись. Тілько сам він бородатий, Борода до пупа, Та книжок його поганих Кругом ціла купа… Замишляє запорожець Жида підголити І що раз, то голосніше Почав говорити: «Хто-но тілько великую Бороду кохає, Той ніколи великого Розуму не має!» Чує хусит бородатий, Перестав читати… А тут йому голосніше Хтось почав казати: «Хто-но тілько великую Бороду кохає, Той ніколи великого Розуму не має!..» Подивився жид на себе, Бородою трусить: «Гирсти? Як то? То я дурень? Дурень старий хусит?» І до свічки бородою!.. Спалив половину… Але знов він чує голос В ту ж саму годину!.. Знов борода над свічкою Запалахкотіла І в минуті щезла з димом До самого тіла!.. Засміявся запорожець, Пішов собі спати… Але хусит сидить, бідний, Та й став розважати: «Правду воно говорило, Правду пак казало, Бо й я з своїм бородою Розуму не мало!.. Борода такого мати, Так його любити… І над свічком, над тим свічком До губа спалити!.. Ах, веймир! Що Сура скаже? Що всі люди скажуть?.. Ото дурень старий хусит! Ще й з руком покажуть…»АРШИН
Іде Мошко через ліс, Аж вовк вибігає; Мошко скочив на пеньок, Аршин підіймає. І аршином навісний До вовка цілиться - Аж тут - трах! - із-за корчів Бахнула рушниця. Бідний Мошко як стояв, Так і затрусився Та із пеньку сторчака В рів і покотився. От ті вовка потягли, Покинули жида… Але якось у рові Одійшла огида. І зводиться стихача, Аршин підіймає, Оглядає здалеки Та й сам промовляє: «Вісім,- каже,- літ ходив Я з тобою шити, А все-таки я не знав, Що ти був набитий».МАСЛО
Вивіз Лейба горщик масла В місто продавати Та й пішов собі на ринок Купця відпитати. А чоловік коло воза Чекає, чекає. Далі випив півкватирки, Масло добуває… Добув масла, достав хліба, Засів та й балує. Де побачить христянина - Просить та й годує. З’їли масло добрі люди, Що тоді робити?.. Б’є він горщик коло воза, А сам іде пити. Підпив собі, як годиться, Назад повертає. Коли гляне - коло воза Лейба умліває. Умліває, ломить руки І плечима ниже, А собачка невеличка Черепочки лиже. «Лихо мамі твому, гицлю! Де ся масло діло?» «Лихо мамі!.. Таже бачиш, Що песеня з’їло!» «Брешеш, гицлю, десять фунтів Було в масла мого. Гицлю ти!.. Й само собачку Не заважить того!» І пійняв жид ту собачку, На ваги чіпляє, А собачка десять фунтів Ледве дотягає. «Видиш, гицлю? То собачка! Де ж ся масло діло?» «Де ж ся масло його діло? Таж песеня з’їло!» «Ну нехай собачку - масло!.. Де ж собачку буде?..» «Де ж собачка - таже онде! Видять добрі люди!» «Ну нехай воно собачку! Де ж ся масло діло?» «Все де масло та де масло! Таж песеня з’їло!..» «Що з тобою говорити? Лихо мамі твому! Сідай уже, сідай, гицлю, Та вези додому!..»