Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 45 из 85

Хоч як жахливо було думати про втрату власної імперії, але Кір втішав себе усвідомленням того, що передасть її такій, як Алізе; він був упевнений, що за його відсутності вона піклуватиметься про його народ з бездоганним співчуттям і справедливістю. Але думати про те, які вигоди можуть мати ардунійці — поглинути його землю лише для того, щоб пограбувати її, використати її дорогоцінні ресурси для подальшого розширення своєї імперії...

—А чому ти такий впевнений, що вона вийде за тебе?

Кір різко підняв очі, шокований тим, що з усіх людей саме його мати стала на його захист.

— Навіщо дівчині ділити корону, коли вона може очолити власний народ? — запитала Сарра, дивлячись на Камрана. — Навіщо ти їй потрібен?

Камран примружив очі, готуючись відповісти, але заговорив Хазан, засмучений і розгублений. Він злегка похитав головою.

— Не потреба буде її мотивом, — сказав він. — А обов’язок. Заради пророцтва, заради блага народу... Так, я вважаю, що її можна переконати, що союз із Ардунійською імперією...

— Якого пророцтва? — перепитала Худа, озираючись навколо. — Є пророцтво?

— Зрештою, вона ардунійка, — додав Дін. — Можливо, вона захоче повернутися додому.

— Яке пророцтво? — перепитала Худа.

Камран похмуро подивився на Кіра і відповів:

—Розтопить лід у солі, заплітаючи трони в морі. В цьому зітканому королівстві глина й вогонь на престолі.

Кір закам’янів.

Це було вже занадто. Він знову потягнувся до стіни позаду себе, його стан погіршувався з кожною секундою. Камран процитував напис із Книги Ар’ї, стародавнього фоліанта, який, як відомо, володіє надзвичайною силою карти. Вже кілька днів він намагався переконати книгу відкрити йому свої таємниці, але все було марно.

Ніхто, крім Алізе, не повинен був знати про цю книгу. Кір чув про її існування лише від Ібліса; одним з його завдань було з’ясувати природу прихованої магії Алізе, і йому було наказано викрасти реліквію з її комірки в Будинку Баз.

— Звідки ти це дізнався? — запитав Кір, намагаючись придушити паніку.

Камран лише посміхнувся.

— Вона, мабуть, вже підозрює, що її імперія буде сплетена з іншою — і ми знаємо, що це буде не твоя, — безжально сказав він. — Насправді, зараз мені стало ясно, як ніколи, що нам з нею судилося бути разом. Це було майже передбачено.

—Звідки ти це дізнався? — повторив Кір, цього разу втративши рештки самовладання. Він відчував, що може задихнутися від власної люті, настільки розгубленим був його розум. Що диявол зібрав його сьогодні вранці, щоб відсвяткувати цю втрату, що тепер, очевидно, все розвалиться... Він був надто слабкий, надто поранений, надто виснажений, щоб витримати це.

— Це з Книги Ар’ї, — сказав Хазан, який дивився на короля з деяким занепокоєнням. — Ми знайшли її серед речей Алізе.

— Чорт забирай, — зітхнув Кір. Він заплющив очі, його тіло повільно сповзало по стіні. Нарешті він важко сів на товстий килим і провів руками по обличчю. — Ви знайшли цю підробку.

— Підробку? — перепитав Камран. — Яку підробку?

—Те, що ви виявили, було імітацією справжньої речі, ■— сказав Кір, піднявши голову. — Фізично вона ідентична оригіналу — принаймні зовні.

—Аде оригінал? — швидко запитав Хазан.

— Він у мене.

—Що? Чому? Як...

—Ні, — гнівно сказав Кір, хитаючи головою. — Я цього більше не витримаю. Я почав свій ранок з того, що мене ледь не застрелили, тож, якщо ви мені вибачите, думаю, я заслужив відстрочку від численних насолод у вашій компанії, — він оглянув їх. Потім, зітхнувши: — Якщо я не можу вас убити, а ви всі відмовляєтеся йти...

—То ми нарешті поснідаємо? — обличчя Оміда засвітилося від щастя.

— Я розведу вас по кімнатах! — Сарра заплескала в долоні. — Ой, у нас не було гостей вже цілу вічність! Це буде така приємна зміна, — вона усміхалася з такою теплотою, що на мить у Кіра в голові промайнуло питання, чи є щирим той ентузіазм його матері. — Вам буде цілком комфортно, я особисто про це подбаю.

Омід знову відкрив рота, щоб заговорити, і Кір пробурмотів якусь лайку, перш ніж сказати:

—Так, заради бога, дамо ми тобі сніданок, — як раптом у двері їдальні різко постукали.

—Увійдіть, — сердито сказав Кір.

Увійшов дворецький Німа і поспішно вклонився.

— Ваша величносте, — сказав він. — Трійця Провидців прибула, щоб побачитися з вами.

Голова Кіра рвучко піднялася вгору, і відразу ж рівень його адреналіну підскочив до небес.

—Що?

—Вони зажадали негайної зустрічі, сір.

Кір піднявся з підлоги. Він відчував себе приголомшеним; Провидці вже кілька місяців як відмовилися спілкуватися з ним будь-коли знов. Насправді, він так давно не розмовляв ні з ким зі своїх старих учителів, що його серце наповнилося і радістю, і страхом водночас. Новини, мабуть, і справді були жахливими, якщо вони прийшли повідомити їх особисто.

Кір закляк, намагаючись осмислити це, а коли він підняв очі, то побачив Хазана, що стояв біля нього.

—Якщо це стосується моєї королеви, — сказав джин, — то я йду з вами.