Страница 34 из 85
— Боюся, що ти щойно поставив більше запитань, ніж дав відповідей, хлопче.
—Можливо, зараз вона й не чаклунка, — втрутився Хазан, — але вона отримає магію. І коли вона опанує її, весь світ визнає її силу.
— Невже? — в очах Сарри промайнуло занепокоєння. — І що ж це за магія, яку вона отримає?
—Я ще не знаю.
— Розумію, — сказала вона глузливо. — Звучить грізно.
Хазан послав їй гнівний погляд, але Сарра відвернулася, вивчаючи принца з новим інтересом.
—То ви прийшли, бо шукаєте її могутності, про яку ходять чутки, а не її серця?
— Я прийшов сюди, щоб убити вашого сина, — твердо сказав Камран. — Окрім цього, зараз мене мало шо цікавить.
Сарра сплеснула в долоні.
—У такому разі ви повинні залишитися принаймні до кінця сезону. Хоча, якщо вам вдасться вбити Кіра, благаю вас, зробіть так, щоб це здавалося нещасним випадком, бо я ненавиджу війну і не бажаю кровопролиття між нашими землями.
Всі п’ятеро разом витріщилися на неї. Худа тихо промовила:
— Ви жартуєте, ваша величносте?
— Про що саме, моя люба?
Вирішивши проігнорувати це, принц подивився на Хазана, перш ніж сказати з великою покірністю:
— Ми залишимося тут рівно настільки, щоб з’ясувати, де вона. Одному богу відомо, що він з нею зробив, — він раптом відчув себе знесиленим та виснаженим. — Чорт забирай, вона взагалі може бути вже мертва.
Сарра закам’яніла, колір її обличчя зблід.
— Що?
—О, не кажіть так, — заперечила Худа. — Ми не повинні втрачати надію...
—Вона була поранена, — пояснив Омід. — Раніше, місіс.
Сарра вхопилася за стіл для опори.
—Що ти маєш на увазі, поранена.
—Вибачте, — сказав Дін. — Але хіба ви не бачили момент, коли вони з Кіром впали зі скелі? Коли ми були надворі?
—Дурень, — огризнулася Сарра, підводячись так швидко, що її стілець із гуркотом перекинувся. — Якби я бачила щось подібне, думаєш, я б витрачала свій час на вас? Що з нею сталося?
Хазан, так само збентежений цим спалахом, як і Камран, обережно відповів:
—У неї влучила випадкова стріла.
Сарра ввдала протяжний, безпорадний звук.
— Від чиєї руки?
—Чому це так важливо ?
— Це надзвичайно важливо! — вигукнула вона. — Якщо Кір має до цього відношення, — вона похитала головою, — то я вб’ю його, цього разу я справді це зроблю. Бо, клянуся всіма святими, вони знову піднімуть бунт. Вони підпалять замок...
—Хто? — запитав Дін, бігаючи очима навколо. — Хто підпалить замок?
— Коли я засмучений, — послужливо сказав Омід, — я люблю прогулятися вулицями та пошукати на землі зайвої монети...
Худа стиснула руку хлопчика:
— Не зараз, любий.
— Це був я, — сказав Камран напівголосно. — Я підстрелив її випадково.
— Ти, — Сарра випросталася з явним полегшенням, притискаючи руку до грудей. — То це був ти. Так, ми скажемо їм, що це ти зробив. Ваша імперія візьме провину на себе. Це все ваша провина...
— Про що ви говорите? — вигукнув Хазан. — Кого ви маєте на увазі?
—Я говорю про джинів! — вигукнула вона. — їх були тисячі і тисячі! Присягаюся, вони збиралися вбити нас усіх!
—Джини? — приголомшено повторив Камран.
Хазан повільно підвівся з-за столу, його обличчя помітно змінилося. Його старий друг здавався схвильованим, його очі горіли від напруги.
— Які джини? — запитав він.
—Минулої ночі вони штурмували замок, — сказала Сарра, затамувавши подих. — Зазвичай наші джини дуже лагідні — на відміну від більшості імперій, ми даємо їм певну свободу, щоб вони могли проявляти свої здібності без будь-яких обмежень, — але вчора — вчора вони були жахливі і жорстокі. Вони погрожували спалити замок. Вони погрожували знищити місто. Вони хотіли доказів, що вона жива, що вона неушкоджена...
— Я хочу, щоб ви чітко прояснили ситуацію, — звернувся Хазан до Сарри, з легким тремтінням у голосі. — Ви хочете сказати, що її було виявлено? Що її оприлюднили як давно втрачену спадкоємицю королівства джинів?
Камран відчув, як щось перевернулося в його нутрі.
—То ось хто вона? — вигукнула Худа. — Я знала, що вона була якоюсь забутою королівською особою, але вона ніколи не розповідала мені про свою справжню особистість, тільки про те, що рятується втечею...
— То це не якийсь там чемний титул? — запитав Дін. — Вона справжня королева? Весь цей час я думав, що вона була служницею... А та жахлива економка, як вона з нею поводилася...
—Служниця? — Сарра застигла. — Економка? Про що ти в біса взагалі говориш?
—Моя королева переховується вже майже двадцять років, — пояснив Хазан. — Після передчасної смерті батьків, — він доторкнувся двома пальцями свого чола, а потім до повітря, — вона виконувала випадкові роботи, щоб вижити.
—Он як розгортається драма, — промимрила Сарра, притискаючи руку до горла. — Але чому їй потрібно було переховуватися?
—Ардунійський трон вже деякий час перебуває під загрозою через її існування, — холодно відказав Хазан. — Її батьки — і майже всі інші, хто знав її в дитинстві — загинули в результаті низки загадкових і спланованих інцидентів. Відтоді вона жила, переховуючись.
При цьому Камран відчув опік сорому.
Це був Заал, його покійний дід, який полював на Алізе, коли вона була дитиною. Провидці наперед передбачили загибель Заала — визначили, що його кінець буде влаштований грізним ворогом з кригою в жилах — і Заал, який шукав слід будь-якого такого ворога, знайшов її вже давно, і багато наступних років вважав, що успішно вбив дівчинку. Камрану було неважко уявити, що Заал відіграв і певну роль у вбивстві інших людей у її житті. Були речі в його дідові, з якими він не міг ані примиритися, ні пробачити.
— То вона жила як снода? — запитала Сарра. Вона підняла стілець, що впав, і збиралася сісти на своє місце, коли глянула на Худу. — І була швачкою?
—Так, — відповіли вони з Хазаном разом.
—А тепер вона королева, — тихо промовила жінка, і очі її мрійливо засяяли. — Тепер за її руку змагаються государі двох імперій. Тепер вона... Ану стривайте...
Сарра різко обернулася до принца.
—Ардунійський трон був під загрозою через її існування, — процитувала вона. — Чи означає це, що саме твій дід убив її родину?
Всі голови повернулися до нього.
— Теоретично, — відповів він. — Хоча доказів немає.
Сарра засміялася.
—Ти сподіваєшся одружитися з дівчиною, чию сім’ю вирізав твій дід?
— Знову ж таки, це ще не факт...