Цент на двох

— Я не хочу корчити з себе Поліанну, — почала вона, — але ви все ще не зрозуміли мене. Моя сміливість — це віра… віра у вічну мою непохитність… що радість ще повернеться, і повернеться надія та мимовільність. І я відчуваю, що до цього я повинна тримати губи стиснутими, підборіддя високо піднятим, а очі широко відкритими — і не зобов’язана. Ой, я часто бувала у пеклі й не нила при цьому, а жіноче пекло — воно страшніше за чоловіче.

— Але якщо припустити, — запропонував Карлайл, — що перш ніж радість і надія дійсно повернуться, завіса опуститься для вас назавжди?

Ардіта піднялася і, підійшовши до стіни, з деякими труднощами вдерлася на черговий уступ — ще на десять-п’ятнадцять футів вгору.

— Все одно, — відгукнулася вона, — і тоді я б перемогла!

Він посунувся до краю, допоки не побачив її.

— Краще не пірнайте звідти! Ви зламаєте спину, — швидко сказав він.

Вона засміялась.

— Ні в якому разі!

Вона повільно розвела руки й стояла там, схожа на лебедя, випромінюючи гордість за свою юну досконалість, яка запалювала тепле сяйво в серці Карлайла.

— Ми летимо крізь чорне повітря з широко розпростертими руками, — вигукнула вона, — міцно тримаючи ноги прямо позаду, як хвіст дельфіна, і ми впевнені, що ніколи не вдаримося об те срібло там внизу, аж допоки зненацька воно не прийме нас у своє тепло, сповнене маленьких хвиль, що пестять.

Потім вона опинилася в повітрі, і Карлайл мимоволі затримав подих. Він не збагнув, що це стрибок з висоти майже в сорок футів. Здавалося, пройшла вічність, перш ніж він почув стрімкий щільний звук, коли вона досягла моря.

І саме тоді, коли він з радісним полегшенням зітхнув в той час, коли її легкий сміх добіг на вершину скелі й пронизав його стривожені вуха, він зрозумів, що кохає її.

Час, не маючи ніякої особливої мети, подарував їм три дні. Коли сонце через годину після світанку зазирало в ілюмінатор каюти Ардіти, вона весело підіймалася, одягала купальний костюм і йшла на палубу. Негри залишали свої справи, кожного разу коли бачили її, і, сміючись та балакаючи, скупчувались біля борту, поки вона плавала, як спритна риба, над і під поверхнею чистої води. Коли наставала прохолода сутінок, вона знову плавала, а також ніжилась і курила разом із Карлайлом на скелі, або ж вони просто лежали на піску південного пляжу, потроху розмовляючи, але не забуваючи спостерігати, як день барвисто і трагічно впадає в нескінченну тугу тропічного вечора.

І протягом цих довгих сонячних годин думка Ардіти про цей епізод як випадковий, божевільний, як краплю романтики в пустелі реальності, поступово покинула її. Вона боялася часу, коли він рушить на південь; вона боялася всіх можливих варіацій, які постали перед нею; думки її стали раптом клопіткими, а рішення одіозними. Якби молитви змогли знайти місце в язичницьких ритуалах її душі, вона попросила б життя завмерти лише на деякий час і стати ліниво поступливим швидкому потоку фантазій Карлайла, його яскравій хлопчачій уяві та схильності до мономанії, яка, здавалося, пронизувала його темперамент і розфарбовувала кожну його дію.

Але ця історія зовсім не про двох на острові, і насамперед стосується зовсім не того, як в ізоляції від зовнішнього світу народжується кохання. Це перш за все зображення двох особистостей, а його ідилічне розташування серед пальм на шляху Гольфстріму є досить випадковим. Більшість із нас задоволені існуванням, розмноженням та боротьбою за право робити те чи інше, а панівна ідея з самого початку приречена на провал; спроба ж контролю над своєю долею зарезервована для небагатьох щасливців, які, можливо, є нещасними.

Для мене найцікавіше в Ардіті — сміливість, яка затьмариться разом з її красою та молодістю.

— Візьми мене з собою, — якось сказала вона однієї ночі, коли вони ліниво сиділи в траві під покровом розлогої пальми. Негри принесли на берег свої музичні інструменти, і звук чудового регтайму м’яко плив у теплому диханні ночі. — Я б хотіла знову з’явитися через десять років, як казково багата індійська дама, — продовжувала вона.

Карлайл швидко глянув на неї.

— Знаєш, це можливо.

Вона розсміялась.

— Це пропозиція одруження? Чудово! Ардіта Фарнем стає нареченою пірата. Дівчину з вищого світу викрав грабіжник банку, що грає регтайм.

— Це був не банк.

— А що це було? Чому ти не розкажеш мені?

— Я не хочу руйнувати твої ілюзії.

— Дорогий мій, я не маю жодних ілюзій щодо тебе.

— Я маю на увазі твої ілюзії щодо себе самої.

Вона здивовано підняла голову.

— Мене самої? Що взагалі мене може пов’язувати з випадковими злочинами, які ти вчинив?

— Це ще належить з’ясувати.

Вона потягнулася і погладила його по руці.

— Шановний містер Кертіс Карлайл, — тихо сказала вона, — ти кохаєш мене?

— Наче це має якесь значення.

— Але воно дійсно має, тому що я думаю, що я закохалася у тебе.

Він іронічно подивився на неї.

— Таким чином твій рахунок за січень складає пів дюжини, — підсумував він. — Припустимо, я спіймаю тебе на слові та запропоную прямувати зі мною до Індії?

— А якщо я спіймаю тебе на слові?

Він знизав плечима.

— Ми можемо одружитися в Кальяо.

— Яке життя ти можеш запропонувати мені? Я не маю на увазі тебе образити, але серйозно; що буде зі мною, якщо люди, які хочуть винагороду у двадцять тисяч доларів, раптом наздоженуть тебе?

— Я думав, ти не боїшся.

— Я не боюся нічого, але я не хочу нехтувати своїм життям заради того, щоб продемонструвати одному чоловікові, що це саме так.

— Як було б добре, якби ти була бідна. Просто маленька бідна дівчинка, яка замріяно дивиться через паркан коров’ячої ферми.

— Хіба так було б краще?

— Я б із задоволенням дивував тебе, дивлячись, як твої очі широко розкриваються, розглядаючи різні речі. Якби вони були тобі потрібні! Розумієш?

— Розумію… як дівчата, які дивляться у вітрини ювелірних магазинів.

— Саме так, і хочуть отой великий довгастий годинник з платини, що має алмази по всьому краю. І як тільки ти б вирішила, що це занадто дорого, і вибрала б щось із білого золота за сто доларів, я б сказав: «Дорого? Аж ніяк ні!» І ми б зайшли у магазин, і незабаром платина вже б сяяла на твоєму зап’ясті.

— Це звучить так приємно, вульгарно… і смішно, чи не так? — пробурмотіла Ардіта.