Цент на двох

Підійшовши до борту, він дав коротку команду, і негайно весь екіпаж човна піднявся по трапу і вишукався перед ним — вугільно-чорні й темно-коричневі з одного флангу, і мініатюрний мулат чотирьох футів дев’яти дюймів зросту на іншому. Вони були однаково одягнені у якісь рвані блакитні костюми, прикрашені пилом та брудом; через плече у кожного висів невеликий, важкий на вигляд білий мішок, а під пахвами вони тримали великі чорні чохли, що, вочевидь, містили музичні інструменти.

— Увага! — скомандував молодий чоловік, різко клацнувши п’ятами. — Рів-няйсь! Струнко! Малюк, до мене!

Найменший негр зробив швидкий крок вперед і віддав вітання.

— Так, сер!

— Приймай командування спуститися донизу, спіймати екіпаж і зв’язати їх — усіх, крім механіка. Його привести до мене. О, і складіть там ці сумки біля борту.

— Так, сер!

Малюк знову віддав вітання і жестом зібрав п’ятьох інших навколо себе. Потім, після короткої наради пошепки, всі вони безшумно подалися вниз по трапу.

— А тепер, — весело сказав молодий чоловік Ардіті, яка була свідком цієї останньої сцени в мертвій тиші, — якщо ви присягнетесь своєю честю зіпсованого дівчиська, що, мабуть, не варта багато, що ви будете тримати цей ваш маленький розбещений рот щільно закритим протягом сорока восьми годин, ви можете вільно гребти на берег у нашому човні.

— Інакше що?

— Інакше ви йдете на цьому кораблі у відкрите море.

Трохи зітхнувши з приводу кризи, що минула, молодий чоловік завалився на канапу, яку нещодавно звільнила Ардіта, і ліниво потягнувся. Куточки його рота помітно розслабилися, коли він оглянув багатий смугастий тент, відшліфовану латунь та розкішне оздоблення палуби. Його око впало на книгу, а потім на вичавлений лимон.

— Гм, — сказав він, — Джексон «Кам’яна Стіна» казав, що лимонний сік прояснює йому голову. Ваша голова відчуває себе досить ясною?

Ардіта знехтувала можливістю відповісти.

— Тому що протягом п’яти хвилин вам доведеться прийняти ясне рішення, їхати чи залишатися.

Він взяв книгу і з цікавістю відкрив її.

— «Повстання Янголів». Звучить досить добре. Французька, так? — Він з новим інтересом дивився на Ардіту. — Ви француженка?

— Ні.

— Як вас звати?

— Фарнем.

— Фарнем, а далі?

— Ардіта Фарнем.

— Ну, Ардіто, не варто стояти там і кусати губи. Вам слід позбутися цих нервових звичок, поки ви молода. Краще йдіть сюди й присядьте.

Ардіта вийняла з кишені різьблений нефритовий портсигар, дістала сигарету і запалила її, намагаючись здаватися спокійною, хоча і знала, що її рука трохи тремтить; потім вона перетнула простір палуби своєю гнучкою, хиткою ходою і присіла на іншу канапу, випустивши дим із рота прямо на тент.

— Вам не вдасться вигнати мене з цієї яхти, — твердо сказала вона. — І ви не дуже сповна розуму, якщо думаєте, що вам вдасться зайти з цим далеко. Мій дядько сповістить по радіо весь океан о пів на шосту.

— Гм.

Вона швидко поглянула на його обличчя, спіймавши миттєвий відблиск неясної тривоги, що промайнув у куточках його рота.

— Мені все одно, — сказала вона, знизавши плечима. — Це не моя яхта. Я не проти з’їздити у круїз на пару годин. Я навіть вам позичу цю книгу, щоб у вас було що почитати на казенному судні, яке відвезе вас до тюрми Сінг-Сінг.

Він зневажливо засміявся.

— Якщо це порада, вам не потрібно турбуватися. Це все частина плану, складеного ще до того, як я взагалі дізнався про існування цієї яхти. Якби не вона, то була б наступна, що стояла на якорі, яку ми промайнули, коли йшли уздовж узбережжя».

— Хто ви? — раптом запитала Ардіта. — І чим займаєтесь?

— Ви вирішили не сходити на берег?

— Я ніколи навіть не розглядала цієї можливості.

— Ми загалом відомі, — сказав він, — всі семеро, як «Кертіс Карлайл і його Шість Чорних Приятелів» — головний номер програми в «Зимовому саду» та «Забавках опівночі».

— Ви співаки?

— До цього дня були. Наразі, через ті білі сумки, які ви бачите там, ми втікачі від правосуддя, і якщо винагорода, яка пропонується за наше захоплення, до цього часу ще не досягла двадцяти тисяч доларів, то значить я втратив хист робити вірні здогадки.

— Що в мішках? — запитала Ардіта з цікавістю.

— Ну, — сказав він, — на цей час ми назвемо це багнюкою. Флоридською багнюкою.

Через десять хвилин після бесіди Кертіса Карлайла з дуже переляканим механіком яхта «Нарцис» лягла на курс і на всіх парах йшла на південь через ніжні тропічні сутінки. Мініатюрний мулат, Малюк, який, здавалося, мав повну довіру з боку Карлайла, повністю керував ситуацією. Камердинер і шеф-кухар містера Фарнема — єдині члени екіпажу на борту, за винятком механіка, що чинили спротив, тепер отримали змогу переглянути своє рішення, надійно прив’язані до своїх ліжок. Тромбон Мойсей, найбільший з негрів, отримав завдання і відерце з фарбою, і тепер прибирав назву «Нарцис» з носа судна, замінюючи її на назву «Хула-Хула», а інші зібралися на кормі й всі без винятку долучилися до гри у кості.

Віддавши розпорядження про те, щоб їжа була приготовлена та подана на палубі о сьомій тридцять, Карлайл знову приєднався до Ардіти, і, знову присівши на свою канапу, наполовину заплющив очі й впав у стан глибокої прострації.

Ардіта уважно вивчила його і негайно класифікувала у якості романтичної особистості. Він справляв таке враження, ніби його впевненість у собі насправді споруджена на крихкому фундаменті. За кожним з його рішень вона ясно виявила нерішучість, яка була в безумовному контрасті з пихатою лінією його губ. «Він не такий, як я, — подумала вона. — У чомусь є різниця».

Як переконана егоїстка, Ардіта часто аналізувала себе; ніколи не заперечуючи свого егоїзму, вона робила це цілком природно і не відволікаючись від свого безперечного шарму. Попри те, що їй було дев’ятнадцять, вона справляла враження милої дитини, і в теперішньому сяйві її молодості та краси всі чоловіки та жінки, яких вона знала, були лише трісками, які погойдувались на хвилях її темпераменту. Вона була знайома і з іншими егоїстами та виявила, що насправді егоїстичні люди вводять її в нудьгу швидше, ніж безкорисливі люди, але поки не було жодного, кого вона в кінцевому підсумку не перемогла б і не поставила на коліна.