Соло. Книга 1

Однак не лише цим розлом примудрився мене здивувати. За своє життя я бачив різні кристали сили. Дрібні, які ледь сягали кісточок, середні, до пояса, величезні, заввишки з мене, але ще жодного разу не бачив кристала сили, який удвічі перевищував мій зріст! Щоправда, і таких старих розломів за своє життя я ніколи не зустрічав. Жарт сказати — майже шість десятків років!

Ватажком виявилася величезна черепаха. Така сама, як звичайні альфи, хіба що більша. Якраз ті самі десять кроків завширшки, які мав вихід із розлому. Атакувальний арсенал цього чудовиська вражав — його панциром пробігали блискавки, земля під ним перетворилася на чорне скло від жару, а дихання могло збити з ніг. Якщо додати ще якусь нелюдську регенерацію й захисний шар чистої енергії, черепашка ставала проблемою навіть для мене. «Дотики хаосу» нічого з нею не зроблять.

Величезна морда витягнулася вперед, відчувши загрозу. Гарним зором ватажок цього розлому не відзначався, але якимось шостим чуттям потвора розуміла, де стоїть її супротивник. Можливо, кристал підказував.

— Що ж, перевірмо, хто з нас міцніший, — пробурмотів я, дістаючи з торбинки мандрівника подарований Широм флакон стимуляції джерела. Зараз мені потрібна була вся сила до останку. Навіть позичена.

Залпом випивши вміст, я витягнув перед собою руку й, глибоко вдихнувши та прогнавши всі думки, випустив із долоні сірий спис завтовшки із зап’ясток. У грудях і до цього коївся справжній жах через місцеве повітря, а після використання «Списа хаосу», заклинання п’ятого рангу, джерело взагалі мало не спалахнуло.

Хоч як я готувався, втриматися на ногах усе ж не вдалося — надто неприємною виявилася віддача заклинання. Однак результат перевершив усі очікування — спис увійшов у голову черепашки без найменшого опору, залишивши в ній наскрізну діру. Крові не було — Хаос не залишає крові. Він просто перетворює плоть на вільну енергію, вихлюпуючи її навсібіч.

Однак потвора виявилася живучою. Попри діру в голові, черепашка не збиралася помирати. Мене вона вже не бачила, зате могла атакувати по площі, чим і зайнялася, заливаючи простір вогнем і блискавками. Кристал сили щедро ділився зі своїм захисником енергією, наче розумів — якщо не зупинити мене зараз, станеться біда.

Сил у мене не залишилося навіть на звичайний «Дотик хаосу», тож довелося відступати, дозволяючи черепашці залатати діру. Лише коли я вибрався з п’ятої локації, джерело почало остигати. У повітрі останньої зони справді літало щось дивне, що нагрівало джерело.

Минуло три години, перш ніж я знову відчув у собі сили. Повернувшись до черепашки, я хіба що не заричав — діра в голові майже заросла. Від неї залишилося лише невелике заглиблення. Регенерував ватажок цього розлому з разючою швидкістю.

Так почалася весела гра під назвою «виснаж супротивника». Я використовував два «Списи хаосу», після чого відповзав до четвертої зони, благаючи Хаос не знищувати моє джерело. Якби не зілля Шира, мені точно довелося б несолодко. За дві-три години я повертався до черепашки, щоб іще раз плюнути двома списами. Повторювати до безкінечності.

Знадобилося дві повні доби, щоб звільнити шлях до кристала сили — вилікувати подвійні ушкодження від «Списів хаосу» ватажок не встигав, тож результат був зрозумілий уже після другого мого заходу. Припаси поступово добігали кінця, хотілося відпочити від божевільного забігу цим розломом, але попереду на мене чекав кристал.

Відмовлятися від такого подарунка долі я не збирався. Енергії в цьому величезному кристалі сили було стільки, що мені точно мало вистачити не лише на посилення власного джерела, а й на формування п’ятого каналу зв’язку! Ідучи сюди, я навіть не розраховував на таке. Здавалося, що посилю джерело — і на цьому закінчимо. Усе ж перехід на четвертий ранг відбувся лише два місяці тому. За такий короткий строк важко підготувати джерело до нового каналу зв’язку. Але в мене вийшло!

Мертвого ватажка довелося обходити великою дугою — від нього йшов жахливий жар. Та й блискавки не припиняли бити. Нехай Зарґ зі своєю групою мучиться з цим монстром. Підійшовши до кристала, я інстинктивно зіщулився — з таким величезним мені ще не доводилося працювати. Ні в цьому, ні в минулому житті.

Про всяк випадок сівши, я заплющив очі й торкнувся двома долонями серця цього розлому. Біль і втома миттю зникли. З’явилося бажання бігати повітрям, пливти в лаві, йти назустріч урагану. Мене розривало від енергії, яка ввійшла в тіло, і, якби в мене було менше досвіду, я міг би не витримати такого напруження.

Повільно, крихта за крихтою, я почав підкорювати силу, яка хаотично носилася мною. Стискав її, змушував скоритися, робити те, що потрібно мені. Зосередившись на джерелі, я запихав у нього силу, змушуючи солодко тремтіти від напруження. І лише переконавшись, що воно витримає, я розпочав головну страву сьогоднішнього дня — випалювання п’ятого каналу зв’язку!

Відмінність мага четвертого рангу від мага п’ятого полягала не лише в наявності додаткового каналу зв’язку. Це лише візуальне відображення сили мага. Основні зміни відбувалися із самим джерелом. Воно змінювалося, набуваючи нової сили, покращувало зв’язок із розумом і всіма органами чуття. Очі починали бачити те, чого раніше не могли. Шкіра — відчувати те, про що до цієї миті ти й гадки не мав. І так з усіма органами чуття. Навіть енергетичні канали, якими вилітали заклинання, стали міцнішими.

Тіло підлаштовувалося під нове джерело, джерело — під тіло. Зміни були взаємними.

Розплющивши очі, я відчув давно забуту могутність. Сила вирувала в моєму джерелі, але вирватися не могла. Її міцно тримали у вузді п’ять каналів зв’язку. Піднявши долоню, я використав «Спис хаосу». Сірий згусток структурованого Хаосу полетів геть, а моє джерело якщо й нагрілося, то лише трохи.

На обличчі з’явилася усмішка — ось тепер я перетворився на мага. Наступна зміна відбудеться на десятому рівні. Утім, як і зміна потвор розломів. На десятому ранзі вони набувають таких смертоносних здібностей, що проти них у цьому світі мало хто наважується виступити. Простіше залишити прокляті землі з розломами десятого рангу, ніж їм протистояти. Нічого, я виправлю цю проблему. Головне — зібрати правильну команду. Наодинці до розломів такого рівня навіть я не поткнуся.

Кристал сили зник, залишивши після себе подарунок. Не міг не залишити — надто старим був цей розлом. Придивившись до мерехтливого предмета, я довго не наважувався до нього доторкнутися.