Страница 80 из 87
Очі дівчат розширилися від подиву, вони навіть хотіли схопитися зі своїх місць, але кістлява рука наглядачки опустилася їм на плечі.
— Що ви тут влаштували? — гаркнула стара мегера. — Справжнім пані не личить так поводитися! Негайно привести себе до ладу! Спину! Плечі розправити!
Наталі забарилася, за що отримала неприємний ляпас палицею по спині.
— Прошу, сідайте, — промовила Мілена з гордо піднятою головою, примудрившись водночас стрельнути очима в бік мегери.
Далі почалася гра у вищу знать. Ми мило всміхалися одне одному, слуги носили нам їжу, стара яструбом ходила навколо столу, вишукуючи найменшу помилку. Кілька разів дісталося й мені. Коли принесли десерт, я потягнувся до ложки, за що відразу отримав удар палицею по долоні:
— Куди тягнешся? Для цього десерту потрібна своя ложка! — гаркнула старенька мені на вухо. — Чекай! Зараз принесуть! Плечі розправ! Не на базарі!
Так тривало до самого кінця вечері. Нарешті слуги почали забирати страви, і суха старенька заявила:
— Пані, сьогодні я знову розчарована! З такими манерами вас не те що до столиці — вас до розломів пускати не можна! Даю вам пів години вільного часу, після чого чекаю в залі хореографії.
— Що це було? — запитав я, щойно старенька пішла. І Наталі, і Мілена розпливлися по стільцях, наче з них якийсь стрижень витягли. Про жодну поставу більше не йшлося.
— Додаткове навчання, — простогнала Наталі. — Ректор вирішив, що ми недостатньо підготовлені. Запросив пані Ворлюн зі столиці, щоб вона нас трохи підтягнула. Останній місяць лише з нею та професором Шурнатом займаємося. Бачити їх уже не можу!
— Зате результат є, — зауважив я. — Маєте вигляд справжніх леді з імператорського палацу.
— А тобі звідки про це знати? — Мілена не залишилася в боргу. — У тебе все? Твоя каторга закінчилася?
— Закінчилася підготовка з Широм, — виправив я. — Знаєте, у мене щойно виникла чудова ідея! Ми ж не у в’язниці тут перебуваємо! Маємо право вийти до міста. Пропоную влаштувати собі вихідний! Я зараз сходжу до розлому, а коли повернуся, обов’язково потрібно прогулятися Трімусом. Складете мені компанію, леді?
Мілена випрямила спину, розправила плечі, якось хитро склала руки й повернула голову так, що з утомленої простолюдинки миттю перетворилася на високородну аристократку.
— Матиму за честь, пане Соло, — промовила Мілена, але не втрималася й дзвінко розсміялася. Мало того, вона ще й штовхнула сусідку ліктем: — Нато, ти як? Хочеш додому сходити?
— А нас відпустять? — засумнівалася синьоволоса. — У нас же додаткові заняття.
— Відпрацюємо, — махнула рукою Мілена. — Нато, припиняй бути букою! Нам потрібно розвіятися! До речі, Соло! Ми отримали третій ранг!
— Мало не здохли, щоправда, — уточнила Наталі. — Але так, розломи третього рангу для нас більше не проблема. Ось якби Міла ще й лікувати навчилася, ціни б їй не було!
— От не треба! — різко розвернулася Мілена до подруги. — Я тобі триста разів казала, що лікування лише з п’ятого рангу відкривається! Але ти однаково полізла в ту нору!
— Із вашими каналами можна пробувати лікування вже на четвертому, — виправив я. — Отже, ви теж відвідуєте розломи?
— Щотижня, — підтвердила Наталі. — Потроху готуємося до розлому четвертого рангу, але професор Шурнат сказав, що ми туди потрапимо не раніше ніж за два місяці. Знаєш, як він це пояснив? Що не всім дано бути божевільними, які погодилися навчатися в м’ясника.
Ішлося, вочевидь, про мене. Узагалі-то так — формально я міг відмовитися. Будь-якої миті. Ось тільки відмовлятися я не збирався.
— Пане Соло, вас викликає ректор. — До столу підійшов Ястін і винувато подивився на дівчат.
— Повертайся з розлому швидше, — промовила Наталі, відвівши очі, щоб я не побачив у них хвилювання. Дівчина чудово знала, яке випробування на мене чекало.
— Обов’язково сходимо погуляти Трімусом! — підтримала Мілена.
Дівчата хвилювалися, але намагалися не принижувати мене своєю недовірою. Якщо маг упевнений, що може знищити розлом п’ятого рангу наодинці, отже, потрібно йому довіряти, а не перепитувати щохвилини, чи при своєму він розумі.
Ректор був не сам. Біля стіни, розглядаючи картину, стояв Шир. Коли я ввійшов, маг темряви дістав аркуш паперу й поклав його на стіл переді мною.
— Це учнівський договір, — без жодних передмов заявив живий скелет.
— Це добровільне рабство, — не погодився я з формулюванням Шира. Першим пунктом договору описувалася умова укладення пакту покори.
— Учнівство і є рабством. — Шир непохитно стояв на своєму. — Учень зобов’язаний виконувати всі накази свого вчителя. Будь-яке зволікання загрожує покаранням. Учитель зобов’язаний дбати про свого учня. Знайди відмінності від рабства.
— Учень будь-якої миті може усвідомити, що йому некомфортно йти шляхом, обраним учителем. У раба такого права немає.
— Учень може зрадити й ударити в спину, — заявив Шир. — Отримавши силу, він виступить проти вчителя, щоб посісти його місце. Раб на таке не здатний. Він залишиться відданим своєму господареві навіть на межі смерті.
— Я не раб, — промовив я, відсуваючи від себе договір.
Шир ворухнув рукою, активуючи «Розкладання», і договір перетворився на чорний попіл, який відразу випарувався.
— Слово сказане, — промовив живий скелет і поклав на стіл наповнений Темрявою еліксир. — Це зілля стимуляції джерела четвертого рангу. Виготовлене за рецептом школи Темряви. Твоя винагорода за проходження курсу підготовки.
Після цих слів маг темряви повернувся до ректора:
— Він твій. Я на нього більше не претендую.
Шир звичним широким кроком вийшов із кабінету, голосно грюкнувши дверима.
— Ти нажив не найприємнішого ворога, Соло, — після паузи промовив ректор.
— Ворога? — здивувався я. — Якийсь різкий перехід від учителя до ворога.
— Шир визнав тебе гідним його учнівства. А в нього є один пунктик щодо цього — гідні або можуть бути його учнями, або їх потрібно вбити. Не зараз — Шир не опуститься до метушні з магом четвертого рангу. Але в майбутньому, коли ти досягнеш восьмого, він зверне на тебе увагу. Забирай зілля — це корисний подарунок. Зараз ти вирушиш на випробування. Обирай розлом.