Страница 78 из 87
Насправді я чудово розумів і поведінку невдалого вбивці, і його вигук, і напад на принцесу. Щоправда, не дуже розумів, чому це зроблено зараз, через шістдесят років після подій у бойовій академії Хаосу. Невже за весь цей час маги хаосу так і не змогли знайти спосіб помститися зрадникам? У будь-якому разі для мене це чудовий сигнал — десь існує організація, яка готує магів хаосу. Причому готує добре — користуватися магією без слів може далеко не кожен маг. Потрібно знайти цих порушників спокою. Раптом їм стане в пригоді моя допомога? Хоча мститися юним принцесам, як на мене, безглуздо. Потрібно шукати головних призвідників зради.
— Гільдія вбивць уже заявила, що не має жодного стосунку до того, що сталося, — продовжив Шир. — Вони не беруть замовлень на членів імператорської сім’ї. Готові всіляко сприяти пошукам замовника. Що стосується твоєї долі — ти залишаєшся в академії. Тебе визнали невинним. Якщо так — сьогодні тобі потрібно завершити переведення своїх учениць на другий ранг.
— Вони не мої учениці, — звично промовив я, але мене ніхто не слухав.
Ми вийшли до головної зали центрального корпусу. Тут було неприродно порожньо. Прибіг Ястін, притягнувши величезну гору їжі, яка вирушила до сумки мандрівника. Біля порталу на нас уже чекали. Наталі, Мілена й двоє викладачів — Води та Природи. Ті самі провідники, які мали допомогти дівчатам правильно сформувати другий канал зв’язку.
— Це остання пропозиція, — промовив Шир, звертаючись до мене. — Уклади з ними пакт покори. Забери їхній біль. Це зробить їх сильнішими.
— Ні, — твердо відповів я. — Вони впораються самі.
— Це твоє рішення, і тобі за нього відповідати як їхньому вчителеві. — Живий скелет знизав плечима. — Чекаю на тебе завтра вранці на тренувальному полігоні. На сніданок не ходи. Найближчі два місяці в тебе буде особливе харчування.
Шир розвернувся й широким кроком рушив геть. Лише тепер до мене дійшло, що всередині магічної академії ніхто не користувався особистими порталами. Що насправді дивно. Особисті портали відкривалися з восьмого рангу й були вельми зручним способом подорожування. В академії Хаосу ніхто не встановлював блокіраторів — викладачі не любили ходити між аудиторіями. Якщо маєш можливість стрибнути з одного місця до іншого, навіщо зайвий раз напружуватися?
— Доброго ранку, панове. — Біля порталу нас зустрів маг води, одягнений у непримітний сірий костюм дізнавача. — На час практики я вас супроводжуватиму. Портал налаштований, прошу за мною!
Вочевидь, відповідальним за магічні академії областей добряче дісталося, якщо навіть під час звичайного виїзду нас почав супроводжувати один із дізнавачів. Раптом комусь спаде на думку ще раз провернути задум із підміною!
Портал вивів нас до села в горах. Кілька годин тряски не найприємнішими дорогами — і ми опинилися біля розлому, що відливав блакитним світлом. Широкий, могутній — усе, як я люблю. Групу добувачів із нами не відправили — академію не цікавили ресурси з розлому такого рангу.
Про зачищення двох поверхів особливо говорити нічого — усередині виявилися звичайні змінені пси, які помирали від одного «Дотику хаосу». Лише альфа першого поверху зумів затримати нас на якийсь час — ним виявився носоріг, і «Дотик хаосу» довго не хотів проникати крізь його щільну шкіру. Допомогли дівчата. «Крижаний шип» і «Земляний шип» врізалися в альфу поверху, проробляючи в ньому негарні отвори.
Нарешті перед нами з’явився кристал сили цього розлому. Маленький, ледь сягав кісточок. Розлом виник зовсім недавно й ще не набрав навіть половини своєї сили. Саме те для наших цілей.
— Ви знаєте, що потрібно робити, — звернувся я до дівчат. — Дехто вважає, що у вас нічого не вийде. Що ви здастеся. Але я у вас вірю. Бо знаю, на що ви здатні. Знаю вашу силу. Залишилася дрібниця — щоб ви самі в себе повірили. Тепер хапайтеся за кристал, заплющуйте очі й зробіть те, чого від вас не чекає ніхто, крім мене.
Наталі й Мілена кивнули та, сівши поруч із кристалом, одночасно його торкнулися. Якийсь час нічого не відбувалося, потім обличчя дівчат напружилися. По них потік піт. Пролунав майже синхронний хрип болю. Маги, які прибули з нами, хотіли покласти руки дівчатам на плечі, щоб допомогти їм сформувати другий канал, але мені вдалося їх перехопити. Навіть ціною невдоволених поглядів викладачів.
Мілена й Наталі мали впоратися самі! Їм не потрібна допомога тих, хто знає лише стандартний шлях. Хрипи посилилися. Дівчата закусили губи до крові, але продовжували сидіти, вперто тримаючи руки на кристалі.
Уранці наступного дня кристал сили цього розлому випарувався, повністю віддавши свою міць магиням другого рангу з двома випаленими наживо каналами зв’язку. Мої учениці впоралися.
Хаос, та не учениці вони! Просто супутниці! До речі, потрібно домовитися з викладачами про додаткові заняття для Мілени. Їй терміново потрібно підтягнути навчання.