Страница 76 из 87
Розалін явно розлютилася, бо в мій бік повільно полетіла «Спрямована вогняна куля». Дівчина керувала нею на порядок краще, ніж раніше на арені. Я навіть устиг побачити тріумфальний вираз на обличчі принцеси. Ухилитися від такої кулі не вийде. Вона летить хоч і повільно, зате невідворотно.
Так, принаймні, замислювали маги вогню.
Коли до кулі з чистого вогню залишалося кроків п’ять, я дістав кинджал і жбурнув його вперед, змушуючи заклинання спрацювати. Яскраво спалахнуло, мене обдало жаром, однак результату Розалін не досягла.
— Урок другий! — відразу промовив я. — Ніколи під час бою не зосереджуйся лише на одній атаці й не використовуй повільних заклинань. Поки ти тягнула до мене вогняну кулю, тебе можна було разів десять убити. «Спрямовані вогняні кулі» хороші, але для них потрібні час і простір. У тебе зараз немає ні того, ні іншого.
Ще десяток «Вогняних куль» полетів у мій бік, але цього разу Розалін змінила їхній політ — вони рухалися віялом. Упавши на землю й пропустивши їх над собою, я відразу схопився на ноги та кинувся вперед, дорогою встигнувши підібрати нагрітий кинджал.
Розалін вилаялася й атакувала ще раз, намагаючись цього разу пустити «Вогняні кулі» так, щоб під ними не можна було проскочити, але далася взнаки відсутність практики. Замість того щоб летіти по прямій, палаючі снаряди врізалися в пісок, не долетівши до мене кілька кроків.
— Урок третій! — Я зупинився за крок від Розалін і, простягнувши перед собою шпагу, майже торкнувся вістрям шиї принцеси. — Завжди стеж за обстановкою на полі бою. Вона може змінитися, хоч як швидко ти вмієш використовувати заклинання. Ніколи не зосереджуйся на чомусь одному. Думай про супротивників не як про бездар, а як про тих, хто може тебе вбити. Де «Вогняна стіна», яка мала захистити тебе від мого наближення? Чому «Вогняні кулі» вдарили в землю, а не влучили в мене? Ти магиня вогню чи просто прогулятися вийшла? Зберися, принцесо!
Є! Що ближче я стояв до дівчини, то чіткіше відчував напрямок атаки, доки нарешті точно не зрозумів, звідки її буде завдано.
— Ще раз! — зажадав я. — Тільки цього разу покажи свій максимум! Сподіваюся, у спину бити не станеш?
Із цими словами я розвернувся й пішов до свого місця, уважно розглядаючи вбивцю. Маг природи. Приблизно нашого віку, тобто цілком відповідав вигляду, який мав бути у другокурсника. Сидів, поклавши руки на спинку крісла попереду, і в одній руці тримав магічну паличку.
Концентратор уже був спрямований на принцесу, і що далі я відходив від Розалін, то сильніше відчував небезпеку. Зрештою вона стала такою самою сильною, як поруч із дівчиною. Убивця чекав другого раунду нашого бою, щоб утрутитися.
Але на що він розраховував? Поруч із ним інші студенти, вони почують заклинання. Та й важко не помітити стихію Землі, яка виривається з магічної палички. Ось якби він був магом зовнішнього контуру, тоді інша справа.
Мене наче блискавкою вдарило, коли я все зрозумів. Ось звідки така небезпека! Якби звичайний убивця втрутився в нашу дуель, мене б не чіпали. Усі побачили б, що принцесу атакував не я. Але якщо він використає заклинання зовнішнього контуру, неважливо, яка це буде стихія: Світло, Темрява чи Хаос, — ніхто нічого не зрозуміє! Ці школи стихій не залишають явних слідів. Але для цього він має володіти безмовною магією!
Соло, а чого ти хотів? Хтось бажає вбити принцесу. Невже проти неї відправлять такого самого дурня, як той, що підсів до моїх супутниць у їдальні?
Я обернувся до принцеси, розуміючи, що настав час попередити про небезпеку, але цієї миті суддя знову змахнув рукою й скомандував:
— Бій!
Мене наче розпеченим прутом ужалило — до атаки вбивці залишалися лічені миті. Зірвавшись уперед та ігноруючи здоровий глузд поєдинків, я мчав просто на розсип «Вогняних куль», оминути який ніяк не міг.
«Поглинання»!
Заклинання п’ятого рангу відгукнулося болем у грудях. Джерело спалахнуло так, наче хотіло випаруватися, але чотири потужні канали зв’язку відразу почали відводити жар, залишаючи мене при свідомості. Результат поглинання магії супротивника виявився приголомшливим — переді мною утворилася широка вільна смуга без жодного натяку на вогонь.
Розалін надто захопилася — вона сформувала відразу дві «Спрямовані вогняні кулі», бажаючи вдарити з двох боків, тому не встигла збагнути, що її перша атака провалилася. Як упав і захист. Принцеса різко обірвала «Спрямовані вогняні кулі», щоб випустити в мене ще кілька звичайних, але надто поспішала й спрямувала їх усі по одній прямій.
Я легко відскочив убік і, опинившись поруч із принцесою, крикнув:
— На землю! Живо!
Одночасно з цим я розвернувся й викинув перед собою перше, що трапилося в сумці мандрівника. Якийсь матеріал із розлому. Напевно, цінний, але думати про це не було часу — у нас летіли заклинання. Ті, з якими я не зміг би впоратися, навіть перебуваючи на п’ятому ранзі й маючи повноцінне «Поглинання».
Принцесу Розалін атакували «Дотиком хаосу»! Ось воно! Цим заклинанням можна було обдурити артефакт арени! Хаос діяв повільно, але невідворотно. Десять таких хмарок — і принцеса помре раніше, ніж зрозуміє, що відбувається!
Шпага заспівала, розтинаючи повітря. Я не бачив сірих хмарок — потрібно мати посилений артефактами зір, щоб розгледіти їх у цьому сум’ятті, але відчував, де вони мають опинитися, затуляючи принцесу своїм тілом. Десять «Дотиків хаосу» прийняла шпага, і мені довелося її відкинути — лезо почало роз’їдати. Магічна паличка посилювала заклинання, дозволяючи йому розчиняти навіть метал. Та й ранг убивці, виходить, був не нижчим за третій!
Нарешті зреагували викладачі та вчитель принцеси. На вбивцю, який уже підвівся й на очах у всіх посилав у нас одне заклинання за іншим, обрушився стовп Світла, але блокування не спрацювало! Убивця продовжив атакувати! Я кружляв на межі швидкості, вихоплюючи одну шпагу за іншою. Якщо так триватиме, у мене просто не залишиться нічого, чим можна відбивати сірі хмарки! Принцеса лежала на землі з активованими захисними артефактами, ось тільки атакували її Хаосом! Артефакт Світла якось послабить «Дотик хаосу», але повністю його не заблокує.
— Смерть зрадникам! — на все горло заволав убивця, і тут у нього влучив потужний розряд блискавки. До справи вступив маг природи.
Сила удару була такою, що вбивцю підкинуло в повітря й, кілька разів перекрутивши, кинуло на арену зламаною лялькою. Відбивши решту «Дотиків хаосу», я відкинув останню пошкоджену шпагу. Зброї в мене не залишилося.