Страница 62 из 87
— Ще й як розумію, — кивнув я. — Дасте мені не дві, а чотири години? Я хочу приманити всіх бджіл до входу, щоб не бігати за ними по всьому першому рівню. За дві години, боюся, не встигну всіх перебити. А якщо ви мені допоможете, ректор не зарахує випробування.
— Як скажеш, — легко погодився Зарґ. — Твої чотири години почалися!
Витягнувши шпагу, я сміливо ввійшов до розлому й, щойно простір набув щільності, зітхнув на повні груди. Сила розлому четвертого рангу бадьорила, наче відро холодної води, вилите на голову рано-вранці. Попереду, кроків за двадцять від мене, зависла хмара бджіл розлому. Вони гули, наче бракований артефакт, викликаючи не найприємніші відчуття. Здавалося, що всі нутрощі починають вібрувати разом із цими потворами.
За першою хмарою була друга. Потім третя. П’ята. Десята. Вермільських бджіл було так багато, що я засумнівався в початковій оцінці ректора. Якщо потвори перебувають так близько від входу, отже, до прориву залишився не тиждень, а кілька днів! Простір справді виявився ідеально рівним, і в мене відлягло від серця — розлом виявився вежею з єдиним входом на другий рівень. Уже простіше!
Глибоко вдихнувши й проганяючи несподіване тремтіння, я міцніше стиснув шпагу, виграну в Тевіна Дебура, і зробив крок із безпечної зони. Десяток «Дотиків хаосу» відразу полетів у найближчу хмару бджіл, майже миттєво їх знищуючи. Так, це були слабкі супротивники. Ось тільки їх було багато, і вони могли розгризти що завгодно!
Стрибнувши вперед, я різким ударом шпаги розітнув відразу трьох потвор, активувавши ще з десяток «Дотиків хаосу». Перша хмара полетіла в мій бік, а за нею кинулася й друга, стривожена гудінням сусідів.
Шпага літала з максимальною швидкістю, і на моєму обличчі почала з’являтися задоволена усмішка. Я хотів тренування на витривалість? Хотів згадати, як орудувати шпагою? Хотів нагріти своє джерело до максимуму, щоб воно краще розвивалося? Бійтеся своїх бажань! Вони мають властивість збуватися!
І, хай мене хаос роздере, мені це подобалося!