Соло. Книга 1

— Твоя кімната. — Маг світла привів мене до якоїсь підвальної комірчини без вікна. З меблів тут були ліжко без матраца, перекошений стіл, стілець на трьох ніжках і двостулкова шафа, дверцята якої кудись поділися. Артефактів не було, а світло проникало лише крізь щілини. Двері щільно не зачинялися й трималися лише на одній петлі. Замка не було — хто стане замикати подібне місце?

— Ця кімната буде твоєю до кінця навчання, — додав маг світла. — Туалет і душова в кінці коридору. Спільні для всіх студентів хаосу. Підручники, форму й усе необхідне видадуть після церемонії привітання, яка відбудеться сьогодні ввечері на центральній площі.

Маг світла говорив спокійно, наче все, що відбувалося, було нормою. Подумаєш, когось відправили до підвалу, де триматимуть три роки, наче якихось звірів. Та кому взагалі є діло до магів хаосу? Те, що вони потрапили до магічної академії, — уже привілей.

— Зі мною буде слуга, — промовив я, перш ніж мій супровідник пішов. — Я відправлю по нього після церемонії привітання. Де він житиме?

— Слугам належать окремі кімнати на першому поверсі, — промовив маг світла й різко замовк, усвідомивши, що відбувається щось неправильне. Я не став чекати результату його роздумів і уточнив:

— Тобто магічна академія Трімуса бажає розмістити слугу вище за його пана?

— Я уточню це питання в ректора, — знайшовся чоловік. — Чекай початку церемонії. По тебе прийдуть.

Маг світла розвернувся й швидким кроком пішов. Я визирнув у тьмяний коридор — переді мною було з десяток таких самих комірчин. Порожніх. Крім мене, магів хаосу в академії Трімуса не було.

Коли я зайшов до спільної душової, моя думка про цей заклад остаточно сформувалася. Магів хаосу тут вважали навіть не худобою — потворами! Невелика кругла кімната зі стоком у центрі й шлангом, із якого йшла лише холодна вода. Освітлення в душовій, як і в кімнатах, не було — доводилося тримати двері відчиненими. Нехай магів хаосу не люблять, але так до них ставитися — ганьба для адміністрації академії!

Що ж, жити в цьому місці я не збирався. Магічна академія була потрібна мені лише для того, щоб отримати статус аристократа й офіційні документи. Оскільки задум із представником далекого королівства не спрацював через запроваджені документи при в’їзді до Імперії, отже, залишається оголосити себе простолюдином і розвиватися самостійно.

Із цією думкою я вийшов із підвалу й попрямував до порталу. Ось тільки йшов не тією дорогою, якою вів мене маг світла, а короткою, зрізаючи шлях через центральну площу. Затримуватися тут навіть зайву хвилину мені не хотілося.

— Соло? — почувся чоловічий голос. — Уже тут? Я не сумнівався, що свою перепустку ти все ж отримаєш.

Обернувшись, я побачив величну процесію, що виходила на площу. Очолював її той самий старий, який був учителем принцеси Розалін. За ним ішли викладачі академії — їх легко було впізнати за одягом. Тут були як маги вогню, води й природи, так і світла та темряви. Повний набір усіх стихій, які вважалися «чистими».

— Колеги, — продовжив старий, звертаючись до викладачів. — Хочу представити вам Соло, вельми цікавого молодого чоловіка. Зважаючи на особливості нашого знайомства, упевнений: цей маг хаосу неодмінно принесе в життя академії багато цікавого.

Вирішивши, що такої рекомендації мені буде досить, старий повів групу далі. Але хіба мене це влаштує?

— Боюся, ви помиляєтеся, — промовив я, привертаючи загальну увагу. Учитель принцеси обернувся, і мене обдало відчуттям близької смерті. Вочевидь, не щодня магові такого рівня вказують на помилки.

— У чому ж я помилився, Соло? — холодним голосом запитав старий.

— Я не навчатимуся в академії, яка ставиться до магів хаосу гірше, ніж до тварин, — пояснив я. — Ми такі самі маги, як і решта, і я не дозволю замкнути себе в підвалі, наче останню потвору розлому.

— У підвалі? — Старий перевів погляд на мага світла, який стояв праворуч від нього. На вигляд чоловікові було років п’ятдесят, що могло означати будь-що. Наприклад, що йому вже далеко за вісімдесят. Тримався він досить упевнено, на рівних з учителем принцеси. Що було вельми цікаво — всі інші викладачі ледь не заглядали старому до рота.

Подивившись на мене з найглибшою зневагою, маг світла відповів:

— Згідно з указом Його Імператорської Величності, маги хаосу, які вступили до академії, зобов’язані проживати в приміщенні, ізольованому від магів інших стихій.

— Не потрібно розповідати мені про закони, які я особисто розробляв, — заявив старий. — В указі чітко описано мінімальні умови утримання магів хаосу. Хочу подивитися на підвал, куди ви поселили Соло. Проведіть мене. Негайно!

Старий, виявляється, був не просто якимось учителем — він був одним із радників Імператора! Заперечувати такому ніхто не міг, тому незабаром ми спустилися до підвалу.

— Ізольоване приміщення, кажете? — Учитель принцеси знову перевів погляд на мага світла, але той залишався незворушним.

— Указ Його Імператорської Величності виконано належним чином. Студент хаосу має власні меблі, місце для особистої гігієни, простір для прогулянок. Ми обмежені в коштах, тому викручуємося, як можемо.

— Що ж, вельми цікаве зауваження щодо обмеженого бюджету, — промовив старий. — Обговоримо це пізніше. Скільки всього магів хаосу навчається в цьому місці?

— Це єдиний, ваша світлосте, — відповів маг світла. Або, як я зрозумів, ректор академії.

— Єдиний, отже. — Старий погладив свою червону бороду. — Що ж, гадаю, тримати студентів у подібних умовах неприпустимо, навіть якщо вони маги хаосу. До церемонії привітання Соло має звідси переїхати.

— Єдине місце, яке відповідає критеріям указу Його Імператорської Величності, — гуртожиток аспірантів, — заявив ректор. — Це ізольоване місце, через низку обставин зараз порожнє, але розташоване в головному корпусі.

— Завдання поставлено. — Старий був невблаганний. — Як ви його вирішуватимете — мене не хвилює. Зі свого боку не бачу нічого поганого в тому, щоб єдиний маг хаосу цієї академії проживав у гуртожитку аспірантів. Якщо комусь зі студентів це здасться обурливим, вони завжди можуть вирішити це питання із Соло безпосередньо. Такий варіант тебе влаштує, воїне хаосу?

Старий подивився на мене з неприхованою єхидністю, чудово розуміючи, що підставляє під удар. Вихідці зі знатних сімей — вельми різкі й зухвалі люди. Коли вони дізнаються, що студент першого курсу, простолюдин, та ще й маг хаосу, оселився в головному корпусі, — почнуться розбірки.