Соло. Книга 1

— Не всі викладачі академії знають, як правильно проводити ініціацію. — Старий демонстрував неприємну прискіпливість.

— У мене були добрі й суворі вчителі. — Я ж гнув свою лінію. — За будь-яке незасвоєння уроку йшло жорстке покарання. А навчали мене багато чого, причому ще до того, як зняли блоки з джерела.

— Із магинею води зрозуміло — перепустку до академії їй видала сім’я. Звідки перепустка в простолюдинки? — почулося запитання принцеси.

— Це мій подарунок. — Я витримав погляд вогню, що бушував. — Хаос виявився до мене щедрим, обдарувавши перепусткою. Гадаю, обдарує ще раз.

— Хотілося б почути подробиці про щедрість хаосу. — Старий знову забрав собі слово. — Наскільки мені відомо, серед диких магів Трімуса розігрують десять перепусток, а розподіл почнеться лише за три дні.

— Шляхи хаосу не піддаються логіці й поясненню. — Я тримав удар. — Перепустка легко до мене прийшла — легко пішла. Усе, як вимагає хаос. Свою ж перепустку я здобуду в битві біля воріт академії.

— Простолюдин, кажеш? — усміхнувся старий. — Іди за мною, той, хто назвався Соло. Боре, залишишся зі сплячими — їм потрібна охорона. Ученице, нам варто продовжити наші тренування.

— Я не можу залишити принцесу. — Уперше за весь час охоронець принцеси подав голос. Важкий, низький, неприємний.

— Сумніваєшся, що я зможу вберегти принцесу, якщо на нас несподівано хтось нападе? — Старий підняв брову, і якби Бор мав таке саме передчуття неприємностей, як я, його б зараз скрутило. Голосом старого говорили сніги півночі, закуті в підземний метал.

Цього виявилося достатньо, щоб ми вирушили на сусідній полігон. Старий махнув рукою, і навколо нас сформувався захисний купол. Причому зсередини він був прозорим. Тепер зрозуміло, як маги вогню бачили наше тренування.

— Ученице, продемонструй свої вміння, — зажадав старий. — «Вогняна куля»!

Класичне заклинання школи вогню, якого навчаються ще на першому ранзі. Власне, через нього вогняники завжди перевершували своїх однолітків. Поки всі користуються непотрібними «Водяними кулями», «Поривами вітру» чи «Дотиками хаосу», вогняники жорстко атакують, пропалюючи дірки. Це вже потім, ближче до п’ятого рангу, усе вирівнюється, а то й зовсім перевертається догори дриґом.

— Стихіє вогню, почуй мій заклик! — несподівано для мене почала принцеса. — «Самонавідна вогняна куля»!

Наконечник магічної палички засяяв, сформував вогняну кулю такої жахливої сили, що можна було сміливо говорити про третій-четвертий ранг мага, після чого полетів у бік манекена. Але саме полетів, а не ринув, наче всепожиральна стихія. Керуючи кулею за допомогою палички, принцеса все ж смикнула рукою, і куля замість того, щоб урізатися в манекен, оминула його й розчинилася в захисному куполі, змусивши його мерехтіти.

— Розумієш проблему? — запитав старий, звертаючись до мене як до іншого викладача, а не як до двадцятирічного мага хаосу.

— Тут їх кілька, — відповів я. — Перша — невиконання вимоги. Було завдання використати звичайну «Вогняну кулю», а не самонавідну. Друга — рання відмова від повного активатора. Є спроба скоротити ключову фразу, але немає розуміння, чому відбувається це скорочення. Через це швидкість «Самонавідної вогняної кулі» вийшла такою… нестандартною. Третя — використання магічної палички. Це просто проблема, яку потрібно терміново розв’язувати. Судячи із сили заклинання, у принцеси вже три канали. Якщо вона сформує четвертий, продовжуючи користуватися милицями у вигляді концентратора, потім відмовитися від них буде складно.

— У моєї учениці лише другий ранг, — виправив старий і відразу зажадав: — Ще заклинання!

— О, стихіє вогню, почуй мій заклик! Світло полум’я, розкрий силу й спали ворога, який став на моєму шляху! «Вогняна куля»!

Манекен яскраво спалахнув і відразу згас, поглинувши заклинання принцеси. Мені насилу вдалося стримати усмішку — дівчина виявилася здібною до навчання. Почувши про помилки, вона відразу виправила те, що могла, виконавши заклинання з максимальною ефективністю.

— Скажи, Соло, твоя методика навчання спрацює з магом вогню? — поставив старий начебто просте запитання, ось тільки правильної відповіді на нього не було.

— Нізащо! — відразу спалахнула принцеса. — Я нікому не дозволю до себе торкатися!

— Принцеса відповіла за мене, — сказав я, оскільки старий проігнорував свою ученицю, продовжуючи дивитися на мене. — Так, із імовірністю дев’яносто дев’ять відсотків методика навчання воїнів хаосу підійде для воїнів вогню, але перевірити це ми не зможемо. Мені дороге моє життя.

— Іншої відповіді я й не очікував, — кивнув старий. — Що ж, дякую за цікаву й дуже пізнавальну розмову. Усе, що сталося на цьому полігоні, має залишитися таємницею. Здібності моєї учениці є державною таємницею, за розголошення якої передбачене лише одне покарання — смерть. Більше не затримую.

З полігона злетів захист, і я поспішив повернутися до сплячих дівчат, поки дивний учитель не вигадав іще чогось. Бор кинув на мене неприємний погляд, який відчувався як загроза життю, після чого повернувся до своєї підопічної. Їхній полігон знову огорнула непроникна завіса, тому я постарався викинути магів вогню з голови.

Тренувань ніхто не скасовував!

До кінця дня дівчатам вдалося активувати заклинання ще п’ять разів. Троє магів вогню залишили полігон за дві години, нічого нам не сказавши. Ось тільки відчуття важкого чужого погляду, яке оселилося в грудях, свідчило, що до нас приставили спостерігача.

— Що можу сказати. — Я подивився, як два шипи одночасно врізалися в манекен. — Ви змогли здивувати! Спочатку я планував, що ми витратимо всі чотири дні, щоб хоч на крок наблизитися до результату. Але ви обидві продемонстрували щось справді неймовірне. Причому продемонстрували не лише мені — самій принцесі! Тепер вона знає, що в Імперії існують такі сильні магині-початківиці, і за вашим поступом стежитимуть. Продовжите розвиватися в тому самому дусі — на вас чекає райдужне майбутнє.

— Без тебе? — із якоюсь дивною інтонацією запитала Мілена.