Соло. Книга 1

Розділ 10

Підрив кількох десятків щурів не лише знищив колектор, а й сильно пошкодив дорогу, найближчі будинки та красивий парк маєтку роду Тельмар. Маги вогню оточили місцевість, не підпускаючи дозвільних роззяв, але будівельники, які снували туди-сюди, робили це оточення суто формальним.

Людей нагнали чимало, причому серед будівельників були як звичайні жителі, так і маги різних стихій. Роботи вистачало — перш ніж відновлювати колектор, його потрібно було очистити. Чим зараз усі й займалися.

— Удавайте, що маєте право тут перебувати, — прошепотів я й упевнено попрямував до будівельного інвентаря, зваленого однією величезною купою неподалік від ями.

Знайшов у купі ноші й вручив їх дівчатам. Ті навіть сперечатися не стали, приголомшені моєю поведінкою. Собі ж я взяв два порожні дерев’яні відра, завбільшки мало не з половину мого зросту. Не маю уявлення, як їх тягати самотужки. Якщо наповнити такі відра камінням, я їх просто з місця не зрушу!

— За мною! — наказав я, рушивши до ями.

Маги вогню, які стояли в оточенні, навіть не завдали собі клопоту поглянути на нас. Розчищення тривало вже кілька годин, і всі до краю втомилися. Будівельники втомилися тягати каміння, перевіряльники — перевіряти, вартові — вартувати. Ще й сонечко визирнуло, припікаючи й змушуючи дедалі частіше прикладатися до пляшки з водою. А то й не з водою, якщо судити із запаху браги, який витав навкруги й якого не зміг перебити навіть сморід каналізації.

Люди завжди залишаються людьми.

Усередині колектора кипіла робота — каміння тут виявилося значно більше, ніж на поверхні. Робітники хоч і розчищали обидва проходи, але основний наголос робили на тому, який вів до маєтку Тельмарів. Якщо на нас і звернули увагу, то нічим цього не показали. Троє магів, нехай і з реманентом, здавалися чимось неправильним. Не повинні маги тягати важке.

Поставивши відра біля стіни, щоб не заважали, я жестом наказав дівчатам зробити те саме, після чого підійшов до завалу, який перекривав прохід до маєтку. Його розібрали приблизно наполовину. З того боку горіли світлові артефакти й стояли четверо магів вогню, стежачи, щоб ніхто з робітників не надумав пройти далі. Ґрат чи чогось подібного там не було.

Наталі й Мілена підійшли до мене, ховаючи обличчя під хустками. Але робили вони це не через секретність, а через суцільну завісу пилу. Робітники кашляли, чхали, плювалися, але продовжували працювати, не бажаючи гнівити Тельмарів.

Чотири «Дотики хаосу» полетіли вперед, загубившись у пилюці. Маги, які блокували прохід, мали досить сильний вигляд, щоб не померти від такої магії, але й не настільки могутній, щоб спокійно їй опиратися.

— Та щоб тебе! — закричав один із магів вогню й почав люто терти очі. — Проклятий пил!

— І не кажи! — пробурмотів інший, теж намагаючись угамувати печіння. — Так, зачекайте хвилину! Мені потрібно очі промити! Я швидко!

«Дотик хаосу» спрацював ідеально. Як я й думав, маги виявилися досить сильними, щоб ігнорувати простеньку магію, але свою справу вона все ж зробила, залишивши опіки в районі сітківки. Судячи з того, як уся четвірка люто терла обличчя й лаялася, найближчими хвилинами їм буде не до нас. Усе ж в умінні активувати заклинання без магічних паличок і словесних конструкцій є певна користь.

— За мною! — тихо наказав я, почавши видиратися на каміння.

Дівчата не відставали, і незабаром ми опинилися з того боку завалу. Охоронців уже не було — вони побігли в бік маєтку, щоб промити очі. Отже, у нас є кілька хвилин, поки їм на зміну не прийдуть нові наглядачі. Тельмари не можуть залишити прохід до свого лігва без нагляду.

— Сюди! — прошепотів я, мало не силоміць запхавши дівчат до невеликої ніші. Незабаром повз нас пробігли двоє магів вогню, поспішаючи замінити постраждалих. Ці двоє підготувалися значно краще — на очах блищали скляні окуляри, якими користуються алхіміки. Швидко ж тут зорієнтувалися!

Нас не помітили — Тельмарів турбував пролом, а не перевірка всіх ніш на своєму шляху. Кроки стихли, і я обережно визирнув — небезпека нікуди не зникла, але відчувалася тілом, наче я ввійшов до розлому й почав його досліджувати.

Колектор ішов у бік головного маєтку, але я зупинився біля невеликої труби, пролізти до якої можна було лише навколішки. Освітлення було слабким, але його вистачило, щоб зрозуміти: цією трубою активно користуються. Надто чистою вона була порівняно з основним колектором.

Я рушив першим, насилу протискаючись крізь вузький лаз. У деяких місцях мені взагалі доводилося повзти на животі, радіючи, що доля подарувала мені худорляве тіло. Тарін-Сольник тут не проліз би за жодних обставин. Шпага заважала, тож довелося її зняти й штовхати перед собою. Ховати до сумки мандрівника свою єдину зброю я вважав неправильним. Магія, звісно, річ корисна, але часом гола сталь може пояснити все значно переконливіше.

Наталі й Мілена сопіли, але пробиралися слідом, повністю довірившись моєму чуттю. Прохід кілька разів різко звертав, доки нарешті попереду не з’явилося світло.

Я проповз іще трохи, зупинившись кроків за десять від виходу.

— Коли буде готова нова партія? У нас жорсткі терміни! — пролунав неприємний чоловічий голос. Так міг говорити той, хто звик вважати всіх довкола людьми другого сорту.

— За тиждень, пане, — почувся голос у відповідь. Судячи з нього, говорив глибокий старий. — Усе йде суворо за планом пана Орланта.

— Потрібно швидше! — мало не виплюнув перший чоловік. — Чому не можна вже зараз використовувати цих потвор? Вони мають готовий вигляд!

— Вони ще не завершили стадію зміни, пане, — терпляче відповів другий. — У процес не можна втручатися. Його не можна прискорити.

— Непотрібний шматок лайна! — Пролунав глухий удар, і на підлогу впало тіло. — Тільки спробуй не здати партію вчасно! Ідемо!

Пролунав клац зачинених дверей, звуки віддалених кроків і кректання старого, який піднімався з підлоги.

— Щоб ти здох, брудний виродку! — почувся тихий голос. — І ти, і вся твоя сімейка, і весь цей проклятий світ!

Наталі торкнулася моєї ноги, показуючи, що вона й Мілена мене наздогнали. Я повільно рушив уперед, доки не опинився біля виходу з труби. Визирнувши назовні, озирнувся. Так, непогано Тельмари тут розгорнулися.