Страница 37 из 87
— А ти зібралася до самої смерті догоджати своєму роду? — відразу запитала Мілена. — Ось скажуть тобі лягти під Брандера, бо це вигідно твоєму роду, погодишся?
— Ще одна така фраза, і я тебе приб’ю просто тут! — прогарчала Наталі.
— То поясни, де межа, коли ти готова підкорятися роду, а коли ні? — не здавалася магиня природи. — Ти права, я простолюдинка. Мені випав унікальний шанс стати магинею, але від мене всі відмовилися! Лише тому, що я не є частиною чийогось роду! Якби не Соло, мене взагалі тут не було б! Проміняти весь той безцінний досвід, який дасть мені маг хаосу, на безпеку? У труні я таку безпеку бачила! А взагалі, знаєш, іди додому! Забийся в куточок, накрийся ковдрою й радій, що жива та здорова, а твій рід не страждатиме. Ніколи не думала, що скажу це аристократці, але ти для себе взагалі жити збираєшся?
Я не втручався в цю суперечку. Насправді мені було б значно спокійніше працювати самому, але звичка навчати магів-початківців, тим більше з таким потенціалом, вимагала залишити дівчат і серйозно ними зайнятися. З таким настроєм, як у Мілени, вона ще до академії зуміє активувати заклинання без магічної палички й словесних милиць. Що ж до Наталі, то я чудово розумів її вагання. Ще вчора в неї не було турбот, крім Брандера, а тепер її поставили перед вибором: особиста сила чи сім’я. Навіть не знаю, що обрав би я, опинившись на її місці.
— У мене є лише «Водяна куля», — після тривалих роздумів промовила Наталі. — Вона не допоможе в бою зі щурами. Але я хочу піти з вами! Мені набридло постійно озиратися, чи не стежить за мною хтось із Тельмарів. Хочу стати сильнішою!
— Станеш, — пообіцяв я. — Але спочатку потрібно розібратися з лігвом щурів. Другого такого шансу в нас не буде. Виходимо!