Соло. Книга 1

Рани загоювалися на очах. Звісно, не так швидко, як це було б із професійно приготованим лікувальним зіллям, але й не так повільно, як я побоювався. Усе ж моє нове тіло поступово почало пристосовуватися до нових реалій. Минуло хвилин двадцять, і мої кисті знову набули природного кольору.

У каравані це помітили, і в мій бік рушив кремезний чоловік, звиклий до важкої праці. Судячи з рук і плечей, безперечно коваль. У мій час це була вельми шанована професія. Ковалі, особливо добрі, високо цінувалися. Добротний дорогий одяг на чоловікові свідчив, що тепер мало що змінилося. Якщо ти вмієш щось робити руками — житимеш у достатку.

Ось тільки мене бентежило те, що коваль ніс на руках безвільне тіло з довгим зеленим волоссям. На вигляд це була дівчина мого віку, але така худа, що шкіра буквально висіла на кістках. Знайома картина, хоча я не розумів, як до такого дійшло. Джерело дівчини прагнуло свободи й, не отримуючи її, висмоктувало енергію з єдиного місця, до якого могло дотягнутися, — із тіла свого носія.

Схильність до магії визначається в момент народження — дитина відразу народжується з певним кольором волосся. Потім із сімнадцяти до дев’ятнадцяти років джерело розвивається, після чого стає готовим до відкриття. Але відразу ламати блок не можна — джерело буде слабким і безвольним, звиклим отримувати все задарма. Тому до бойових академій кланів вступали лише у двадцять років — за два роки від моменту формування джерело набирало сили й починало бунтувати, пожираючи мага. Якщо вчасно не зламати блок — джерело вб’є мага. Власне, тому дорослих власників джерела, які не стали магами, не існує. Ти або ламаєш блок, або помираєш.

Дівчина, яку коваль тримав на руках, мала такий вигляд, наче її джерело бореться вже років три, не менше! Попри стан овоча, дівчина була при свідомості. Її очі були розплющені, і дивилася вона з німим благанням про допомогу. Говорити вже не могла.

Клан Природи що, втратив розум? Як вони могли допустити, щоб одна з них дійшла до такого стану? Судячи з погляду, дівчина не зламалася. Вона й далі боролася б за своє життя, але тіло відмовляло, і, як я бачив, досить скоро цей процес стане незворотним. Джерело зжере її остаточно.

Коваль нічого не сказав, але говорити й не було потрібно. Усе було написано в очах дівчини. Їй потрібна була допомога, і вона була готова прийняти її від будь-кого. Навіть від дивного мага із сірим волоссям. Вочевидь, побачила наслідок уживання лікувальної каші й вирішила, що подібні ліки здатні допомогти.

Ні, не здатні. Їй ніщо не допоможе, крім одного — знищення блока й формування першого каналу зв’язку джерела з розумом. І, за дивовижним збігом обставин, на їхньому шляху зустрівся той, хто вміє знищувати ці блоки. Причому не просто вміє, а має двадцятирічний практичний досвід!

— Ястіне, залишаєшся тут, — наказав я й підійшов до коваля. Кивнувши на дівчину, яку він тримав на руках, я заявив: — Її забираю. Розбийте табір, займіться пораненими, відправте людей до найближчих сіл по коней і стягніть тіла всіх потвор в одну купу. Займуся ними пізніше. Ми підемо на добу. Можливо, трохи довше. Але повернемося.

— Моя дочка житиме, пане магу? — могутнім басом запитав чоловік.

— Якщо хоче жити — житиме, — запевнив я й знову подивився в красиві зелені очі дівчини. Дивовижно, наскільки сильний у неї зв’язок зі стихією! Судячи з темних цяток, раніше очі дівчини були карими, як у її батька, але після того, як джерело почало бунтувати, вони змінилися відповідно до кольору стихії. Це свідчило про повне занурення — із дівчини може вийти сильна воїтелька природи. Якщо, повторюся, вона захоче жити.

Коваль кивнув і передав мені напрочуд легке тіло. Навіть напружуватися не довелося, щоб його втримати. Розвернувшись, я пішов до куща, крізь який до нас заявився ватажок. Можна, звісно, знайти розлом за відчуттями, але це буде складніше, ніж іти слідом ватажка. Під час прориву всі потвори виходять назовні, тож він перестає становити загрозу.

Довелося добряче пройтися — розлом був далеко від дороги. Добре, що ватажок не петляв, а прямував чітко в наш бік, залишаючи після себе випалену просіку.

Дівчина намагалася заговорити, але сил не вистачало навіть на те, щоб мукати. Судячи з того, що кутики губ були вимазані якоюсь гидотою, вона навіть жувати не могла! Ковтала рідку їжу, яку підсовував їй батько. Ні, до клану Природи в мене безперечно є запитання. Невже вони не бачать, наскільки сильною воїтелькою може стати ця дівчина?

Розлом був на дні великого яру. Довелося постаратися, щоб не зламати собі шию, спускаючись туди з додатковим вантажем. Мало того що моє тіло не було готове до таких навантажень, так ще й із кожною хвилиною я дедалі сильніше картав себе за те, що не взяв із собою коваля. Йому нести доньку було б значно легше, ніж мені!

Зелений колір країв підтвердив, що розлом мав третій ранг, але, попри це, прокол у просторі виявився невеликим. Звичайні люди, які не володіють магією, запросто могли б його не помітити. Та й утворився він так, що зеленкуваті краї ховалися в кущах. Лише невелика мерехтлива пелена та випалена земля через появу вовка червоного полум’я вказували на те, що ми прийшли до мети.

Очі дівчини округлилися, коли вона побачила розлом. Я навіть не став приховувати усмішки — якщо в неї є сили дивуватися, отже, будуть сили й боротися за своє життя.

Не гаючи ані миті, я ввійшов до розлому, відчувши легкий опір. Кристал сили відчув, що до місця його існування ввійшов чужинець, і спробував мене зупинити. Не вийшло — моя воля була сильнішою. Дівчина на руках обм’якла — вона не впоралася з тиском кристала. Власне, це причина, через яку я не взяв із собою Ястіна чи коваля. Під час прориву розломи небезпечні для тих, у кому немає джерела.

Розломи високих рангів відрізнялися один від одного не лише наявністю небезпечних потвор, а й кількістю незалежних зон. У кожного розлому ці зони мали різний вигляд. Десь вони нагадували вежу з кількістю поверхів, що дорівнювала рангу розлому. Доводилося дертися вгору. Десь виглядали як багаторівневе підземелля, і доводилося заглиблюватися вниз. У нашому конкретному випадку все мало вигляд послідовності величезних зон, розташованих одна за одною.