Страница 12 из 87
На що я здатен зараз? Без поняття. Поглинання величезного кристала, нехай і першого рангу, а також лікувальна каша сильно мене посилили. Потрібно розбиратися.
Ястін допомагав як міг, хоча частіше просто заважав. Він не розумів, чому один камінь мені підходить, а інший, такий самий, що лежав поряд, — ні. Пояснювати, що в одному міститься сила, а інший порожній, було марно. Той, хто позбавлений магії, різниці не відчує.
Однак Ястін усе ж виявився корисним — він змайстрував зі своєї порваної сорочки щось на кшталт шортів, щоб я не світив голим задом.
— Усе, на вихід! — скомандував я, завершивши повну інспекцію розлому. Сумка значно поважчала, але відмовлятися хоч від чогось мені не хотілося. Усе, що я знайшов, було вельми цінним ресурсом. Тепер потрібно було дістатися до будь-якої алхімічної майстерні, і моя сила зросте ще більше.
— Але розлом іще не зник, — промовив Ястін, боязко озираючись.
— Поки ми в ньому — він нікуди не подінеться, — охоче пояснив я. — Щойно вийдемо назовні, він одразу зникне, і ми зможемо залишити клітку. Тобі є куди йти?
— Ні, пане. — Обличчя старого потемніло. — Усю мою родину роздерли потвори.
— Як щодо того, щоб скласти мені товариство? — запропонував я. — Я прибув із далекого королівства, тож багатьох очевидних речей, які відбуваються в Імперії, просто не знаю. Бібліотекар, нехай і колишній, буде мені вельми корисним.
— Пане Соло! — Очі Ястіна округлилися. — Ви не пошкодуєте! Клянуся, я служитиму вам вірою і правдою до кінця своїх днів! Навіть попри те, що ви є воїном хаосу!
Я простягнув руку, і старий одразу її потиснув, скріплюючи нашу угоду. Можливості підтвердити її магією в мене зараз не було — моє джерело хоч і посилилося, але сформувати магічний договір поки не зуміє. Воно згорить раніше.
Мерехтлива пелена прийняла нас, і, щойно вона зникла, я стусаном відправив старого на землю. Відчуття небезпеки накрило мене з такою силою, що я сам ледве втримався на ногах. Ще навіть до ладу нічого не розібравши, я простягнув руки в сторони й схопився за наконечник списа, який мав пронизати або мене, або Ястіна.
Різко смикнувши спис на себе, я одразу подав його назад і знову смикнув. Десь збоку почулася лайка, хтось упав, і спис у моїх руках здобув свободу. Той, хто тримав його за межами клітки, випустив свою зброю.
— Розлом! — почувся істеричний голос. — Він зник!
Ястін лежав нерухомо, тож я найдальшим стрибком, на який тільки був зараз здатен, вистрибнув із клітки, усе ще тримаючи в руках трофейну зброю. Лікувальна каша працювала ідеально — порізи заростали швидше, ніж з’являлася кров.
Я потягнув спис на себе й, підкинувши вістря вгору, досить вправно перехопив держак посередині. Ось тепер це справді була зброя, а не загострена палиця, що випадково потрапила мені до рук.
Озирнувшись, я лише зло вишкірився. Не доведеться мені бігати за дітками роду Зорен. Мордек стояв навколішки перед кліткою, тупо дивлячись на свої руки. Вочевидь, саме в нього я вихопив спис. За його спиною височіла постать Леарана, усе в тому ж фраку, що й уночі. Ще троє воїнів переминалися з ноги на ногу, виставивши в мій бік списи, але не поспішаючи нападати. І, що найважливіше, двері карети відчинилися, і з неї вийшло головне джерело небезпеки. Маг вогню незрозумілого рангу, схожий на Мордека як рідний брат. Але якщо раніше Таріс відчувався як смерть, то тепер сприймався як небезпечний, але все ж супротивник, із яким можна битися.
Що ж, це чудова нагода перевірити, на що здатен воїн хаосу Соло у своєму теперішньому стані. Потвор розломів я вже вбивав, настав час потвор двоногих!