Страница 95 из 167
— Зійдемося на тому, що ми незгодні. Щодо безпеки... — суха веселість Крістіана змінилася чимось серйознішим. — Зйомки на Гаваях не секрет, але я все ж таки хочу, щоб ти не публікувала повідомлення про те, що ти там, поки ми не повернемося до Вашингтона.
Мій шлунок стиснувся зовсім з іншої причини.
Між зізнанням Крістіана, сімейною вечерею і підготовкою до зйомки я відсунула думки про переслідувача на задній план. Тепер вони з ревом поверталися назад однією гігантською хвилею.
— У нас уже є зачіпки?
Я не просила його про регулярні оновлення. Що більше я зосереджувалася на цьому, то більше хвилювалася, але цього разу я не могла встояти.
— Нічого конкретного, але ми йдемо до цього. Він може не поїхати за тобою на Гаваї, але краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати.
— Правильно, — я потерла великим пальцем своє кришталеве намисто. — Правильно.
— Усе вийде, і з фотосесією, і зі сталкером. Повір мені, — обличчя Крістіана пом’якшилося.
Це було лякаюче. Я повірила.
— Відпочинь. У нас завтра довгий переліт, — сказав він. — І Стелла? Залиш єдинорога.
— Я не збиралася його брати, — буркнула я на спину Крістіана, що віддалялася.
Після того, як він пішов, я знову посадила містера Єдинорога на сідало біля мого ліжка.
— Ми разом відвідаємо Гаваї в інший раз, — з жалем сказала я йому.
Він був моїм вірним компаньйоном, коли я мандрувала сама, але оскільки зі мною Крістіан, мені не потрібно було брати його з собою. Мені просто подобалося мати щось звичне, коли я була в новому місці.
Я закінчила пакування.
Мої емоції змінювалися від збудження до страху, до нервозності й назад, але я почувалася краще, знаючи, що Крістіан буде зі мною. Метелики в моєму животі знову запорхали при думці про три дні в раю з ним.
Це була робоча поїздка, але все ж таки.
У мене було дивне відчуття, що що б не трапилося на Гаваях, це змінить моє життя.