Спотворена брехня

28. СТЕЛЛА

27 квітня

Є п’ятдесят на п’ятдесят шансів, що мій батько відрікся від мене сьогодні ввечері. Я ніколи не бачила його таким злим, навіть коли я подряпала його новенький «Бенц» після того, як отримала водійські права й потайки взяла його, щоб покататися. (На мій захист — цей бордюр з’явився з нізвідки).

Але знаєте, що найгірше? Це не біль в очах моєї матері або те, як моя сестра виставила мене. Справа навіть не в тому, що мій батько вигнав мене з дому.

Річ у тім, що я б не змінила того, що зробила, навіть знаючи, яким буде результат.

Я завжди була тихою, слухняною донькою. Тією, хто робила усе, про що просили мої батьки, хто вибачався, навіть коли не треба було, і хто зі шкіри геть ліз, щоб усі були щасливі.

Але в кожної людини є межа й я досягла своєї.

Я майже впевнена, що нічого з того, що я роблю, не буде достатньо для моєї сім’ї, тож навіщо навіть намагатися? З тим самим успіхом я могла б сказати їм правду про те, що я відчуваю. Я повинна була зробити це давним-давно. Але, чесно кажучи, я не думаю, що знайшла б у собі сміливість зробити це сьогодні ввечері, якби Крістіан не був там.

Це іронічно. Я не хотіла, щоб він ішов, але в підсумку він став найкращою частиною моєї ночі. У ньому щось є... я не знаю, як це пояснити. Але він змушує мене відчувати, що я можу бути ким захочу.

Ба більше, він змушує мене відчувати, що я можу бути тією, хто я є.

Звучить безглуздо? Ймовірно.

Я зіщулилася, прочитавши цей рядок щойно, але все гаразд. У будь-якому разі, ти єдиний, хто коли-небудь це побачить, і я знаю, що ти не засудиш.

Насправді, це чудово описує моє ставлення до Крістіана, наче він не засудить мене, що б я не сказала чи не зробила. І у світі, де мене постійно засуджують — онлайн і в реальному житті — це найкраще почуття у світі.

Щоденна подяка:

~завершення першої частини моєї колекції;

~функція гучного зв’язку;

~ ̶П̶о̶п̶е̶р̶е̶д̶н̶і̶й̶ ̶К̶р̶і̶с̶т̶і̶а̶н̶ Крістіан.

***

— Ти збираєшся на три дні чи на три місяці? — Крістіан подивився на гору мого багажу, піднявши брову.

— Це Гаваї, Крістіане, — я заштовхала ще один купальник у свою набиту валізу. —Один тільки мій догляд за волоссям займає цілу сумку. Ти знаєш, як сильно пляж і вологість завдають шкоди кучерявому волоссю?

— Ні, — погляд його світився веселощами.

— У яблучко, — я встала, щоб віддихатися.

Мої м’язи боліли від багатогодинного пакування. Я б відклала це до останньої хвилини, але мені потрібно було зробити це сьогодні, бо завтра я їхала на велику фотосесію Delamonte на Гаваях.

Я не заперечувала. Збір речей був бажаним відволіканням від нервів, що вирували в моєму животі й від примари моєї сім’ї.

Я не чула від них жодного звуку з моменту нашої вечері два тижні тому і не зверталася до них.

Стара Стелла зателефонувала б їм наступного ранку, розсипаючись у вибаченнях і загрузнувши в почутті провини за те, що сталося.

Звісно, я почувалася винною, але не настільки, щоб відступити від мовчазної битви, що вирує в родині Алонсо. Хоча я шкодувала про те, що заподіяла біль своїм батькам, мене вжалило, що вони навіть не намагалися зрозуміти, звідки я родом. Крім того, я все ще злилася через те, що моя мати назвала Мауру колишньою співробітницею, а батько образив Крістіана.

Мене більше, ніж будь-кого, здивувало те, наскільки активізувалися мої захисні інстинкти під час просторікування мого батька. Крістіану не потрібна була допомога, щоб захистити себе. Я навіть не думала, що він образився, образи відскакували від нього, як гумові кулі від титана.

Проте я ненавиділа слухати, як мій батько розмовляє з ним. Він цього не заслужив.

— Як ти ставишся до Гавай? — запитав Крістіан.

Сьогодні він працював із дому, але все ще був одягнений у костюм і краватку.

Типово.

— Це приголомшливо, — мій голос пролунав вище, ніж зазвичай. — Я в передчутті.

Я витерла долоні об зовнішній бік стегон і спробувала заспокоїти прискорене серцебиття.

Це було наполовину правдою. Я в передчутті поїздки. Гаваї були прекрасні, і фотосесія стала наріжним каменем нової кампанії Delamonte. Фотографії будуть всюди — в Інтернеті, в журналах, можливо, навіть на рекламних щитах.

Я не хотіла бути професійною моделлю, але кампанія на Гаваях могла багато чого зробити для моєї кар’єри. Минулого місяця я вже заробила достатньо грошей на партнерських відносинах з брендами, щоб покрити свої витрати до кінця року, друкована кампанія Delamonte підніме мій профіль ще більше.

Але така важлива зйомка супроводжувалася величезним тиском. Це тиснуло на мої плечі й мене з’їдало хвилювання, поки голова не запаморочилася від найгірших сценаріїв.

Мені стало комфортніше позувати перед чужими камерами відтоді, як я вперше знялася в Delamonte у Нью-Йорку, але Гаваї були іншими. Гаваї були великими.

Що, якщо я застигну і не зможу цього впоратися, як у Нью-Йорку?

Що, якщо всі фотографії вийдуть жахливими?

Що, якщо я захворію і не зможу зніматися, зламаю ногу по дорозі на знімальний майданчик чи щось таке?

Бренд витратив купу грошей на поїздку і в нас було всього три дні, щоб усе зробити.

Якщо я все зіпсую...

Я опустила голову і зосередилася на складанні сарафана, щоб Крістіан не помітив паніки в моїх очах.

Я мала знати, що це його не обдурить.

— Хвилюєшся? — запитав він, як зазвичай, страхітливо проникливо.

Я ковтнула клубок у горлі.

— Трохи, — дуже.

Чи міг Delamonte звільнити мене за некомпетентність посеред кампанії? Я повинна поговорити з Брейді й ще раз обговорити контракт. Можливо, вони вирішать, що припустилися помилки, і наймуть замість неї Раю або...

— Не варто. Ти чудово впораєшся.

— Ти занадто впевнений у мені.

— А ти занадто невпевнена, — цього разу його голос був ближче, оксамитовий дотик до моєї оголеної шиї та плечей.

Я обернулася, мій пульс прискорився від його близькості.

Я ніколи не хотів когось більше, і я ніколи не ненавидів себе так сильно.

Спогад про його слова спалахнув між нами, як електрика. Його очі спалахнули чимось яскравим і гарячим, перш ніж знову потьмяніли, і моє серце повернулося до свого звичайного ритму.

— Ми їдемо завтра вранці о восьмій, — Крістіан кивнув на мій багаж. — Я найму для тебе носія.

— Ти перебільшуєш. У мене не так багато речей.

Дві великі валізи, одна спортивна сумка і одна велика сумка здавались цілком прийнятними для трьох днів на Гаваях.