Спотворена брехня

27. КРІСТІАН

— Ти погрожуєш мені в моєму власному будинку? — у голосі Джарвіса Алонсо пробігла сталева грань.

— Не погрожую, сер. Пропоную.

Контраст між моїм ввічливим тоном і напругою, що потріскувала в повітрі, просочив шанобливе звернення насмішкою.

Я поклав руку на стегно Стелли під столом, заспокоюючи її. Вона виконала чудову роботу зі збереження спокійного виразу обличчя, але крихітні мурашки тремтіли під моїм дотиком.

Я утримувався від слів так довго, як тільки міг. Не в моєму характері було сидіти тихо, зіштовхуючись із несправедливістю щодо мене, і кожна чортова зневага щодо Стелли була зневагою щодо мене. Але для неї це була особиста проблема з її сім’єю. Їй потрібно було протистояти їм і сказати своє слово, щоб ніхто не втручався.

Я міг змиритися з тим, що її батьки зляться, хоча вони весь вечір мене дратували. Але чого я не потерплю, то це того, щоб хтось, навіть рідні Стелли, змушували її принести вибачення, на які вони не заслуговували.

Я звернув увагу Джарвіса на приємну посмішку, яка не відповідала моєму крижаному тону.

— Якщо вам цікаво, чому ваша донька щось приховує від вас, подивіться в дзеркало, — сказав я. — Подивіться, як ви відреагували. Замість того, щоб підтримати її, ви напали на неї. Замість того, щоб пишатися її прагненням і пристрастю, ви заганяєте її в коробку, в якій їй не місце. Стелла — одна з найбільш самовідданих, творчих і блискучих людей, яких я знаю, і все ж ви принижуєте її за те, що вона не відповідає вашим обмеженим визначенням успіху. Чому? Тому що вам соромно мати дитину, яка наважилася відхилитися від жорсткого шляху, яким ви самі пішли? Ваша гордість важить для вас більше, ніж її щастя, і все ж таки ви здивовані, що вона вважає єдину дорослу, яка була із нею поруч, більшою ріднею, ніж ви обоє.

Останнє речення я адресував і її батькові, і матері, які не ворушилися відтоді, як Стелла вибухнула.

Жінка має бути в шоці.

Добре. Вона це заслужила.

Лють була чудовиськом у моєму нутрі, спрямованим на обох батьків Стелли за те, що вони вчепилися їй у горлянку через її бісові фінанси, не замислюючись над тим, як вона себе почуває, та на її сестру за те, що вона викрила її звільнення із DC Style у такій жорстокій, мстивій манері.

Скільки невпевненості Стелли виникло через те, що вона виросла в такій осудливій родині?

Б’юся об заклад, більша частина.

Єдиним приводом для мого гніву була присутність Стелли і той факт, що це була її сім’я. Попри її натягнуті стосунки з ними, вона, ймовірно, не відреагувала б добре, якби я спустошив їхні банківські рахунки або заразив їхні пристрої руйнівними вірусами. Був один особливо неприємний код, який я розробив від нудьги торік, що міг збирати й знищувати всі дані на зараженому пристрої, доки цей пристрій не перетворився на непотрібний шматок металу менш ніж за десять хвилин.

Джарвіс уставився на мене, вени так сильно пульсували в нього на скроні, що я очікував, що вони луснуть у будь-яку секунду.

— Це сімейна справа, — проричав Джарвіс. — Мене не хвилює, як довго ти зустрічаєшся зі Стеллою. Ви не є і ніколи не будете сім’єю. Я знаю твою репутацію, Крістіане Гарпер. Ти прикидаєшся порядним бізнесменом, але ти змія в траві. У тебе всі руки в крові. І якщо ти думаєш, що якщо після сьогоднішнього вечора я підпущу тебе до моєї дочки, ти глибоко помиляєшся.

Я подивився на нього зі слабкою посмішкою.

Мало що тішило мене більше, ніж люди, які намагаються погрожувати мені. Він був батьком Стелли, що давало йому певний ступінь захисту.

Але які секрети ховалися в кібернетичних каналізаціях його цифрового життя? Копни досить глибоко, і завжди щось знаходилося. Історії пошуку Google, фотографії, переходи за посиланнями, електронні листи та приватні чати. Онлайн-життя людей було сповнене інформації, більша частина якої викидалася так недбало, що власник не замислювався, як це може викрити його.

Це була золота жила для таких, як я.

Якби Джарвіс Алонсо думав, що зможе тримати Стеллу над моєю головою, він би дізнався, як швидко і легко я можу викрити скелети в його шафі.

— Не втручай в це Крістіана, — м’який, різкий голос Стелли перервав мої роздуми. —Мене не хвилюють необґрунтовані чутки або те, що ти думаєш, що знаєш про нього. Ось що я знаю з особистого досвіду: відтоді, як ми зустрілися, від нього не було нічого, крім допомоги. Він заохочував мене слідувати за своїми мріями і вірив у мене, коли я не вірила у себе. За ті кілька місяців, що я його знаю, він підтримував мене більше, ніж ти за все моє життя, і я не дозволю тобі ображати його за те, що він заступився за мене.

Я був так вражений, що мало не здригнувся, перш ніж схаменувся.

Щось тепле й чуже ворухнулося в моїх грудях, роз’їдаючи споруджені мною сталеві перепони.

Раніше мене ніхто не захищав. Ніколи.

Я не потребував і не хотів цього, але Стелла завжди була винятком з усіх моїх правил, і вигляд її такої сильної і переконаної ясновидиці запалив сірник гордості в моїх грудях.

Її переконання було неправильним, бо я був саме тим, у чому мене звинувачував її батько — змією в траві, монстром із закривавленими руками і ще більш кривавим минулим. Але, побачивши себе крізь її рожеві окуляри, я вперше в житті пошкодував, що не був тим чоловіком, за якого вона мене приймала.

Безжальний, можливо, але благородний у своїй основі.

Насправді єдиними крихтами честі, якими я володів у ці дні, були ті, що відбивалися в її очах.

— Забирайся, — Джарвіс навіть не моргнув, слухаючи промову Стелли. Його лють була тихою, але всепоглинаючою за своєю силою. Сьогодні ввечері з ним не буде жодних суперечок. — Якщо ти віддаєш перевагу чужинцю, якого знаєш кілька місяців, а не своїй родині, то тобі не місце за цим столом.

Стелла напружилася, а її мати різко втягнула повітря.

— Джарвісе...

— Прямо зараз, Стелло, — він проігнорував зломлений протест дружини. — Іди, поки я сам тебе не викинув.

Наталя поворухнулася, по її обличчю нарешті пробігла тривога через те лайно, яке вона розв’язала.

— Татку...

— Ми взагалі саме збиралися йти, — я склав серветку акуратним квадратом і поклав на стіл, перш ніж відсунути стілець. — Стелло.

Я ніжно поклав руку їй на плече, виводячи її із заціпеніння.

Вона встала і, кинувши останній погляд на свою замерзлу сім’ю, пішла за мною за двері.

Тиша пішла за нами, як небажаний порушник, але я дозволив їй сидіти, поки Стелла не порушила її сама.