Спотворена брехня

— Я не претендувала на іншу офісну роботу. Я заробляю багато грошей на своєму блозі й щойно підписала контракт із великим брендом. Я отримую постійний дохід.

— Можливо, але це не стабільний дохід, — Джарвіс так щільно стиснув губи, що на його смаглявій шкірі вони здавалися не чим іншим, як білою смугою. — Що відбувається, коли угоди вичерпуються? Або якщо ти втратиш свій акаунт? Що щодо резервного фонду? Скільки в тебе заощаджень?

Він стріляв запитаннями, як кулями.

— Я... — я глянула на Крістіана, який схилив підборіддя в мовчазному виразі підтримки. Вираз його обличчя був безтурботним, але щось неспокійне ховалося під його очима. Тремтіння пробігло по моїй спині, перш ніж я знову зіткнулась з розстрільною командою.

— Я не планую ставати впливовою особою на постійній основі. Я насправді... — просто скажи це. — Я збираюся створити свій власний дизайн. Для модної лінії. І в мене залишилося трохи заощаджень, але я поповню їх, щойно отримаю наступний платіж за кампанію Delamonte.

Гільйотина тиші повисла над столом, перш ніж розсікла повітря і спричинила новий вибух.

— Ти не можеш говорити серйозно! — Міка стиснула виделку рукою з побілілими кісточками. — Модельєрка? Стелло, ти закінчила Таєр. Ти можеш бути ким завгодно! З якого дива ти обрала дизайн?

Мій батько застряг на іншій частині моєї бомби.

— Що ти маєш на увазі, що у тебе залишилося трохи заощаджень? Куди поділася інша частина?

Піт зволожив потилицю.

Зі щитом або на щиті.

Мої батьки вже злилися на мене. З таким самим успіхом я могла б зірвати пластир з іншого мого секрету й одразу розібратися з наслідками.

— Я оплачувала догляд за Маурою в будинку для літніх людей, — я зняла намисто і сховала руки під стегна, щоб вони не тремтіли, але праве коліно нервово підстрибувало.

Добре, що моя мама цього не бачила, інакше вона б теж на мене за це накричала. Згідно з японськими забобонами, похитуючи ногою, можна викликати привидів бідності або чогось такого. Це було одним із найбільших роздратувань моєї матері.

— У неї хвороба Альцгеймера, — продовжила я. Моя рука обвилася навколо краю стільця для підтримки. — Останні кілька років я плачу їй за проживання та харчування. Ось куди пішла більша частина моїх грошей.

Цього разу мовчання не було лезом, це був удав, який обвився навколо моїх кінцівок і душив мене доти, доки моє дихання не виривалося крихітними ковтками повітря.

Моя мати зблідла, поки не стала схожа на паперову копію самої себе.

— Чому ти так вчинила?

— Тому що в неї більше нікого немає, мамо. Вона дбала про мене...

— Вона не сім’я, — випалила Міка. — Ми вдячні їй за ті роки, які вона провела з вами, дівчатка, і я розумію, чому ви до неї прив’язані. Але вона не була твоєю нянею понад десять років, і ти не купаєшся в грошах, Стелло. Ти безробітна, заради бога. Навіть коли ти працювала в DC Style, твоя зарплата була мізерною. Витрачати десятки тисяч доларів на рік на турботу про колишню сімейну працівницю, коли ти фінансово не стабільна — це найбезвідповідальніше і найдурніше...

Гнів запалив сірник у моєму животі й знищив усю провину за мою брехню.

Я ненавиділа, як мої батьки відкинули Мауру як колишню сімейну співробітницю, коли вона була чимось більшим. У дитинстві вона заколисувала мене піснями, проводила мене крізь бурхливі роки статевого дозрівання і з вражаючим терпінням витримала бурю шкільної туги. Вона була поруч із кожним обдертим коліном і кожним розбитим серцем підлітки, і вона заслуговувала на більше, ніж швидкоплинне визнання за все, що вона зробила.

Без неї мої батьки не були б там, де вони зараз. Вона тримала сім’ю разом, поки вони будували свої кар’єри в легендах.

— Маура — це сім’я. Вона була для мене більшою матір’ю, ніж ти коли-небудь була! — слова вирвалися назовні перш, ніж я встигла їх зупинити.

Зітхання Наталії заглушив стукіт її виделки об тарілку. Вона не сказала жодного слова відтоді, як розкрила мою стрілянину з DC Style, але її очі були розміром з блюдця, коли вона втупилася на мене.

Ніхто з нас не заперечував батькам відтоді, як ми були бунтівними підлітками. Навіть тоді наш бунт був поміркованим — тут уїдливий коментар, там ніч, коли ми втекли на вечірку до друга.

Ми не були зразковими дітьми за погану поведінку, але я... о боже. По суті, я сказала своїй матері, що вона лайняна мати. На очах у гостя і решти членів нашої сім’ї. За вечерею.

Макарони, які я з’їла раніше, забурлили в моєму шлунку, і я зіткнулася з цілком реальною можливістю того, що мене знудить на улюблений набір Веджвуда Мікі.

Моя мати похитнулася, ніби я вдарила її тильною стороною руки. Якщо раніше вона була блідою, то тепер вона перетворилася на примару, її щоки повністю зблідли, наче хтось висмоктав з неї життя.

Цього разу Міка Алонсо, одна з найстрашніших адвокаток у місті, жінка, у якої була відповідь на кожне запитання і спростування кожного аргументу, втратила дар мови.

Я хотіла б почуватися добре, але все, що я відчувала, було нудотою. Я не хотіла завдавати їй болю. Я не очікувала, що мої слова завдадуть їй болю, бо вони були такими очевидними. Моя мати ніколи не була поруч, коли я була дитиною. Одного разу вона пожартувала, що Маура була нашою сурогатною матір’ю.

Але не можна було заперечувати біль, що наповнював її очі і спотворював її обличчя до невпізнання.

Обличчя мого батька поруч із нею теж було невпізнанним, за винятком того, що його обличчя було темним і ледь стримувало лють.

— Ти переступила межу, Стелло, — його низький голос викликав нову хвилю нудоти, що обрушилася на мої нутрощі. — Вибачся перед мамою. Прямо зараз.

Тильні сторони моїх стегон притиснулися до долонь, а голова паморочилася від тисяч відповідей.

Я могла б вибачитися і згладити ситуацію. Що завгодно, аби стерти образу моєї матері та гнів батька.

Маленька дівчинка в мені все ще зіщулювалася при думці про те, що розізлить моїх батьків, але все, що менше за повну чесність, було б лише тимчасовим бальзамом для гнійної рани.

— Вибач, якщо я заподіяла тобі біль, мамо, — тріщина в моєму голосі збіглася з тією, що розколола мої груди. — Але Маура практично виростила мене. Ми обидвоє знаємо, що це правда, і їй більше нікому подбати про неї. Вона провела найкращі роки свого життя, піклуючись про мене і поводячись зі мною так, ніби я була її власною донькою. Я не можу залишити її саму зараз, коли я їй потрібна.