Спотворена брехня

26. СТЕЛЛА

Я закінчила першу частину своєї колекції через чотири дні після новосілля Джоша і Джулс.

Вона висіла на задньому боці моїх дверей розсипом шовку і звивистими лініями, її золотистий колір різко контрастував з темним дерев’яним фоном.

Це було не ідеально, а тканина була дорогою, а це означало, що мені потрібен був кращий оптовий варіант, якщо я хотіЛА збільшити виробництво, але це було зроблено. Перший відчутний доказ того, що мої мрії були не просто мріями, і що я, нарешті, роблю конкретні кроки до того, щоб втілити їх у реальність.

Повний начерк, яким би недосконалим він не був, усе ж таки кращий, ніж його повна відсутність.

І це була моя власна викрійка, власний дизайн. Це була не просто сукня Simplicity Pattern, яку я пошила на різдвяні канікули одного року. Це було моє.

Надмірне планування — це форма прокрастинації.

Слова Лайли з нашого побачення за горнятком кави луною лунали в моїй голові, коли я провела рукою по корсажу сукні. Його плавне ковзання по моїй шкірі викликало тремтіння, що пробігло по моїй крові. Якщо вам потрібен бренд — вам потрібен продукт. Створіть чудовий продукт, а потім турбуйтеся про все інше.

«Все інше» включало в себе ціноутворення, пошук постачальників, роботу з роздрібними покупцями і тисячу інших деталей, які приголомшували мене щоразу, коли я переглядала свій список справ, але у мене був продукт і план.

Усе інше витікатиме звідти.

Дивне почуття переповнювало моє горло, настільки незнайоме, що мені знадобилася хвилина, щоб визначити його: гордість.

Я не відчула цього, коли набрала мільйон підписників або коли прокинулася наступного дня від потоку пропозицій про співпрацю з брендами. Але зараз, стоячи перед сукнею, на пошиття якої в мене пішов день, а на створення — ціле життя, тепле сяйво гордості охопило мене.

Усе своє життя я створювала для інших людей. Мої дописи в блозі були для моєї аудиторії, мої фотографії були для моїх підписників, мої оцінки були для моїх батьків, а мої ідеї були для DC Style, коли я там працювала.

Це був перший раз за довгий час, коли я зробила щось для себе, і чесно? Це було до біса приємно.

Невагомість розширилася в моїх грудях і вирвала з мене величезну посмішку. Мене навіть не хвилювало, що моя щомісячна сімейна вечеря була цього вечора. Ніщо не могло мене зламати...

Мій телефон засвітився вхідним дзвінком від Наталії.

...крім розмови з моєю сестрою.

Моя посмішка потьмяніла, але запаморочення залишилося достатньо, щоб мій голос став веселішим, ніж зазвичай, коли я взяла слухавку.

— Привіт, Нат.

— Це нагадування про те, що мама і тато чекають, що ти приведеш сьогодні ввечері свого хлопця, — Наталя обійшлася без люб’язностей. — Нагадай йому прийти підготовленим із досягненням, яким він може поділитися.

Так, очікувалося, що гості поділяться своїми досягненнями на сімейній вечері Алонсо. Як ще моя сім’я могла судити про те, чи гідні вони ще одного запрошення?

— Крістіан не може прийти. — Я поставила Наталю на гучний зв’язок, щоб закінчити збори. Я втратила лік часу, розглядаючи свою сукню, і за годину мала бути в батьків. — Він хоче бути там, але в останній момент захворів. Лихоманка, озноб, усе таке.

Було страшно, як легко брехня злітала з мого язика.

Вона впала на землю з тихим дзвоном, приєднавшись до десятків інших неправд, які я виголосила за останні кілька місяців.

— Справді? — тон Наталі став підозрілим. — Як зручно.

Я закрутила волосся в пучок, сподіваючись, що вона не чує прискореного стуку мого серця.

— На жаль, хвороба не відповідає нашим особистим графікам.

Більше брехні. Я могла б добре заробити як продавчиня автомобілів, якби моя лінія одягу не вдалася.

Почуття провини пронизало мої груди, але я міцно трималась. Нізащо, чорт забирай, я не могла змусити навіть свого найлютішого ворога обідати з Алонсо. Крім того, мені був потрібен ясний розум і всі мої здібності, щоб мати справу з батьками, і якщо Крістіан і був хороший у чомусь, то це в затуманенні мого судження.

— Мама і тато будуть незадоволені, — попередила Наталя. — Вони з нетерпінням чекали зустрічі з твоїм хлопцем.

Більше схоже на те, що вони з нетерпінням чекали можливості підсмажити його. У Джарвіса і Мікі Алонсо був суворий список вимог, які вони очікували від майбутнього зятя, і хоча Крістіан поставив галочки майже у всіх графах — багатий, добре освічений, культурний — процес допиту був би тортурами.

— Ти так багато пишеш про нього. Це має бути серйозно.

Моя сестра так відверто говорила про нагляд за мною, що я б розсміялася, якби так не нервувалась.

— Ми поступово йдемо до цього, — я нанесла рум’яна на щоки. — Я впевнена, що мама та тато зрозуміють. Крім того, ти знаєш, як мама ставиться до мікробів. Вона б не хотіла, щоб на обіді був хворий гість...

— Насправді я почуваюся набагато краще.

Я обернулася, мій пульс почастішав, побачивши Крістіана, що притулився до дерев’яного каркаса, без піджака і з однією рукою в кишені. Пасмо темного волосся впало йому на око, благаючи мене зачесати його назад.

— Учора я вийшов з ладу, але сьогодні я як новенький, — він звернувся до Наталі по гучному зв’язку, але його очі не відривалися від мене. — Отже, Стелло, люба, я все-таки зможу супроводжувати тебе на вечерю.

Цього не було.

Крістіан почув нас, коли я перевела Наталю на гучний зв’язок.

Хтось у високих небесах має ненавидіти мене. Можливо, мені не слід було так часто прогулювати церкву відтоді, як я переїхала з дому своєї родини.

— Що ти робиш? — пробурмотіла я, сподіваючись, що мій погляд висловить усю ступінь мого невдоволення.

Його єдиною відповіддю була усмішка, яка змусила мене переглянути свою позицію щодо ненасильства.

Не нашкодь... якщо тільки твій фальшивий бойфренд не намагався влаштувати вечерю з твоєю владною родиною.

Знову ж таки, вечеря має бути достатнім покаранням. Один обід з Алонсо змусив би навіть могутнього Крістіана Гарпера тікати куди подалі.

— Ой! — рідкісне здивування пролунало в голосі Наталі, перш ніж вона прийшла до тями. — Приємно чути, — тепер, коли вона знала, що в кімнаті хтось ще, її слова пом’якшилися. — Тоді побачимося за годину.

— Так. З нетерпінням чекаю цього, — протягнув Крістіан.

Я повісила слухавку, перш ніж озвучила роздратування, що вирувало в моїх венах.

— Що це було?

Холоднокровна, спокійна, зібрана. Холоднокровна, спокійна...