Страница 87 из 167
— Я б приділяв більше часу вдосконаленню твоїх шахових навичок і менше переймався б чужими справами, Джоше. Я обіграв Алекса в шахи. А ти? — моя посмішка була чистим льодом.
Посмішка Джоша зникла.
— Що значить, ти виграв у Алекса в шахи? Коли ви разом грали в шахи? — він повернув голову до Алекса. — Ти грав в шахи з кимось іще?
Алекс ненадовго заплющив очі, перш ніж розплющив їх і подивився на мене, вираз його обличчя був сповнений крижаної отруйності.
Моя посмішка стала ширшою.
— Ми зустрічаємось на гру щомісяця, — я покрутив свій напій у склянці. — Хіба він не сказав тобі?
— У тебе є ще один таємний найкращий друг? Але... Я твій найкращий друг! Я купив тобі банановий джамбо для твоєї парубочої вечірки! — Джош виглядав враженим.
— Я не хочу банановий джамбо, і він не мій найкращий друг, — погляд Алекса посилився.
Я знизав плечима, моя думка зрозуміла.
Що ти можеш зробити? Таке життя.
Я не винен, що він був настільки асоціальний, що його найкращий друг злився на те, що він проводить час із кимось ще.
— Я не можу в це повірити. Щомісячна зустріч на гру, — люто пробурмотів Джош. — Тому ти не став дивитися зі мною останній фільм Marvel? Тому що ти знаєш, що я вмирав від бажання подивитися цей фільм уже кілька тижнів...
Різ був надто зайнятий сміхом, щоб звертати увагу на драму, що розгортається менш ніж за три фути від нього.
— Зачекайте, поки я не скажу Бріджит. Їй це сподобається.
— Ти ні хріна їй не скажеш, — мій тимчасовий гарний настрій випарувався.
— Звичайно, не скажу, — його велике тіло тряслося від сміху.
Моя щелепа стиснулися від роздратування.
Якщо й було щось, що я зневажав, крім некомпетентності та Дня святого Валентина, то це те, що люди копалися в моїх особистих справах.
Колись Алекс і Різ погодилися б зі мною. Тепер вони були занадто побиті своїми другими половинками, щоб поводитися з хоч краплею самоповаги. Алекс жартує? Різ відмовляється від особистого життя заради папараці та перерізаних стрічок?
Це було нудотно.
Ми зі Стеллою були іншими.
Я не кохав її, але я хотів її з силою, яка залишила надумане, заїжджене поняття «кохання» в пил. Він не був солодким чи нудотним. Не було ні веселок, ні єдинорогів, тільки бажання, що межує з грубістю і темрявою.
Спекотні червневі дні. Таємні посмішки. Бірюза.
Я чекав довго.
Зрештою, я зловив її, і вже ніколи не відпущу.