Спотворена брехня

25. КРІСТІАН

— Якого біса ти думаєш, що робиш?

— Я п’ю і насолоджуюся твоєю чудовою компанією, — я підняв свою склянку. — Радий знову тебе бачити, Ларсене.

— Хотів би я сказати те саме.

Різ бурчав і розмірковував відтоді, як я прийшов, що не сильно відрізнялося від його звичайної поведінки, але тепер, коли дівчат не було в кімнаті, він спрямував усю силу свого гніву на мене.

— Один рік як принц-консорт, і ти забув нашу історію. Нашу дружбу, — я додав у свій тон ретельно продумане розчарування. — Я думав, що ти інший, але це правда, що вони кажуть. Абсолютна влада розбещує абсолютно.

Я використовував дружбу в найширшому сенсі цього слова. Наші непрості, складні стосунки почалися з того, що Різ врятував мені життя, а він пішов зі служби безпеки Гарпер, щоб бути з Бріджит. Шлях між цими точками був пронизаний розбіжностями, шпильками і дивною сумішшю взаємної поваги і підозрілості.

— Припини нести нісенітниці, Гарпер, — погляд Різа потріскався від роздратування. Класичний Ларсен. Якби він розмірковував ще сильніше, йому знадобився б пластичний хірург, щоб прибрати похмурий вираз з його обличчя. — Я казав тобі триматися подалі від Стелли. Мені все одно, якщо це не насправді. Вона живе з тобою і я не довіряю тобі під одним дахом із нею.

— Ти, здається, страшенно занепокоєний її особистим життям, — протягнув я. — Що-небудь, що повинна знати Бріджит?

У повітрі витала безмовна небезпека, але ніхто не здавався занепокоєним, крім королівських охоронців, які неспокійно переминалися в задній частині кімнати. Джош зачаровано стежив за нашою ходою туди-сюди з іншого боку Різа, тоді як Алекс з нудьгуючим виглядом гортав свій телефон.

— Я турбуюся через Бріджит, — проричав Різ. — Стелла — її найкраща подруга. Якщо ти займешся з нею сексом, Бріджит засмутиться. А це означає, що я засмучуся.

— Ах, я бачу, — я побовтав свій напій у склянці, перш ніж зробити задумливий ковток. — Має бути виснажливо, коли твої емоції так тісно пов’язані з чужими. Це працює навпаки, чи це односторонній повідець, тільки вона може смикнути?

Джош фиркнув від сміху.

— Ти поводишся весело, — сказав Різ, не дивлячись на нього. — Наприклад, Джулс і Ейва не сидітимуть на ваших дупах, якщо щось трапиться зі Стеллою.

Посмішка Джоша зникла. Алекс відірвав погляд від телефону, його холодні зелені очі пронизали мою шкіру вперше відтоді, як я приїхав.

Ми не впізнали одне одного, окрім обов’язкового привітального кивка.

Ми не приховували нашу квазі-дружбу, але й не оголошували про це світові, бо оголошувати не було чого. Якщо не брати до уваги наших щомісячних шахових матчів і випадкового ділового спілкування, ми рідко бачилися.

— Очевидно, я занепокоєний, — сказав Джош, роблячи один-вісімдесят, коли адресував своє наступне запитання мені. — Які ваші наміри зі Стеллою?

— Мені не потрібно пояснюватися з тобою. Я навіть не знаю тебе.

Брехня. Магда ненавмисно потрапила до його рук до того, як Данте купив її в нього, а це означало, що я знав про Джоша Чена все. Його сімейне походження, його оцінки в медичній школі, його улюблена баскетбольна команда і те, як він пив каву.

Він був золотим хлопчиком із темною смугою, але мені не було про що турбуватися тепер, коли Магда більше не належала йому.

— Ти сидиш у моєму домі, зустрічаєшся з однією із найкращих подруг моєї сестри й подруги, тож тобі справді потрібно порозумітися, — сказав Джош. — Якщо тобі це не подобається, сміливо йди.

Я зітхнув, шкодуючи про своє рішення відвідати цю чортову вечірку.

Якби Стелла не була такою непохитною у своєму бажанні прийти, я міг би провести день, займаючись чимось продуктивнішим, наприклад, вистежуючи її переслідувача, реорганізуючи мою бібліотеку або розгадуючи вчорашній кросворд.

Усе було краще, ніж ця нестерпна розмова.

— Знаєш... — вираз обличчя Різа став задумливим. — Бріджит розповіла мені про все, що ти робив для Стелли. Знизив їй орендну плату, погодився на фальшиві побачення, переселив її у свій будинок, коли її налякав якийсь покидьок, — припущення перетворилося на розуміючий спалах, який викликав дюжину попереджувальних сигналів. — Думав, тобі не подобаються люди у твоєму особистому просторі. Чи є причина, з якої ти роздаєш їй особливе ставлення, наприклад, цукерки?

— У мене є причини, — я струсив пушинку з рукава, образ безтурботного спокою, хоча в грудях прослизнуло занепокоєння.

Різ був справжньою скалкою в моїй дупі не тільки тому, що він був одним із небагатьох, хто не боявся протистояти мені, а й тому, що був до біса спостережливим і знав мене краще, ніж будь-хто, крім Данте.

Моє роздратування посилилося ще на одну сходинку, коли він оглянув мене з... веселощами? Що, чорт забирай, було так смішно?

— Я впевнений, що так, — гумор подовжив його розтягування. — Вловлюєш, Гарпере?

— Тільки роздратування від допиту, — моя щелепа стиснулися, перш ніж я схаменувся і розслабився. — Те, чим я займаюся зі своїм життям і часом, вас не стосується.

Усмішка Різа стала ширшою.

— Ухиляєшся. Це означає, що я маю рацію, — його низький смішок загострив грані мого невдоволення. — Ого. Ніколи не думав, що доживу.

Поруч із ним пальці Джоша літали по телефону з лякаючою швидкістю.

— Ти пишеш Джулс? — мої очі звузилися.

— Звісно ні. Але якщо тобі цікаво, дівчата будуть у ванній ще... — він перевірив свій телефон. — Принаймні, ще півгодини.

Ісус Христос.

З усіх людей, з якими Стелла могла дружити, вона повинна була вибрати цих людей.

— У почуттях немає нічого ганебного, — легка посмішка розколола лід на обличчі Алекса. — Ти звикнеш.

Той Алекс Волков, якого я знав три роки тому, ніколи б такого не сказав, навіть жартома.

Ще одна ознака того, що кохання перетворювало найврівноваженіших людей на дурнів. Цього було достатньо, щоб людина захотіла вистежити Купідона і повісити виродка своїми власними стрілами.

Образа розрослася в моїх грудях.

— Не починай із мене. Принаймні я не кидав свою компанію, щоб цілий рік ходити за дівчиною, сподіваючись, що вона подивиться на мене знову.

— Проте в мене є дівчина, а ти сидиш на дивані й сперечаєшся з другою половинкою її подруги, — м’яко сказав Алекс. — Якби в тебе не було почуттів до Стелли, ти б так не переживав із цього приводу.

— У яблучко, — Джош кивнув, ніби знав мене, хоча до сьогоднішнього дня ми обмінялися загалом п’ятьма словами.