Страница 82 из 167
Вона могла б бути піді мною зараз, її нігті вчепилися в мою спину, а моє ім’я було чути в неї в роті... Мій оргазм згорнувся біля основи хребта, спочатку повільно, потім швидше, поки не вибухнув в один сліпучий, оглушливий момент.
— Блять!
Сила мого звільнення заглушила моє прокляття, але коли я спустився з висоти, все, що залишилося, це холодна вода і яскраве, глузливе світло верхнього світла.
Я притулився чолом до крижаної плитки і став рахувати свої глибокі вдихи.
Один. Два. Три.
Кімната Стелли знаходилася по коридору від моєї. Незважаючи на те, що я сказав їй, замкнені двері не будуть надійним захистом.
Чотири. П’ять. Шість.
Я продовжував рахувати, поки моє серцебиття не сповільнилося до нормального темпу, і ясність не прогнала скотч із моєї крові й туман у моєму мозку.
Це була невідповідна ніч, щоб зробити хід.
Я чекав так довго. Я міг би почекати ще трохи.
Тому що, коли я оголошу Стеллу своєю, я зроблю це так до біса ретельно, що в жодного з нас не залишиться жодного сумніву щодо того, кому вона належить... або кому я належу натомість.