Спотворена брехня

— Ти не правий, — наші погляди зустрілися, як два шматочки головоломки, що стали на свої місця. — Я думаю, ти один із найчарівніших чоловіків, яких я коли-небудь зустрічала.

Це було сміливе зізнання, через яке його очі потемніли, перетворившись на насичений розплавлений бурштин.

— Один із? — млосна м’якість його запитання розпалила дику алхімію між нами. Темне полум’я поглинуло весь кисень у салоні, майже нічого не залишивши моїм стиснутим легеням.

— Розкажи мені більше про себе, і я можу просунути тебе на вершину списку.

Його сміх вкрав решту повітря в моїх грудях.

— Туше.

Погляд Крістіана опустився до мого рота, і залишки його сміху випарувалися. Темнота проковтнула бурштин, не залишивши після себе нічого, окрім обіцянок гріха й темних задоволень.

Уколи нервової енергії дзижчали під моєю шкірою. Спогад про наш майже поцілунок, коли я вперше в’їхала, сплив на поверхню, як це було з тієї ночі.

Мої нігті встромилися в коліна, і я чекала, не дихаючи і не рухаючись, поки Крістіан опустив голову...

— Містере Гарпер, вибачте за вторгнення. Але ви хотіли, щоб я попередив вас за п’ятнадцять хвилин до приземлення.

М’який голос чергового розрізав момент на тисячу рваних шматочків.

Холодна хвиля кисню хлинула назад у мої груди, супроводжувана їдким уколом розчарування, коли Крістіан відсахнувся. Обличчя порожнє, усі сліди бажання зникли, ніби його ніколи не існувало.

— Дякую, Портіє, — абсолютно рівне, абсолютно спокійне, на відміну від безладного серцебиття, що гримить за моєю грудною кліткою.

Портія кивнула. Її очі металися між нами, перш ніж вона зникла в іншій частині літака.

Крістіан повернувся до свого комп’ютера, і ми не розмовляли під час польоту.

Це було так само добре.

Я не змогла б скласти правильно слова, якби спробувала. Я була занадто схвильована свідомістю того, що Крістіан Гарпер збирався знову мене поцілувати... і що я відчайдушно цього хотіла.

Хоч би як я нервувала через зйомки в Delamonte, я була вдячна за те, що вони відволікли мене від моїх заплутаних почуттів до Крістіана. Я хотіла його, але не хотіла зустрічатися з ним (або з ким-небудь ще).

Ми жили разом, але майже не знали одне одного.

Світ думав, що ми зустрічаємося, але ми майже не цілувалися.

Протиріч було достатньо, щоб звести дівчину з розуму.

Щойно я повернулся до Вашингтона, мені потрібно буде якомога швидше поспілкуватися з Ейвою і Джулс. Я занадто давно була поза грою, щоб розібратися зі своїм безладом самостійно.

Але наразі в мене було дещо більш термінове, що вимагало моєї уваги: не зіпсувати першу фотосесію Delamonte для найважливішої угоди з брендом у моєму житті.

Коли ми з Крістіаном прибули в студію, там уже кипіла робота. Фотограф, візажист, перукар, різні асистенти і співробітники Delamonte носилися навколо, відпарюючи одяг і вовтузячись з освітленням та реквізитом. На задньому фоні грала поп-пісня, але коли я увійшла, весь шум припинився.

Павуки занепокоєння повзали по моїй шкірі.

У мене не було проблем із сольними фотосесіями або зйомкою на камеру, коли я не могла бачити, як люди дивляться на мене. Бути в центрі уваги на зйомках наживо — зовсім інша справа.

— Стелла! — Луїза порушила мовчання й привітала мене бурхливими поцілунками в обидві щоки. — Ти маєш чудовий вигляд. І Крістіан, — її брови піднялися вгору по майстерно обробленому ботоксом чолу. — Це сюрприз.

— Я в місті у справах. Крім того... — Крістіан поклав руку мені на поперек. — Я не міг встояти перед першою фотосесією Стелли.

Він мав такий правдоподібний вигляд і звучав так правдоподібно, як гордий, люб’ячий хлопець, що я майже забула, що ми прикидалися.

Майже.

— Хм, — Луїза дивилася на нього із захопленням. — Правильно.

Я була більше здивована, побачивши її на знімальному майданчику, ніж вона побачила Крістіана. Як генеральна директорка бренду, нагляд за фотосесіями був нижчим за її рівень оплати.

Вона, мабуть, прочитала збентеження на моєму обличчі, тому що її очі блищали знанням.

— Я теж не могла не зайти. Люди кажуть, що я займаюся мікроменеджментом, але ця кампанія — моє дітище. Я сповнена рішучості зробити її найкращою в історії Delamonte, а ти, моя люба... — вона поплескала мене по руці. — Ти допоможеш цьому статися.

Бутерброд, який я з’їла на обід, скрутив шлунок.

Правильно. Ніякого тиску взагалі.

Крістіан усамітнився, щоб відповідати на ділові дзвінки, а я займалася зачіскою й макіяжем, і зустрічалася з усіма на знімальному майданчику, включно з Рікардо, штатним фотографом бренду. Це був гарний чоловік років сорока, із засмаглою шкірою і кокетливою посмішкою, яку він дарував мені, перш ніж вона зникла.

Я простежила за його раптово настороженим поглядом туди, де біля виходу стояв Крістіан із телефоном біля вуха, але його увага була прикута до нас.

— Твій хлопець ревнивий, так? — Рікардо видав нервовий смішок, перш ніж відкашлятися. — Неважливо. Пора починати, люба. Нам потрібно створити магію!

Він був досить чарівний, щоб вимовити таку паскудну фразу й протягом наступної години я щосили намагалася слідувати його вказівкам, позуючи, повертаючись і вигинаючись у дивних, неприродних позах, доки піт не стікав по моєму хребту.

Світло було шалено гарячим і я уявила, як тане мій грим, поки я не стану схожа на божевільного клоуна.

Крім того, чи було це тільки в мене, чи Рікардо втратив частину свого ентузіазму? Його підбадьорливі вигуки «Чудово!» і «Красота!» поступово звужувалися до «Повернись ліворуч» і «Занадто далеко ліворуч». Незабаром студію заповнили тільки клацання і дзижчання його камери.

Ніхто не говорив, але тяжкість їхніх поглядів тиснула на мене, як другий шар одягу.

Невпевненість у собі закралася у вакуум, що залишився після їхнього мовчання.

Уяви, що ти вдома. Твоя камера стоїть на штативі обличчям до тебе. Ти вдосконалила налаштування і готова знімати. Ти робила це тисячу разів, Стелло...

— Підніми підборіддя вище, — інструктаж Рікардо перервав вигадану мною фантазію про самотність. — Опусти руку... ще трохи... розслаб плечі...

Це не працювало.

Він цього не говорив, але я це відчувала. Густий, кислий укус розчарування просочив повітря. Той самий, який я так звикла куштувати щоразу, коли поверталася додому.

Я нарешті почала працювати з брендом своєї мрії і все зіпсувала.