Спотворена брехня

20. СТЕЛЛА

Я уникала Крістіана з рішучістю каторжника-втікача, який рятується втечею від ФБР за тиждень до Нью-Йорка.

Це було напрочуд легко, зважаючи на те, як рано він уходив уранці і як пізно повертався вночі. Я підозрювала, що він теж уникає мене, і майже очікувала, що він відмовиться супроводжувати мене на зйомках.

Але ні.

Того ранку, коли я знімалася в Delamonte, я виявила себе на висоті тридцяти п’яти тисяч футів у повітрі, сидячи навпроти людини, яка, здавалося, так само вперто ігнорувала мене, як і я її.

За винятком ввічливого обміну привітаннями, ми не розмовляли одне з одним відтоді, як вийшли з дому.

Я відсьорбнула води з лимоном і крадькома глянула на Крістіана. Він працював на своєму ноутбуці, зосереджено насупивши брови. Його куртка лежала на сидінні поруч із ним і він закотив рукави сорочки, оголивши годинник і засмаглі м’язисті передпліччя.

Як я досі не розуміла, наскільки сексуальними були передпліччя?

Я втупилася туди, де його Patek Philippe блищали на тлі його бронзової шкіри. Джулс мала рацію. Було щось у чоловіках, які носять годинники...

— Про що думаєш? — Крістіан не відривався від комп’ютера.

Я не робила нічого поганого, але моє серцебиття збилося, ніби він упіймав мене на крадіжці.

— Просто думаю про зйомки, — збрехала я. Я зробила ще ковток води.

Між напругою в літаку і моєю зйомкою в Delamonte того дня я була здивована, що можу проковтнути що завгодно, навіть рідини.

— Що ти збираєшся робити, поки я на знімальному майданчику? — я спитала. — Піти в нью-йоркський офіс?

Штаб-квартира Harper Security розташовувалася в окрузі Колумбія, але у неї були офіси по всьому світу.

— Я не лечу з тобою в Нью-Йорк, щоб відсиджуватися в іншому офісі, — Крістіан щось набрав на клавіатурі. — Я приєднаюся до тебе на знімальному майданчику.

Здивування вибухнуло в моїх грудях, за ним послідував укол тривоги.

— Але зйомка може зайняти кілька годин.

— Я знаю.

Я чекала уточнення, яке так і не прийшло.

Я стримала зітхання. Крістіан був більш мінливий, ніж зламаний градусник.

Через брак кращого, я влаштувалася глибше у своєму кріслі й почала розглядати розкіш, що оточувала нас.

Приватний літак Крістіана нагадував літаючий особняк. Кремові шкіряні сидіння утворювали затишну зону відпочинку, а елегантний, наче хмара, темно-синій килим приглушував кроки двох елегантно вдягнених службовців, які мали такий вигляд, наче щойно вийшли з останнього номера Vogue.

Крім основного салону, в літаку також була спальня, повністю обладнана ванна кімната, зона огляду на чотирьох осіб та обідній стіл з тарілками з магнітним дном і столовим сріблом, спроектованим таким чином, щоб залишатися нерухомим в умовах турбулентності.

Мабуть, це коштувало цілий статок.

Крістіан здавався таким же задоволеним своїм розкішним оточенням, як людина, що виросла зі срібною ложкою в роті, але мої дослідження показали мені, що він походив із нормальної сім’ї, яка належала до верхнього середнього класу. Згідно з єдиним публічним інтерв’ю, яке він коли-небудь давав, його батько був інженером-програмістом, а мати — шкільною адміністраторкою.

— Чому ти обрав приватну охорону? — запитала я, порушуючи мовчання. — Ти міг би піти в будь-яку сферу.

Крістіан з відзнакою закінчив Массачусетський технологічний інститут. Він міг би отримати роботу де завгодно після випуску — у НАСА, Кремнієвій долині, ЦРУ. Натомість він вирішив побудувати свою власну компанію з нуля без будь-яких гарантій успіху в галузі, якої торкалися лише деякі випускники Массачусетського технологічного інституту.

— Мені подобається це, — Крістіан, нарешті, підняв погляд, його рот зігнувся від того, що він побачив на моєму обличчі. — Різ каже, що це мій комплекс бога. Знаючи, наскільки важливі життя, поставлені на карту, і що вони в моїх руках.

Я й забула, що Різ працював на нього. Вони були настільки різними, що важко було уявити їх такими, що існують в одній і тій самій сфері.

Різ, попри всю свою грубість, дотримувався правил (якщо тільки не була замішана Бріджит). Крістіан, схоже, взагалі не особливо потребував правил, якщо тільки вони не були його власними.

— Це не так, — можливо, я не так добре знаю Крістіана, незважаючи на те, що живу з ним, але я знала, що він нічого не зробить із чистого его. Для цього він був занадто практичним і розважливим.

— Ні, це не так. Не зовсім, — він провів великим пальцем по циферблату годинника. — Якби я хотів тільки грошей, я міг би отримати їх будь-якою кількістю способів. Акції, продаж пропрієтарного програмного забезпечення... що я і зробив, щоб залучити капітал для Harper Security. Але щойно ти досягаєш певного рівня багатства, гроші залишаються просто грошима. Це не додає жодної внутрішньої цінності, крім его. Що важливіше, так це ваша мережа. Доступ. Люди, яких ти знаєш, і те, що вони готові зробити для тебе, — посмішка, рівною мірою чуттєва і небезпечна. — Один борг від хорошого контакту коштує більше, ніж усі гроші у світі.

По моєму хребту пробігло тремтіння трепету. Те, що він сказав, мало сенс, але те, як він це сказав, прозвучало зловісніше, ніж він, імовірно, хотів.

— До речі, про справи... — Крістіан так легко перемикав теми, що моєму мозку знадобилася хвилина, щоб збагнути. — Як просувається бізнес-план?

— Добре, — я хотіла сказати більше, але дотик його коліна до мого відволік мене.

Я не усвідомлювала, наскільки ми зблизилися під час нашої розмови.

Чоловічий жар і декадентські прянощі проникли в мої легені і ще більше відволікли мене, перш ніж я встигла вловити інші майже забуті слова.

— Але я не хочу говорити про це просто зараз. Розкажи мені про себе більше

Його міні-промова щойно була моїм першим розумінням того, як працює його розум.

Крістіан носив свої дорогі костюми і чарівність, як обладунки, і я відчайдушно потребувала щілини, будь-якої можливості побачити людину за маскою.

Яким же було його дитинство? Якими були його захоплення, цілі та страхи? Що зробило його тим, ким він був?

Я не знала, навіщо мені потрібні відповіді на ці запитання, але я знала, що мигцем того, що я отримала, було недостатньо. Це було надто п’янко, як ковток прекрасної текіли прямо в кров алкоголіка.

— Я не такий цікавий, — це була плавна, відпрацьована відповідь людини, яка все життя замикала свої особисті думки й почуття в сховище.