Спотворена брехня

— Ти не хочеш втратити обліковий запис, але ти також не хочеш заплямувати свою репутацію або створити поганий прецедент, відключивши іншого, — припустила я. Я закусила губу, обдумуючи це. — Я маю на увазі, це питання гордості. Він не хоче, щоб його конкурент мав те, що має він, то чому б тобі не запропонувати йому щось додатково? Підключи його до пакета VVIP і дай зрозуміти, що його конкурент не має такого ж рівня доступу.

VIP був стандартом для його клієнтів, але VVIP був наступним рівнем.

— У мене немає пакета VVIP.

— Тепер є. Принаймні, змусь його думати, що ти це робиш, — поправилася я. — Додай додаткові заходи безпеки, запроси його випити. Скажи йому, щоб зберігав пакет у таємниці, бо він доступний тільки дуже обраним. Щось на кшталт секретного клубу. Це заспокоїть його самолюбство, і він буде в захваті, бо в нього є перевага перед конкурентом. Такі люди просто хочуть відчувати, що вони кращі за когось.

Це був урок, який я засвоїла за роки роботи у світі моди.

Крістіан подивився на мене зі слабкою посмішкою.

— Можливо, у тебе більше ділової хватки, ніж ти думаєш, — його низький шепіт огортав мої почуття, немов розкішна оксамитова ковдра.

— Більше співчуття, ніж ділової хватки, — зніяковіло сказала я. — Я, як і раніше, жахлива в переговорах і бухгалтерії.

«Навчися приймати компліменти, дитинко. «Дякую» — цілком адекватна відповідь», —

голос Джулс луною відгукнувся в моїй голові.

Я намагалася, але деякі компліменти було легше прийняти, ніж інші.

— У будь-якому разі, спробуй і подивися, що вийде, — я прочистила горло. — А поки що тобі потрібно зняти стрес. Ти медитуєш?

Він уставився на мене.

— Це допоможе тобі краще спати.

Тиша.

Тоді гаразд. Я припускаю, що це було ні.

— Як щодо йоги? — я намагалася. — Ми можемо зробити це разом. Я навчу тебе.

Крістіан виглядав так, ніби волів би потонути в чані з кислотою.

— Я ціную цю пропозицію, але я віддаю перевагу гарячому душу і сну, — сухо сказав він.

— Душу і сну недостатньо, — не з тим, які глибокі зморшки прорізали його лоб. Бізнесмени були всі однаковими, вічно ганялися за черговою великою угодою, не піклуючись про своє здоров’я, поки не ставало надто пізно.

— Добре, у мене є ідея. Сідай на диван, — я клацнула пальцями.

— Я не медитую.

— Ти це вже говорив, — не говорив, але його мовчання говорило багато про що. — Це не медитація. Просто сядь. Будь ласка?

У його очах промайнула підозра, але він підкорився.

Моє серце стукало так сильно, що утворився синяк, коли я підійшла до нього ззаду і поклала руки йому на плечі.

Його м’язи одразу напружилися.

— Що, — сказав він, у його низькому голосі було стільки небезпеки, що я відчула присмак у горлі, — ти робиш?

— Роблю тобі масаж, — я змусила свої розхитані нерви прикритися маскою спокою. Це допоможе йому розслабитися. Ось і все. — Тільки не кажи мені, що ти теж проти нього.

Його щелепа стиснулася.

Спустилася ніч, огорнувши вікно від підлоги до стелі чорнильно-чорним. Наші відображення були настільки чіткими, що вікно перетворилося на дзеркало.

— Ти робиш мені масаж, — інтонацію його слів було неможливо прочитати.

— Це те, що я сказала. А тепер розслабся, — я говорила якомога тихіше і заспокійливіше, коли провела долонями по його шиї і плечах. Його м’язи напружилися ще сильніше, що звело нанівець усю мету вправи. — Інший вид відпочинку.

Мені подобався масаж, але робити його самостійно мені подобалося майже так само. Було щось таке приємне в тому, щоб відчувати, як напруга тане під моїми руками, і знати, що я допомогла комусь відчути себе краще, хоча б тимчасово.

Крістіану знадобився деякий час, щоб розслабитися, але він поступово опустився на диван і відкинув голову назад, заплющивши очі.

Повітря гуло від усвідомлення і змішаних звуків нашого м’якого, рівного дихання.

Я спробувала зосередитися на своїх рухах, а не на могутній чоловічій фігурі, що безтурботно розкинулася піді мною, наче пантера, яка відпочиває після довгого полювання.

М’язи Крістіана були гладенькими і скульптурними, суцільно звивисті лінії і зосереджена сила.

Як і все інше в ньому, його тіло було смертоносною, ідеально виточеною машиною.

Мій погляд перемістився на його обличчя і темний помах його вій на засмаглих щоках.

Тверді, чуттєві губи, виточені вилиці, пряме лезо носа і щелепа, настільки ідеально окреслена, що Мікеланджело, мабуть, сам виліпив її.

Має бути незаконно, щоб хтось володів таким обличчям.

Пасмо густого темного волосся торкнулося його чола. Не в силах допомогти собі, я розгладила його і насолоджувалася м’якими пасмами, ніжно масажуючи його шкіру голови. Волосся Крістіана було ідеальної довжини — досить коротке, щоб за ним було легко доглядати, і досить довге, щоб жінка могла проводити по ньому руками, поки...

Зупинись. Сфокусуйся.

Я проковтнула сухість у горлі й біль внизу живота, що повернувся.

Піді мною ритм дихання Крістіана змінився на щось більш різке, більш первісне.

Я провела долонями по його шиї і плечу...

Тихий подих прорізав тишу, коли його рука зімкнулася на моїй, зупинивши рухи. Залізна хватка обпалила мою шкіру таким жаром, що я відчула його кістками.

— Досить.

Груба стриманість і погляд кольору віскі.

Він розплющив очі, і я вже була поглинута ними, коли я вхопилася за свій крихітний клаптик самовиживання, що лишився, і витягла себе назовні.

Я витягнула свою руку з-під його і відступила назад, серце калатало в мене в горлі, пульс шалено калатало від чистого адреналіну.

— Ти маєш рацію. Цього має бути достатньо. Сподіваюся, що це допомогло, — холоднокровна, спокійна, зібрана. — У будь-якому разі, я... побачимося завтра. На добраніч.

Вдруге за тиждень я втекла до своєї кімнати і замкнула за собою двері. Я заплющила очі і притулилася до прохолодного дерева, поки моє серцебиття не сповільнилося до нормального ритму.

Що зі мною не так? Я ніколи раніше так не заводилася через хлопця. Одного разу я навіть відвідала сексопатолога на випадок, якщо моє низьке лібідо стане приводом для занепокоєння, але вона запевнила мене, що це нормально. Не всі відчували сексуальний потяг постійно або однаково.

Якщо, мабуть, вони не жили з Крістіаном Гарпером. Я не могла визначити, що змінилося.