Страница 67 из 167
Обдумування того, що я хотіла для свого бізнесу, зайняло більше часу, ніж його запис.
Я приготувалася до лекції або, принаймні, до зітхання розчарування, але все, що сказав Крістіан, було:
— Подивімося, що у тебе є.
Я взяла папери з журнального столика і простягнула йому.
Привид його дотику затримався на моїй шкірі, але колишня напруга розчинилася в нервах, поки я чекала на його відповідну реакцію.
Після нескінченного мовчання він повернув мені документ.
— Добре.
— Добре?
Ось і все?
— Так добре. Резюме чітке і лаконічне, і ти явно провела дослідження ринку. Воно може потребувати кількох змін, але ми зробимо це після того, як буде завершено повну чернетку, — його губи вигнулися. — Я не очікував, що ти складеш повний план за один тиждень, Стелло, тим більше, що раніше ти цього не робила.
Полегшення розв’язало вузол у моїх грудях.
— Ти міг би сказати мені це раніше. Ти мало не довів мене до серцевого нападу!
Я була ученицею, яка завжди виконувала домашнє завдання вчасно. Думка про те, що я пропущу завдання, змусила мене вкритися мурашками.
Розчарування. Провал.
Я струсила з себе підступні голоси, перш ніж вони встигли встромити в мене свої пазурі, але їхнє відлуння залишилося, послаблюючи мій ентузіазм.
— Якби я сказав тобі, ти б зробила стільки ж?
Я зітхнула від його логіки.
— Можливо, ні.
— У яблучко, — погляд Крістіана ковзнув до телевізора. — Хоча мені шкода, що я перервав твій захопливий виступ Spice Girls. Ти справді втратила своє покликання як учасниця жіночого гурту.
Я звузила очі, добре пам’ятаючи, що моя учителька музики в середній школі одного разу порівняла мої вокальні дані з навичками вмираючого кота.
Вона була не дуже хорошою вчителькою.
— Мій виступ був для мене, а не для тебе. Ти вторгся, — я видалила свої патчі під очима якомога недбаліше. Між співом, танцями й морозивом я досить зганьбилася, хоча жодна із патч не зісковзнула сама по собі.
— Це мій дім.
— Як і раніше ввічливо оголосити про свою присутність.
— Я б так і зробив, але мене надто захопило те, як ти спотикаєшся моєю вітальнею, наче п’яне слоненя, — сміх вирвався з його грудей від мого обуреного зітхання. Я не була найкращою танцюристкою, але я танцювала краще, ніж п’яний слон. Імовірно. Можливо. — У чарівній манері, звісно.
Моя гідність ніколи не оговтається від цього.
— Звісно. Це змушує мене почуватися набагато краще, — я задерла підборіддя і змінила тему, перш ніж вибухнути від повного засмучення. — Говорячи про виступи, наступного тижня у мене перша фотосесія в Delamonte. У Нью-Йорку, — сміх Крістіана вщух, хоча на його губах промайнули сліди веселощів.
— В які дні?
Я сказала йому.
— Прийнято до відома. Ми візьмемо мій літак.
Я втупилась на нього, упевнена, що почула.
— Ти їдеш зі мною?
— Слово «ми» має на увазі це, так.
На публіці він був таким ввічливим і доброзичливим, але наодинці він міг бути саркастичним ослом.
— Хіба в тебе немає бізнесу? — напевно в нього на тарілці є важливіші справи, ніж супроводжувати фальшиву дівчину на фотосесію.
— Якщо мій бізнес не може прожити і двох днів без мене, значить, я не виконав свою роботу як генеральний директор. Не кажучи вже про те, що твій не дуже доброзичливий таємний шанувальник усе ще на волі. Шанси, що він поїде за тобою в Нью-Йорк, невеликі, але я не хочу ризикувати.
— Брок може супроводжувати мене. Він мені подобається. Він милий.
Звісно, я зустріла його одного разу і більше ніколи не бачила, але я відчувала його теплу, заспокійливу присутність щоразу, коли виходила з дому. Наявність охоронця виявилася не такою вже й поганою, як я собі уявляла.
Крім того, у мене не було спокуси зайнятися з ним сексом, що було великим плюсом.
Вираз обличчя Крістіана не змінився, але температура раптово впала на двадцять градусів.
— Брок не буде супроводжувати тебе. Я буду, — у його словах було стільки морозу, що я могла б використати їх для створення крижаної скульптури. — Його робота — залишатися поза увагою і оберігати тебе. Нічого більше. Він робив свою роботу, Стелло?
Я відчула, що це питання з підступом.
— Так? — ризикнула я.
Я не знала, що викликало роздратування в Крістіана, але я не хотіла, щоб Брока звільнили.
— Добре.
Я починала ненавидіти це слово.
Я схрестила руки на грудях, щоб приховати свою нервозність і захистити себе від арктичних хвиль невдоволення Крістіана.
— Поганий день на роботі? — спитала я. — Чи перетворення на непостійного звіра — частина твого нічного графіку?
Його єдиною відповіддю був дотик погляду до моєї шкіри.
Я пожартувала, але тепер, придивившись уважніше, я помітила крихітні ознаки стресу. Напруга напружила лезо його щелепи, і невеличка зморшка зморщила чоло. Його тіло гуділо темним, неспокійним гудінням розчарування.
— Поганий день на роботі? — повторила я, цього разу м’якше.
Я очікувала, що Крістіан відмахнеться від мого занепокоєння. На мій подив, він відповів відверто.
— Складний клієнт.
— Я вважаю, в тебе їх багато.
Список клієнтів Harper Security містив генеральних директорів, знаменитостей і членів королівської сім’ї. Це була тонна его для однієї компанії.
— Не так багато, як ти думаєш, — він вислизнув з піджака й повісив її на спинку дивана. Його сорочка туго обтягувала широкі плечі, а м’язи напружувалися при кожному русі.
Зупинись. Зараз не час витріщатися.
— Якщо хтось наполягає на тому, щоб бути скалкою, ми показуємо йому двері, і його ніколи не пускають назад. Я керую охоронною компанією, а не дитячим садком. У мене немає часу няньчитися з роздутим его.
— При цьому... — у його тоні прослизнула крива нотка. — Деякі его прив’язані до корисних контрактів. Цей клієнт розлючений, бо я підписав контракт на надання послуг їхньому конкуренту. Він погрожує видалити свій акаунт, якщо я не кину конкурента.
Дорослі чоловіки були справді більш дрібнішими, ніж старшокласники.
— Я думаю, він великий клієнт?
— Один із моїх найбільших.