Спотворена брехня

— Це має значення?

Вона вперто повела бровою.

— Я не писатиму план для тебе, Стелло. Я надішлю тобі шаблон і перевірю його по ходу справи. Це не займе багато часу, — я зітхнув.

Залежно від того, який у неї був план, це могло зайняти до біса багато часу, але я тримав це при собі.

— Крім того, я можу сказати, що я був там із самого початку, коли ти станеш наступним великим ім’ям, — додав я.

— Ти здаєшся таким упевненим, що це станеться.

— Я впевнений, — я був свідком того, як підприємства приходять і йдуть протягом багатьох років. Ті, що процвітали, часто очолювалися людьми з такими самими якостями: творчими, пристрасними, дисциплінованими і такими, що прагнуть вчитися.

У Стелли всі ці якості були в надлишку. Їй просто потрібно було відкрити це для себе.

— Я, гм, насправді накидала кілька ескізів. Ти хочеш побачити? — від її сором’язливого погляду в моїх грудях розлилося дивне тепло.

Моя посмішка, нарешті, розквітла в усій повноті, повільною і млосною.

— Я б хотів.

Наша прогулянка до її кімнати супроводжувалася тишею, де вона витягла з шухляди столу стопку паперів і простягнула їх мені.

— Я хотіла, щоб лінія підходила до тих типів одягу, про які я вже говорю у своєму блозі. Висока якість із поєднанням цінових категорій для різних споживачів. І багато суконь, — додала вона. — Я люблю сукні.

Її зуби встромилися в нижню губу, поки я вивчав начерки.

— Це просто чернетки, — вона накрутила намисто на палець. — Я давно не робила начерків, тож я заіржавіла...

— Вони красиві.

Ескізи Стелли були пишними і хитромудро деталізованими, насиченими кольорами та ідеально вирізаними силуетами. Це були дизайни, які були доречні на подіумах Мілана і Парижа, а не в кутку кімнати у Вашингтоні.

— Справді? — вона запнулася.

— Так, і я не брешу, щоб пощадити почуття людей. Якби вони були жахливі, я б так і сказав, — я повернув їй начерки. — Ти талановита. Не дозволяй нікому, включно з тобою, говорити собі протилежне.

Губи Стелли прочинилися від моїх слів. Це був крихітний рух, але мої очі вчепилися в нього, як магніт у сталь.

Повітря згустилося, задушивши нас напругою, що цокала, як бомба, готова вибухнути.

— Ти розумієш? — мій голос був низьким, але він спалахнув між нами, як розтопка, облита бензином.

Судомний ковток розірвав тонкі лінії її горла.

— Так, — м’який видих її відповіді торкнувся моєї шкіри і потягнув вниз у пах.

Вона була так близько.

Я міг би закінчити гру просто зараз, підпорядкувати її своїй волі й розпалити вугілля потягу між нами, поки воно не спалахне полум’ям. Дати їй спробувати те, що вона могла б мати, якби піддалася неминучості.

Все.

— Добре.

Я нахилив голову й тонким, майже несвідомим рухом мої губи торкнулися її губ.

Дві секунди. Два склади. Електрична мить, яка обпекла кожен дюйм моєї шкіри.

Десь далеко на підлогу впав стос паперів.

Я вдихнув тихий подих Стелли, немов це була моя остання унція кисню, і стогін вирвався з мого горла від її солодкого смаку. Це був ледь не поцілунок. Ми навіть не поворухнулися, але наш короткий контакт поглинув мене.

Повітря в легенях, стукіт у серці.

У той момент Стелла була єдиною річчю, яка існувала.

Я вдихнув її. Видихнув. І потягнувся назад.

Ми дивилися одне на одного.

Наш майже поцілунок тривав не більш ніж частку хвилини, але ми обидвоє почервоніли і важко дихали, ніби пробігли марафон.

Здивування і щось вагоміше перетворили її очі на смарагдові калюжі.

— Крістіане... — звук мого імені в її неглибокому диханні розлив хіть просто в мої вени.

Мій пах напружився.

Я не міг повірити, що в мене виникла ерекція після кількох секунд цнотливого контакту, і все ж таки ми були тут.

— Наша перша ділова зустріч відбудеться наступного тижня. Приходь підготовленою, — я закатав рукава, мій холодний голос суперечив язику полум’я, що лизало мою шкіру. Коли тут стало так до біса спекотно? — На добраніч, Стелло.

Я пішов перш, ніж вона встигла відповісти.

Кожна молекула мого тіла вимагала залишитися і закінчити розпочате, але було занадто рано. Хтось вдерся до її будинку вчора, заради всього святого.

Проте, коли я увійшов у свою ванну і зробив воду настільки холодною, наскільки це було можливо, полум’я у моїй крові залишилось.

СТЕЛЛА

31 березня

Я...

Що. Щойно. Відбулось.